Опозиційне шоу в РФ. Навіщо Шнурову велика політика?

У червні 2018-го в інтерв'ю з Сєргєєм Мінаєвим виданню Esquire Сєргєй Шнуров сказав, що «меня тянули в политику, но мне не нравится жанр и костюмы. Это не мое шоу», а ось зараз з усіх усюд доноситься інформація, що цей самий Сєргєй Шнуров вступив до «Партії росту». До того ж, зі словами, що він партії знадобиться, бо з ним принаймні буде веселіше. Чи справді за півтора року Шнурову сподобався політичний жанр з його костюмами, і що за цей час змінилося в російській політиці, особливо в так званому таборі «системної опозиції»?

Спершу про партію. «Партія росту» як «ліберально-консервативна» була створена працівником Адміністрації президента РФ Борісом Тітовим (який відповідав за захист бізнесу — можна лише здогадуватися, від кого) у лютому-березні 2016-го. Якраз під вибори до Держдуми, що відбулися восени того ж року. Тоді московську групу партії очолила Ірина Хакамада, але ряди поповнили й колишні «єдинороси» Наталья Бурикіна та Віктор Звагельський. У програмі «Радіо Свобода» під назвою «Партія росту: просто спойлер?» кандидат у депутати від цієї партії (7-ий у загальнофедеральному списку), перший міністр економіки РФ, економіст (з докторським ступенем і званням професора) Андрєй Нєчаєв заявив, що партія «буде виступати за скасування усіх заборонних законів, ухвалених останнім часом у великій кількості». Журналіст запопадливо уточнив: «Прямо таки усіх? Тобто співробітник Адміністрації буде виступати за скасування законів, підписаних самим президентом?». У відповідь на це пан Нєчаєв чітко відповів «так», бо «Борис Юрійович [Тітов] заявив про це на з'їзді».

Варто відзначити, що Нєчаєв справді відігравав важливу роль у формуванні уявної опозиції до правлячого в Росії режиму. Як відомо, весною 2018-го у президентських перегонах в Росії брала участь Ксєнія Собчак, здобувши там аж четверте місце з 1,68% голосів, але мало хто знає, що формально її кандидатуру висунула партія «Громадянська ініціатива», заснована 2013 року саме Нєчаєвим. Ця партія навесні минулого року перейменувала себе на «Партію змін» (рос. «Партия перемен»), політраду якої все ще очолює Нєчаєв.

Але від «Партії змін» повернімося до «Партії росту», хоча насправді як за назвами, так і за програмними положенням партії подібні за однією важливою ознакою: вони становлять те, що в Росії прийнято називати «системною опозицією». Це та опозиція, що курується з Кремля і ним же контролюється. На виборах до російської Держдуми Алєксєй Навальний називав «Партію росту» липовою та «огидною», але при цьому зі задоволенням констатував, що соціологічні дослідження «не фіксують» цю партію, бо росіяни у переважній своїй більшості про неї нічого не чули. Тепер із вступом до партії Сєргєя Шнурова люди про неї дізналися. Але для чого?

У липні 2018-го депутат «закса» (російською так задушевно скорочено називають «законодательное собрание Санкт-Петербурга») від «Партії росту» Максім Рєзнік, який вважається в Росії політиком опозиційним (до цього був членом партії «Яблуко»), в програмі «Особое мнение» на радіо «Эхо Москвы Санкт-Петербурга» заявив, що в принципі не вступав до «Партії росту», що видалося ведучому дивним. У відповідь Рєзнік заявив, що є членом фракції «Партії росту» у місцевій «думі», тому не вступає до інших партій. Далі він пояснив, що у переговорах з владою щодо того, якого кандидата вона допустить до муніципальних виборів (йшлося про вибори у Санкт-Петербурзі), немає нічого дивного: «Перемовини ведуться і на війні». У цьому і вся ідея: ставка на того кандидата від опозиції, якого дозволить влада.

Кремль докладає максимум зусиль для боротьби з Навальним. Останньому вдається активізовувати протестний електорат, виводити на вулиці молодь, його антикорупційні розслідування викликають гучний резонанс. «Він вам не Дімон» дивився і Сєргєй Шнуров. Це він підтвердив в інтерв'ю одіозному російському каналу Russia Today восени 2017-го, відмітивши, що «фактологія в ньому дивна», а фільм «дещо сумнівний». У цьому ж інтерв'ю Шнуров каже, що розуміє, чому влада не вступає в діалог з Навальним, бо вступивши, вона би його «піднесла». Перед цим влітку того ж року в передачі на телеканалі «Дождь» Шнуров сказав, що вважає Навального «безстрашним», додавши, що сам він (Шнуров) таким не є (що підтверджується іншим його висловлюванням на цьому ж каналі: «В Донецк я не поеду. Я ссыкливый»). Але цікавою є інша характеристика Навальному з боку Шнурова, у тому ж інтерв'ю: на його думку, Алєксєй не до кінця розуміє молодь, він «хайпанув на ролику і не знає, що з цим робити далі». Мабуть, із вступом Шнурова до «Партії росту» політична сила отримала людину, яка не лише вміє створювати хайп, а й добре знається на тому, що робити далі.

Окрім хайпу, який «Партія росту» спіймала, прийнявши в свої ряди Сєргєя Шнурова, за словами голови Псковського представництва партії «Яблуко» Льва Шлосберга, вона ще й виконує брудну роботу зі зняття з виборів кандидатів від «Яблука» на муніципальних виборах. Так у серпні 2018-го Псковський обласний суд заборонив регіональній раді цієї партії висувати кандидатів на місцеві вибори. За рік до цього восени 2017-го кандидат на посаду голови Гдовського району Псковської області від «Партії росту» вимагав зняти з перегонів кандидата від «Яблука». Цього ж у регіоні вимагали і «єдинороси». «Партія росту» та «Єдина Росія» взаємодіють і проти інших, опозиційних, кандидатів, і голосують разом — приміром, у згаданих вже законодавчих зборах Санкт-Петербургу.

Таким чином, в результаті історії зі вступом «хайпового» і відомого Сєргєя Шнурова до «Партії росту» усі дізналися про існування цієї партії. Політичний пейзаж російських псевдоопозиційних сил доповнився іще однією ручною партією. Ліберальні демократи Жириновського, а тим більше комуністи, не знають і не вміють створювати хайп та активізовувати молодь, як це вміє Навальний. Можливо, саме для цього і потрібен Сєргєй Шнуров, який вміє хайпувати і який цікавий принаймні деякій частині російської молоді. Щоб підбити підсумки цієї події, звернімося до досить гострої в політичному плані творчості самого Шнурова, пісні «Нікола»:

Бахи, Джобсы и Сальери надоели — мочи нет
Их бы всех бы к высшей мере — был бы санкциям ответ
Жабы, устрицы, моллюски сами жрут и нам суют
«Булавы» успешны пуски пусть нарушат их уют

Як Кремлю, так і російські громадськості давно вже набридли «жириновські» та «зюганови», але зачистка їх з політичного поля посилить і без того відчутну нестачу бодай якоїсь політичної опозиції. Саме для цього і потрібні «Партія росту» та подібні до неї сили, які можуть «освіжити» російську політику, але при цьому не порушувати «уют» Кремля і чинної російської влади.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ