Як зупинити пандемію бідності
Світ має відмінний шанс допомогти запобігти зростанню рівня крайньої бідності, причому не тільки за допомогою більш щедрої фінансової допомоги і розподілу вакцин
Колонку написано у співавторстві з Джоном Флореттою, заступником виконавчого директора Лабораторії боротьби з бідністю ім. Абдул-Латіфа Джаміля Массачусетського технологічного інституту
Рівень крайньої бідності в світі почав зростати вперше за 20 років. Хоча деякі бідні країни вже отримують вакцини від COVID-19, до кінця 2021 року пандемія може зіштовхнути в крайню бідність ще майже 150 мільйонів людей, розвернувши назад десятиліття прогресу.
Однак світ має відмінний шанс допомогти запобігти подібному розвитку подій, причому не тільки за допомогою більш щедрої фінансової допомоги і розподілу вакцин. Країни з низькими доходами потребують також допомоги в адаптації і масштабуванні якісних програм соціального захисту та фінансової підтримки. Подібні ініціативи формують стійкість, даючи змогу людям витримувати майбутні економічні кризи. Рухатися цим шляхом допомагає співпраця між діяльними НКО і вченими.
За останні два десятиліття істотно зросла кількість ретельно проведених, високоякісних досліджень, які оцінюють ефективність конкретних заходів і програм соціальної політики в різних умовах. Особливо строгий науковий підхід, відомий як рандомізована оцінка, використовує методологію, аналогічну методиці проведення клінічних випробувань у медицині. З її допомогою оцінюється ефект багатообіцяльних інновацій у реальному житті.
Подібні дослідження допомогли виявити цілу низку ефективних заходів зі скорочення крайнього зубожіння, серед них програми із залучення більшої кількості дівчаток до шкільного навчання, допомога безробітним у пошуку роботи, допомога виборцям у прийнятті більш інформованих рішень на виборах. Величезну цінність цих досліджень визнали в 2019 році, коли лауреатами Нобелівської премії з економіки стали три першопроходці в цій сфері — Абхіджит Банерджі і Естер Дюфло з Массачусетського технологічного інституту (МІТ) і Майкл Кремер із Гарвардського університету.
Живим прикладом того, як проєкти наукового співробітництва в сфері соціальної політики допомагають досягнути реальних змін для людей, чий дохід постраждав через пандемію, є програма Градаційний підхід, ефективність якої вивчали Банерджі і Дюфло. Програма Градаційний підхід, заснована і керована найбільшою НКО в країнах Глобального Півдня — BRAC, включає всебічну послідовність заходів, які засновані на підтверджених даних, добре адаптуються до місцевих умов і сплановані з метою задовольнити різноманітні потреби людей, що живуть у крайній убогості.
Учасникам програми надається певний актив, що генерує доходи, наприклад, корова, швейна машинка або гроші. Крім того, протягом наступних 18−36 місяців вони отримують всебічну допомогу, зокрема вчаться заробляти доходи за допомогою цього активу, беруть участь у програмі коучингу для здобуття життєвих навичок, а також отримують споживчу підтримку, доступ до ощадного рахунку та контакти з програмами державної допомоги.
Раніше BRAC співпрацював із командою економістів з Лондонської школи економіки для проведення рандомізованої оцінки впливу градаційної програми на бідність у сільських районах Бангладеш. Результати виявилися разючими: за чотири роки перехід до самозайнятості підвищив доходи найбідніших учасників програми в середньому на 37%. Але чи може такий підхід бути ефективним і масштабованим в інших умовах?
Для відповіді на це питання некомерційні організації, що працюють у семи країнах (від Пакистану до Перу), пройшли підготовку для реалізації цієї програми, при цьому безперервно тривало суворе оцінювання результатів. Дослідники з МІТ — Лабораторії боротьби з бідністю ім. Абдул-Латіфа Джаміля (J-PAL) і програми «Інновації для боротьби з бідністю» — провели шість паралельних, рандомізованих оцінок у кожній з країн. Ці скоординовані дослідження з’ясували, що поступова програма є однією з найефективніших серед усіх оцінюваних, які допомагають людям самостійно витягувати себе з крайньої бідності.
Майже у всіх країнах учасники програми поліпшили своє економічне становище. Вони успішно відкривали малий бізнес, а зростання доходів допомогло їм відкривати для себе й інші способи заробляння грошей. Учасники повідомили також про поліпшення свого психологічного стану, зокрема появу нового почуття надії. Подальше дослідження, результати якого було опубліковано в листопаді 2020 року, показало, що після закінчення програми її позитивний ефект зберігається до десяти років.
З моменту запуску програми BRAC було охоплено понад 2,1 млн домогосподарств у Бангладеш, де вона спочатку з’явилася, при цьому рівень «градації» (поступового виходу з крайньої бідності) становив тут 95%. Станом на 2018 рік понад 100 організацій у майже 50 країнах провели пілотний проєкт або впровадили градаційні програми.
Світова експансія Градаційного підходу і його доведена здатність розривати порочне коло крайньої бідності показують, що розробка інноваційних програм, їх суворе тестування в співпраці з ученими, а також створення довірчих партнерств з урядами здатні привести до серйозних проривів у масштабуванні найефективніших схем. Високоякісні дослідження, що демонструють ефективність поступового підходу в різних умовах, допомогли BRAC, J-PAL та іншим партнерам переконати фінансових донорів та уряди, що ця модель допомагає вразливим людям створювати стійкі джерела існування і підвищує інклюзивність та ефективність заходів соціального захисту.
У міру виведення програми на глобальний рівень, реалізуючи її безпосередньо або за допомогою партнерів, BRAC вдалося зробити важливі висновки, які можуть бути корисні в аналогічній роботі. Передусім слід дотримуватися основних базових принципів, які допомагають досягти ефекту від цієї програми, одночасно адаптуючи використовувану модель до конкретних умов. Націленість на навчання і критичний підхід до самоперевірки — ось головне в успіху цієї програми, як показує її 20-річна еволюція в Бангладеш. Аналізуючи вплив програми на різні групи населення і продовжуючи змінювати й тестувати її компоненти (наприклад, розміри і види послуг, пакетів допомоги), ми можемо і далі спиратися на дослідження для поліпшення становища людей, які живуть у крайній убогості.
Масштаби Градаційного підходу після багатьох років безперервної роботи і оцінки показують, в яких галузях благодійність і фінансова допомога можуть бути особливо корисні. Сюди входять інвестиції в інноваційні заходи соціальної політики; проведення суворого оцінювання з метою з’ясувати, чи працюють вони і наскільки добре; партнерства з урядами для застосування глобальних знань в їхніх власних програмах.
Наш досвід показує, що інноваційні підходи, які спираються на перевірені дані, в разі якісного виконання допомагають скоротити бідність. Оскільки пандемія загрожує розвернути назад так важко досягнутий глобальний прогрес, необхідність важливих для політики наукових досліджень і масштабування ефективних рішень стала актуальною як ніколи.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2021
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ