Відчуйте різницю. Про матірні й лайливі слова на акціях протесту

Почну з того, що лайливі та матірні слова часто трактують як синоніми. Це не так: матірні слова — лише підвид лайливих. Вони трапляються в різних мовах, проте особливо чисельні в російській, де на їхній основі сформувався окремий мовний різновид — «мат», який дослідники називають паралельною мовою. При цьому матірна мова наслідує граматичну структуру звичайної, а матірні слова набувають граматичної форми окремих частин мови.

Як наслідок, спостерігаємо дисфемізацію, коли майже кожну нейтральну дію, предмет чи властивість можна позначити матірним словом. Якщо ви чули речення із трьох-чотирьох-п'ятьох, а то й більше матірних слів, ужитих не для вияву негативних емоцій, а в нейтральній розповіді - ви розумієте, чому мат називають паралельною мовою. Цю тезу підтверджують і самі мовці: «Ми матом не лаємося, ми матом розмовляємо».

Термін «мат» вживають також і щодо самих матірних слів. До основних матірних слів належать всього троє-четверо слів із сексуальної сфери, які здатні продукувати незліченну кількість похідних матірних слів та виразів. Ця ознака — висока словотвірна продуктивність — визначальна для мату. На високу продуктивність матизмів вказує хоча б існування цілих словників на основі одного-єдиного матірного слова (наприклад, Плуцер-Сарно 2001 та 2005).

А тепер щодо мату в контексті української мови: за винятком небагатьох матірних виразів (Матері твоїй ковінька! Насерматри! Курва твоя мама!) мат як мовний різновид з багатою палітрою похідних матірних слів для української мови не характерний. Його вживання — наслідок русифікації. На те, що матизми не притаманні українській лінгвокультурі, вказує і Леся Ставицька, а Михайло Красиков посилається на старожилів, які «…неодноразово казали, що навіть 50 років тому в українському селі (матірні) слова сприймалися як чужі і ніколи не були побутовою говіркою, навіть серед чоловіків».

Лайливі та матірні слова часто трактують як синоніми. Це не так

Оскільки, як я вже згадувала, мат і лайку часто трактують як синоніми, борці за чистоту української мови, заперечуючи мат, часто заперечують і лайку загалом. Натомість українська мова володіє багатим запасом лайливих слів та виразів, які не поступаються мату. Відмінністю української лайки від російської є й те, що вона належить до фекально-анального типу. Тож багато гасел із матами, які були присутні на протестах, можна замінити на українські відповідники із цієї сфери — нехай не завжди короткими, але експресивними: «Нам п… а — нам дупа», «Ви ох… и?! — Ви що, обісралися?!», «Жопу собі ліквідуйте — Сраку/дупу собі ліквідуйте!», «Виросту — дам п… и — дам по сраці, по пиці, вкалатаю в лайно», «Заї…и — Дістали, як срака гівна! Та ви мене вже так всрали, що дихати важко!».

Чому ж слід викоренити мат? Тому, що мат — це аналог російського імперіалізму, для якого Віктор Єврофєєв в романі «Російський апокаліпсис» вживає образне порівняння із червоним стягом над Рейхстагом, що означає: «Ми дійшли, ми перемогли». Мат, як і російська мова, виконує функцію маркування території, слугує знаряддям домінування, контролю, присутності «русского мира» і зрештою підставою для імперського захоплення, коли захист російськомовного населення використовується як привід для вторгнення.

Вживання матірних слів може бути вмотивованим в окремих випадках — якщо вони мають на меті, скажімо, звернення до адресатів «їхньою ж мовою». Цю функцію ми бачимо на прикладі вживання путін х… о чи посилу російського корабля. В контексті акцій протесту вона також була присутня — достукатися до певних очільників мовою, яку вони розуміють.

Цікаві приклади лінгвокреативної функції у формі мовної гри — зокрема, у вигляді контамінації (схрещення слів) чи каламбурів.

В своїх наукових дослідженнях я описала понад двадцять функцій, які виконує вживання лайливих слів. Серед них — ряд продуктивних. Передусім це катартична функція, або функція звільнення від негативних емоцій. За даними проведених опитувань ця функція з великим відривом домінує над іншими. В час війни та суспільної напруги вона стає особливо важливою і часто проявляється через використання лайливих слів як спосіб психологічного розвантаження. З початком російської агресії 2014 року (згадаймо антипутінське гасло «путін х… о», яке поширилося завдяки футбольним фанатам), а після повномасштабного вторгнення й поготів — в українському суспільстві відбулася неформальна легалізація лайливих слів і вона вмотивована як спонтанна реакція на злочини Росії, як облаювання Путіна і російських солдатів, проте нормою таке мовлення ставати не повинно.

Присутні на плакатах протестних акцій лайливі слова також певною мірою виконують катартичну функцію. Втім, таке використання лайливих слів на протестних картонах не є спонтанним емоційним звільненням, а радше свідомим вибором. Саме тому підбір гасел має бути зваженим, а форма протесту — не затьмарювати його зміст.

Розгляньмо наступні функції лайливих слів в контексті акцій протесту проти ліквідації незалежності антикорупційних органів в Україні.

Передусім лайливі слова виконують протестну функцію, проявляючись у здатності виражати спротив, незгоду, знецінювати реальність і демонструвати емоційне відторгнення щодо влади та її рішень.

Завдяки експресивній функції лайливі слова посилюють емоційне навантаження гасел, надають протесту більшої виразності та сили, а також ефективніше привертають увагу. Проте протест і гостру критику можна висловлювати і за допомогою нейтральної лексики, а експресивна лексика — це не лише лайливі слова. Такі гасла також присутні на акціях протесту: «Руки геть від НАБУ і САП», «Ліквідували, бо заважало красти», «Країна рабів не тут», «Це не закон. Це — зрада», «Думаєте нам платять??? Ні, ми ненавидимо вас без-кош-тов-но!!!». На відміну від гасел з матірними словами, в яких пейоративність відтісняє зміст на другий план, ці та інші гасла наповнені глибокими суспільними й особистими смислами: «Мої мама і тато воюють не за це», «Хтось віддає останнє, а хтось як востаннє краде», «Я воював за свободу а не за корупцію».

Хоча лайливі слова й називають образливими, і вони містять в собі цей образливий потенціал, проте з метою образи вони вживаються не так часто, як в інших функціях. Безсумнівно, на акціях на захист НАБУ і САП плакати з лайливими словами також виконували функцію прояву зневаги до влади.

Ще одна функція лайливих слів, що сприяє їхньому вживанню під час протестних акцій, — корпоративна функція: спільне облаювання влади та її дій слугує виявом єдності, створюючи спільний емоційний простір, підсилюючи відчуття спільних поглядів і цінностей та даючи можливість відчути солідарність і силу протистояння. Ця функція характерна й для антипутінського гасла «путін х…» та вислову на адресу російського корабля, які стали мемами і відомими у світі символами українського спротиву російській агресії.

Беручи до уваги ці продуктивні функції, присутність лайливих слів (саме лайливих, а матірних — лише в окремих випадках) на акціях протесту зрозуміла і в розумній мірі доцільна. Проте, коли на кожному другому плакаті зустрічаємо лайливу лексику, відбувається знецінення її продуктивних функцій. Цей ефект «зношення» слова, коли воно через надмірне вживання втрачає свою експресивність і силу, відомий в психолінгвістиці як «семантичне насичення».

Щоб запобігти втраті експресивності, матірні слова почали використовуватися на плакатах, які тримають діти. Таким чином спрацьовував ефект несподіванки: плакати з матюками в руках дітей привертали увагу, вражали і шокували. Проте на цьому їхній вплив і закінчувався. Але залишалося питання: як ці фото сприйматимуть самі діти, коли виростуть…

Підсумовуючи, скажу: якщо плакати з лайливими словами — і в окремих випадках з матірними — присутні на протестах фрагментарно, вони привертають увагу і підсилюють й інші гасла. Проте надмір пейоративної лексики загрожує нівелюванням суті протестів, перетворюючи їх на парад матірних слів, змагання в мовній креативності, карнавал. Карнавальний аспект загалом притаманний протестним акціям, проте важливо зберігати міру. Надмір руйнує сенс, і заклики проти корупції можуть загубитися на карнавалі матюків.

Окремо хочу наголосити на важливості широкого контексту: хто, до кого і за яких обставин вживає ті чи інші слова чи вирази. Лайка з вуст солдата на передовій звучать інакше, ніж у студії від журналіста. Так само плакат із посилом російському кораблю в руках протестувальника в окупованому місті має зовсім іншу вагу, ніж той самий напис на біґборді при в'їзді до Львова.