Електрокари завойовують світ. Чому Україні варто навчитися
Держава, маючи колосальні ресурси і можливості, здатне стати драйвером переходу автомобілістів на більш екологічний вид транспорту
140 років минуло з того часу як на вулицях Парижа з’явився перший електромобіль. Кінець 19-початок 20 століття став золотим віком для цих автівок, які користувались шаленим попитом. В це важко повірити, але на початку минулого століття у США електрокари займали 38% авторинку. Проте двигун внутрішнього згорання на той час виявився більш конкурентоздатним і практично знищив своїх суперників. Лише в 2000-х роках, коли з’явилися нові технології, людство повернулося до ідеї електромобілів. Причому переосмислило їхнє значення як екологічного транспортного засобу.
Станом на кінець 2019 року світовий автопарк електромобілів складав 7,2 млн одиниць (1% від загального автомобільного парку планети). На їхню долю припало 2,6% обсягу світових продажів автівок. Найважливіше — вони отримали потужну підтримку від керівництва провідних держав світу, які прагнуть мінімізувати шкідливі викиди до атмосфери й зупинити глобальні зміни клімату.
Наразі вже 17 країн оголосили, що їхньою стратегічною метою є цілковита відмова від транспортних засобів з двигуном внутрішнього згорання до 2050 року. Держава, маючи колосальні ресурси та можливості, здатна стати драйвером переходу автомобілістів на більш екологічний вид транспорту.
Як це можна зробити?
1. Сформувати державне замовлення на електротранспорт — закупляти його для обслуговування державного та комунального сектору, переводити цілі транспортні мережі на електрику, популяризуючи таким чином електромобілі серед населення.
2. Задіяти фіскальні механізми, коли за експлуатацію екологічно шкідливих автівок доведеться платити високу ціну. Експерти підрахували, що 60% світових продаж електромобілів сьогодні покривається за рахунок високих стандартів викидів СО2 в Євросоюзі та китайською програмою популяризації електротранспорту.
3. Надати різні форми субсидій, податкових пільг та грантів на придбання електромобілів. Це, як правило, роблять на першому етапі, коли собівартість авто надто висока й не по кишені навіть середньому класу. За рахунок податкових пільг виробникам, автосалонам чи бонусам покупцям можна вирівняти дисбаланс.
4. Створити умови для розвитку інфраструктури обслуговування електричних авто. Особливо облаштувати достатню мережу зарядних станцій, аби кожен автомобіліст міг безперешкодно долати великі відстані.
Китайський кейс є найбільш масштабним та показовим в сучасному світі. В 2009 році уряд країни задекларував амбітну ціль — зробити Китай лідером електричних та гібридних транспортних засобів. На національному рівні виплачували субсидії автовиробникам, поступово коригуючи їх для стимулювання випуску найбільш ефективних моделей авто. З часом ввели спеціальні квоти на електричні автівки (в 2019 році їх повинні були випускати не менше 10% від загальної кількості рухомого складу). Містам дозволили впроваджувати свої пільги, які не повинні перевищувати 50% від національних. Крім того, деякі мегаполіси впровадили власні тарифи на електроенергію для зарядки авто. В Пекіні, наприклад, вартість кіловата електроенергії не повинна перевищувати 15% вартості літра бензину. А в Шеньчжені та Хефеї діє безкоштовна парковка для електромобілів. В деяких китайських містах через засилля авто на дорогах є обмеження на володіння автотранспортом, але власники електрокарів він них звільняються. Одна з останніх податкових преференцій уряду КНР полягає в звільнені авто на нових джерелах енергії від 10% податку при купівлі. Нарешті, Китай першим у світі стимулював транспортні компанії купувати електробуси та почав масово переводити громадський транспорт на електроенергію.
За рівнем продажів електрокарів буквально в потилицю Китаю дихає Євросоюз. Крім загальноєвропейських екологічних стандартів для авто на викиди CO2, кожна країна торує власні шляхи до електроавтомобілізації. У Франції це система bonus-malus, коли за купівлю авто з низьким рівнем викидів вуглецю дають приємний грошовий бонус, а якщо ви, навпаки, придбали старе авто, яке нещадно димить, то отримаєте дошкульний штраф. В Німеччині покупці електричних та гібридних авто мають знижку (3−4 тис. євро), електротранспорт та зарядні модулі звільняються від деяких податків, а власники та орендарі житла забезпечили собі право облаштовувати в багатоквартирних будинках прилади для зарядки електромобілів.
Найсприятливішими для електрокарів є умови в Норвегії, де вони не обкладаються ПДВ та податком на продаж. Крім того, низка муніципалітетів дозволяє власникам електромобілів безкоштовно паркуватися, заряджати свої авто й навіть користуватися автобусними транспортними смугами. У підсумку на кінець 2019 року сектор електричних та гібридних авто в країні досягнув рекордних 17,4%.
Український ринок електромобілів в минулому році також продемонстрував небувале зростання — майже на 40%. Українці зареєстрували більше 7 тис. електрокарів, а з початку 2020 року — ще майже 2,7 тис. Пандемія коронавірусу внесла тут свої негативні корективи — за даними агенції IRS Group, в квітні реєстрація електрокарів та гібридів порівняно з попереднім місяців обвалилась з 1106 до 217. Наразі весь «зелений» автопарк України складає трохи більше 40 тис. автівок, які майже порівну розподілені між електромобілями та гібридами.
Національна транспортна стратегія України ставить амбітну мету — збільшення частки електротранспорту у внутрішньому сполученні до 75% у 2030 році. Для цього ще в 2016 році встановили нульову ставку ввізного мита, до 2022 року продовжили дію пільгового податкового режиму для електрокарів, що звільняє їх від ПДВ. А розмитнення відбувається за ставкою 1 євро за 1 кіловат-годину ємності електричного акумулятора. З початку 2020 року вступив в силу закон про врахування потреб електроавтомобілів в транспортному русі. Зокрема, він передбачає особливе оформлення паркомісць для електрокарів та маркування номерів тих авто, де немає двигуна внутрішнього згоряння.
Проте однією рукою надавши пільги, іншою влада може їх забрати. В червні нардепи ухвалили закон про митний тариф, в якому змінили код класифікації електротранспорту і тепер він не співпадає з тим, що прописаний в нормах про податкові й митні преференції.
Відповідно, сприятливий для електротранспорту режим може скоро завершитись. Як і вся внутрішня політика, він досить хиткий та непослідовний. Зокрема, досі не йдеться про розвиток власного виробництва електричного транспорту, хоча країна має для цього достатній потенціал. Натомість українці лише імпортують екологічні автівки, у більшості своїй вживані. Для порівняння, в сусідній Білорусі, де внутрішній ринок набагато менший, готуються запустити своє виробництво електрокарів, а Мінськом вже курсують білоруські електробуси.
Загалом, існує низка факторів, які стримують насичення внутрішнього ринку України електротранспортом. Серед них найважливіші - це відсутність короткострокової та середньострокової стратегій його розвитку, відсутність пільг на розповсюдження нелегкового електротранспорту, недостатнє сприяння держави для налагодження вітчизняного виробництва як готових автівок, так і комплектуючих. Саме від здатності вирішити ці та інші проблеми будуть залежати темпи переходу українців на новий екологічний вид транспорту й, відповідно, очищення наших міст від небезпечних викидів, що несуть безпосередню загрозу життю та здоров’ю.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ