Криза COVID-19. Що буде з неформальними працівниками
Криза COVID-19 надає можливість для ще одного Нового курсу — такого, який захищає неформальних працівників, що становлять 61% від світової робочої сили
На початку 1930-х років, намагаючись побороти наслідки Великої депресії, президент США Франклін Д. Рузвельт презентував Новий курс. Програма складалася з трьох основних стовпів: допомога (безробітним), відновлення (економіки та створення робочих місць) та реформа (за допомогою нових положень і програм соціального забезпечення).
Криза COVID-19 надає можливість для ще одного Нового курсу — такого, який визнає, захищає та підтримує неформальних працівників, які становлять 61% від світової робочої сили, але у них відсутня медична страховка, оплачуваний лікарняний або пенсія. Більша частина цих робітників займаються будівництвом, виробляють товари першої необхідності, такі як продукти харчування, молочну продукцію, одяг, взуття або надають такі ключові послуги, як медична допомога, догляд за дітьми, догляд за людьми похилого віку, прибирання, доставка, водіння транспорту, утилізація відходів і продаж продуктів харчування.
Незамінність цих робочих місць, підкреслена пандемією, вимагає стратегії, побудованої на тих же трьох стовпах — допомога, відновлення і реформи — але зусилля повинні бути спрямовані на допомогу неформальним працівникам. Проте багато аспектів поточних заходів урядів з відновлення після COVID-19 загрожують неформальним працівникам.
На початку 2020 року Міжнародна організація праці зробила прогноз, що пандемія COVID-19 і пов’язані з нею локдауни знищать або підірвуть кошти для існування 80% світової неформальної робочої сили, або 1,6 мільярда робітників. Аналогічно, дослідження, проведене в 12 містах по всьому світу організацією Жінки в неформальній зайнятості: глобалізація і організація (WIEGO), виявило, що під час пікових обмежень у 70% опитаних неформальних працівників був нульовий заробіток. Тому багато хто був змушений скорочувати витрати, витрачати заощадження, закладати або продавати активи і ще глибше занурюватися в борги, що підриває їхні перспективи на економічне відновлення.
У той же час дослідження WIEGO показало, що заходи з надання допомоги в зв’язку з COVID-19, що вживаються урядами, є слабкими і незбалансованими. Вони підкреслюють вже існуючі недоліки соціальної політики та захисту. Одна надомна працівниця з болгарського міста Плевен вказала, що уряд запропонував безліч заходів з надання допомоги, але не для неформальної економіки. Вона розповіла, що однією з основних умов (для отримання допомоги) є сплачені внески соціального страхування: «Багато з наших членів [HomeNet Eastern Europe] їх не платять. Ось чому ми не отримали жодної підтримки». Те ж саме сказав секретар Асоціації збирачів сміття на полігоні Кпоне в Аккрі, столиці Гани: «Ми не отримали жодної підтримки від уряду».
При скасуванні або ослабленні обмежень уряди схильні віддавати перевагу корпораціям і формальним підприємствам, а не неформальній економіці. Але чому торгові центри повинні знову відчинятися, а вуличні ринки — ні? Чому ресторанам слід дозволити використовувати тротуари і паркувальні місця для продажу їжі, а вуличним торговцям ні? Гірше того, багато урядів використовують кризу COVID-19 як привід для арешту неформальних працівників, виганяють їх з вулиць, звалищ і громадських місць і знищують їхнє обладнання. Директивні органи також просувають заходи, спрямовані на придушення неформальних працівників і тих видів діяльності, які забезпечують їхні кошти для існування.
З’являється дедалі більше свідчень того, що урядові фонди з надання допомоги при пандемії та пакети стимулів потрапили в кишені до економічних еліт, а не до безробітних або власників малого бізнесу, яким вони були призначені, і тим паче не до неформальних працівників, які стоять в основі економічної піраміди. У Сполучених Штатах великі корпорації брали федеральні позики, призначені для малого бізнесу, на виплату заробітної плати. В Індії великі фірми, для того щоб вони змогли скористатися кредитами, призначеними для мікро-, малих і середніх підприємств, успішно лобіювали підвищення інвестиційного порогу для середніх компаній.
Дослідження Світового банку, опубліковане відразу після початку пандемії, встановило, що практично одна шоста частина закордонної допомоги, призначеної для найбідніших країн світу, витекла на офшорні банківські рахунки. Але міжнародні фінансові інститути та національні уряди вважають, що підтримка приватного корпоративного сектора має вирішальне значення для відновлення економіки, і надають компаніям мільярди доларів, щоб допомогти їм продовжити роботу і підтримувати робочі місця під час кризи.
Міжнародній спільноті необхідно визнати, що в сукупності на приватний і державний сектор припадає менше половини всіх робочих місць у світі та трохи менше 20% економічних одиниць. Чому б не вкласти кошти для надання допомоги та відновлення в широкий фундамент економічної піраміди, а не в її вершину — створивши у такий спосіб справедливе відновлення знизу-вгору?
Світ стикається з екзистенційнною кризою, що ставить фундаментальні питання про те, чи варто ставити людей і природу вище за власників капіталу і технологій, і стати на захист прав знедолених або інтересів політичної та економічної еліти? Це — визначальний момент: чи відгукнеться світова спільнота на всесвітній заклик до соціальної та економічної справедливості?
Новий курс для неформальних працівників життєво важливий для того, щоб кинути виклик расовій та економічній несправедливості, що виявлена та посилює кризу COVID-19. Він має протистояти домінуючим наративам, що таврують неформальних працівників як проблему. І він повинен починатися з двох фундаментальних зобов’язань, які не вимагають значних фінансових ресурсів, а радше зміни способу мислення.
Перше — не шкодити. Урядам слід припинити переслідувати, виганяти й експропріювати неформальних працівників, чиє життя під час кризи опинилося під загрозою. Як бідкалися неформальні працівники в усьому світі в розпал локдаунів COVID-19: «Ми помремо з голоду, а не від вірусу».
Другим зобов’язанням має бути «нічого про нас без нас». Уряди повинні розглядати працівників неформального сектора як законних економічних суб'єктів і запрошувати їхніх лідерів за стіл переговорів під час обговорення і планування допомоги, відновлення і реформ.
Якщо всі національні лідери та міжурядові агентства виконають ці зобов’язання, світ зможе подолати кризу COVID-19 так, щоб забезпечити краще та справедливіше майбутнє для всіх і кожного.
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2021
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ