Для велосипедистів і не тільки. Дружина добровольця ЗСУ відкрила кав’ярню з десертами, а також смаколиками для собак
Марія Косів, власниця Bike me a coffee з чоловіком, діючим військовослужбовцем, Олександром (Фото: Надане Марією Косів)
Одна з невеликих кав’ярень у спальному районі поєднує бібліотеку, острівець для тварин і знижки для велосипедистів. Заклад відкрила дружина добровольця ЗСУ, яка розповіла про роботу кав’ярні та плани на майбутнє.
42-річна львів'янка Марія Косів, дружина добровольця, військовослужбовця ЗСУ 48-річного Олександра, відкрила в умовах війни власний бізнес — невелику кав’ярню Bike me a coffee. Раніше жінка займалася бухгалтерією, проте не побоялася змінити кар'єру на 180 градусів. Попередній досвід допомагає їй у роботі. Її чоловік до служби в ЗСУ мав власну справу — кальянну в Києві. Цей досвід також став у пригоді під час відкриття кав’ярні. Нині коханий допомагає дружині вести бізнес дистанційно.
Ексклюзивно для NV Food Марія Косів поділилась власним досвідом відкриття справи під час війни, розповіла про службу чоловіка, концепцію власної кав’ярні та плани на майбутнє.
Розкажіть про службу вашого чоловіка в лавах ЗСУ.
У лютому 2022 року Саша став добровольцем до лав ЗСУ. Коли все почалося, він, як і більшість із нас, не зовсім розумів, що відбувається, але точно знав: сидіти й чекати не можна. Рік Саша провів в окопах. Пізніше отримав поранення і його перевели на посаду інструктора. Він почав дуже багато вчитися.Часто їздив у відрядження. Попри те, що не брав безпосередню участь в боях, все ж виконував небезпечні завдання.
Як ви підтримуєте одне одного в умовах війни?
При кожній можливості я їду до Саші. Географія міст, які я відвідала за три роки його служби, значно розширилася: Дніпро, Покровськ, Мирноград, Миколаїв, Запоріжжя — і це далеко не весь список. Іноді здається, що це дурниця: ти їдеш довше, ніж проводиш час із чоловіком на місці. Проте для нас це надзвичайно важливо.
Як ви познайомилися з чоловіком?
Разом ми з Сашою з 2017-го року, але одружилися у 24-му. Маємо дорослих доньок від попередніх шлюбів. Я — львів'янка, він — киянин. Познайомились ми у Львові на концерті улюбленого гурту Бумбокс. Це було справді доленосне знайомство. Концерт мав відбутися у вересні, але його перенесли на грудень. Розумію, що якби цього не сталося, ми б могли й не зустрітися. Спочатку ми жили на два міста: я тоді працювала бухгалтеркою і через роботу не наважувалася на переїзд. А коли почалася пандемія COVID-19, весь період карантину я провела в Києві з коханим.
Як наважилися відкрити власну справу після початку повномасштабного вторгнення РФ.
Все життя я пропрацювала бухгалтеркою, і на певному етапі зрозуміла, що більше не хочу цим займатися. Тож ми з чоловіком вирішили, що я спробую відкрити кав’ярню. У нього на той момент вже був досвід підприємницької діяльності — раніше в нього була власна кальянна в столиці. Чоловік допоміг мені порадами та фінансово. Напрямок із кавою та десертами мені подобався, виглядало так, що цей бізнес не потребував великих вкладень. Стартового капіталу, щоб відкрити щось більш масштабне, наприклад, виробництво, у нас тоді не було.
Розкажіть про концепцію вашого закладу.
Велосипед — мій улюблений вид транспорту, тому концепцію кав’ярні ми задумали саме для велосипедистів. Коли я працювала в офісі, з березня або квітня до листопада завжди їздила на роботу велосипедом. Зараз складніше через те, що мушу привозити товари для кав’ярні, тож пересіла на авто. Але мені дуже подобається спільнота велосипедистів Львова. Наша інфраструктура дуже розвивається. Львів — компактне місто з маленькими вулицями, де зручно пересуватися велосипедом. Це добре і для фізичного, і для ментального здоров’я.
Особливо мені подобається активність молоді та робота громадських організацій, зокрема Львівської асоціації велосипедистів (ЛАВ). Вони співпрацюють із поліцією та міською радою, обговорюють важливі питання розвитку велоінфраструктури. До повномасштабного вторгнення РФ були численні велосипедні ініціативи: нічні виїзди з ватрою на околицях міста, маршрути по старих замках і пагорбах Львівщини. Зараз, у теплу пору року, я продовжую мандрувати на велосипедах разом з іншими дружинами військовослужбовців.
Щодо кав’ярні: для велосипедистів у нас діє знижка 8%. Це дизайнерське рішення символічне — два перевернуті колеса утворюють цифру 8. Ми плануємо організовувати велосипедні ретрити для дружин військовослужбовців, а в майбутньому це може стати основним напрямком нашої діяльності. Зараз, у умовах війни, реалізувати всі плани складно, але ми сподіваємося на перемогу.
Як з’явилася ідея створити бібліотеку в закладі та чи діють у вас інші ініціативи?
Ідея виникла спонтанно. У нас просто з’явилась полиця з книгами: жителі району приходили, брали собі почитати і, якщо хотіли, приносили свої. Спершу я думала про це як про маленьку ініціативу, щоб люди могли сісти за столики на вулиці, випити каву чи лимонад і трохи почитати. Літня зона у нас дуже затишна, тож відвідувачі навіть порівнюють її з курортом — серед шумного міста створюється атмосфера спокою. Проте з часом, кількість кних збільшилася.
Спочатку на полицях були тонкі книги з короткими історіями, але з часом жителі району почали приносити свої. Тепер бібліотека живе власним життям: люди беруть книжки, читають їх і повертають або приносять нові. Іноді ми обговорюємо книги з гостями, які стали нам майже друзями. Оскільки більшість постійних відвідувачів живуть у ЖК, де розміщена моя кав’ярня, ми вже знаємо їхні історії та улюблені книги.
Мій заклад також pet-friendly. Спочатку я сама закуповувала смаколики для собак, але був випадок, коли гостя прийшла і принесла свої. Я їй пишу: «Надя, ви забули тут смаколики для свого Тео». А вона відповідає: «Ні, це для вашого закладу». І це було так мило та тепло. І це спрацювало десь так само, як і з книгами. Нещодавно ми долучилися до благодійної ініціативи нашої знайомої фотографині — фотодня для собак. Зібрані кошти передали місцевому притулку для тварин.
Скільки найманих працівників у вас є?
У грудні одна з барист звільнилася, і я вирішила, що зима — складний період, тож краще не брати поки нікого нового. Коли відкривала кав’ярню, також нікого не наймала. Це дало мені змогу краще зрозуміти потреби клієнтів: запитати, які десерти вони люблять, і готувати їх сама. Також це допомогло мені подолати емоційне вигорання після роботи бухгалтеркою.
Де ви отримали знання баристи?
Я закінчила спеціалізовані курси баристи для власників бізнесу. Мої знання з бухгалтерії теж дуже знадобилися — якби це була додаткова стаття витрат на найм бухгалтера, було б, напевно, ще складніше. Мені здається, що в бухгалтерії знання завжди будуть корисні, куди б ти не пішов.
У Львові курсів небагато, але мені пощастило знайти гарного викладача. Два рази на рік у нашому місті проводять змагання баристів. І саме цей вчитель, у якого я проходила курси, у попередньому році, здається, став кращим обсмажувачем України.
Чи розвинена, на вашу думку, кавова індустрія в Україні?
Мені дуже подобається ця сфера. Особливо вражає, наскільки круто Україна розвиває кавову індустрію навіть у час війни — вона зробила для цього набагато більше, ніж велика кількість європейських країн. Вважаю, що соромно пити італійську каву в Україні, маючи такий широкий вибір українських обсмажувачів у Львові, Києві, Дніпрі. У нас справді є дуже круті обсмажки, і скоро ми можемо по праву називати Україну кавовою країною.
Особливо мені подобається світла обсмажка, де чути всі аромати кави, і можна насолоджуватися не просто кофеїном, а справжнім смаком. Також надихає, що люди починають цінувати українське. Колись, на жаль, воно асоціювалося з чимось неякісним, але зараз це вже не так.
Розкажіть про вашу випічку в закладі.
Ми готуємо все самі, оскільки заклад невеличкий, формату — to-go. Пробувала робити великі десерти на кшталт Спартака, але вони не дуже користувалися попитом. Натомість дуже добре йдуть порційні десерти. Наприклад, я роблю порційні тірамісу з різними ягодами — вони просто відмінно розходяться.
Мій торт з андрутів користується великою популярністю: постійні гості кажуть, що вже не можуть без нього. Наша баристка сама пече шарлотку на продаж.
Ми питаємо у гостей, що вони хотіли б бачити в асортименті, і експериментуємо. Наприклад, до Дня закоханих я робила вишневий штрудель. Асортимент невеликий, але поки цього достатньо.
Також у нас є передзамовлення, що дуже допомагає, особливо коли погода холодна і люди рідше виходять з дому. Для маленького закладу це важливо, бо великі прибутки тут не робляться. Головне — вистояти до літа, і тоді справи точно підуть краще.
А як ви вчилися готувати десерти?
Формально моя освіта бухгалтерська, але я закінчувала коледж харчових технологій. У нас були дисципліни з технології виробництва, бродіння хліба, виноробства та інших харчових технологій.
Але, як каже моя мама, я ніколи не любила готувати, і вона дуже здивована, що я почала цим займатися. Раніше, при кожній можливості, я десь щось їла поза домом або робила канапки, але це ніколи не було справжнім готуванням.
Десерти я почала робити вже зовсім інтуїтивно, і, мабуть, мене надихають хороші відгуки відвідувачів. Надаю перевагу солодощам, знайомим з дитинства, як от андрути (вафельний торт) та горішки. Окрім смаку, вони несуть теплі спогади.
Вафельний торт — це улюблений десерт мого чоловіка. Рецепт мені дала його рідна сестра з Києва, яка теж робить десерти на замовлення для закладів та приватних клієнтів.
А чи є у вашого чоловіка улюблений напій у кав’ярні?
Саша дуже любить чорну каву, особливо еспресо допіо. Він каже, що саме так найкраще перевіряти якість кави — у чистому вигляді. У молочних напоях смак можна замаскувати, а в допіо ти чуєш справжню каву, і вона при цьому має бути м’яка.
Зранку він зазвичай п'є допіо, а в другій половині дня — велике лате з гарною пінкою. Він справжній поціновувач кави, трохи критик, хоча насправді більше хвалить. Саша любить заходити до різних закладів і уважно відчувати нюанси: «Ага, подивимося, яка тут кава, ага, тут така нотка».
Мені дуже подобається, що ми можемо разом дегустувати каву, навіть коли подорожуємо. Наприклад, їдемо до Запоріжжя, заходимо в кав’ярню, і вже відчуваємо себе майже експертами, обговорюючи смак і аромат.
Чи отримували ви гранти від держави на відкриття чи підтримку бізнесу?
Власне, грант я отримала для відкриття бізнесу. Це ініціатива львівської міської ради спільно з чеською організацією — грантовий проєкт Відвага до бізнесу — Людина в біді. Один із напрямків їхньої діяльності — підтримка ветеранського бізнесу та бізнесу та їх сімей.
Крім того, у них були дуже корисні психологічні тренінги. Зараз я бачу, що вони продовжують різні програми, зокрема проводять опитування, щоб дізнатися, що ще можна зробити для підтримки бізнесу.
Чи думаєте про розширення бізнесу?
До наступного року я мріяла відкрити ще один заклад, але настала зима, і я зрозуміла, що справи пішли гірше. Тому зараз планую запускати нові заклади, які з часом переростуть у мережу, але наразі не ставлю собі жорстких часових рамок.
