Закон джунглів. Що китайські чиновники розповіли мені про приголомшливу війну Трампа в Ірані, — американський аналітик

інакше там сприймають нинішню американську війну на Близькому Сході порівняно з попередньою великою кампанією. Під час війни в Іраку китайські стратеги, здавалося, майже зловтішалися, спостерігаючи, як США грузнуть у пустелі.

Цього разу урядовці, експерти аналітичних центрів і представники бізнесу здебільшого спантеличені хаотичною політикою Вашингтона, занепокоєні нею і глибоко не впевнені в тому, яким буде наступний крок президента Дональда Трампа.

Почасти тут відіграє роль і прагматичний розрахунок. Китаю життєво важливі нафта і газ, що проходять через Ормузьку протоку. Але справа не тільки в цьому. У ширшому сенсі Пекін не є державою-ізгоєм, як Росія, — він мислить інакше, прекрасно розуміючи, що економічне зростання неможливе без відкритих морських маршрутів, ринків, що працюють, і передбачуваних правил гри.

Пекін перетворює свої промислові переваги на політичний вплив

Китайські чиновники не раз говорили мені — повторюючи слова Сі Цзіньпіна, — що США повертають світ до «закону джунглів». Це не стільки моральний осуд, скільки вираження стратегічної тривоги. В умовах глобальної економіки непередбачуваність провідної держави стає проблемою для всіх.

При цьому в Пекіні підкреслюють: Китай не прагне замінити США. Бізнес-еліти визнають, що американська економіка, як і раніше, залишається інноваційнішою. Навіть на тлі охолодження відносин вони продовжують захоплюватися Кремнієвою долиною, університетами США і масштабом американського ринку.

Стратегія Китаю — використати кризу як можливість посилити свою економічну силу і глобальний уплив. Країна робить ставку на передові технології, які, як вона вважає, визначать майбутнє зростання: зелену енергетику, робототехніку, прикладний штучний інтелект, високотехнологічне виробництво і послуги.

Уже зараз її позиції вражають: Китай виробляє 80% сонячних панелей у світі, приблизно 60% вітряних турбін і 75% акумуляторів, а також забезпечує 70% глобального випуску електромобілів.

Китай скористався з трьох останніх глобальних економічних криз, щоб іще більше зміцнити своє домінування. Під час пандемії китайські компанії різко збільшили постачання медичного обладнання, ставши ключовою ланкою глобальних ланцюжків постачання.

З початком буму штучного інтелекту Китай посів центральне місце у створенні його фізичної інфраструктури — від видобутку рідкісноземельних металів і електричного обладнання до акумуляторів, систем охолодження і промислових компонентів для дата-центрів.

Тепер, на тлі війни в Ірані, світ увійшов у нову фазу боротьби за енергоресурси. І знову Китай виявляється незамінним гравцем: він домінує в «зелених» технологіях — сонячній і вітровій енергетиці, виробництві батарей і електромобілів, — необхідних для зниження залежності від імпорту нафти і газу.

Пекін перетворює свої промислові переваги на політичний уплив. Він надає фінансування, інфраструктуру й участь у глобальних ланцюжках постачань, надійно прив’язуючи країни до систем, створених у Китаї. Тим самим він демонструє урядам, що США асоціюються з нестабільністю, тоді як Китай — з обладнанням, кредитами та стійкістю.

З 2000 по 2025 рік Пекін профінансував проєкти, пов’язані з розвитком портів, у 90 країнах світу. Минулого місяця Китай навіть запропонував Тайваню свого роду угоду: у разі мирного возз'єднання материкова частина гарантує енергетичну безпеку острова.

Наступний етап розширення китайського впливу має вирішальне значення. Сі Цзіньпін нещодавно відкрито заявив про амбіції Пекіна зробити юань глобальною резервною валютою. Як зазначав один із колишніх китайських чиновників, Китай поступово розвиватиме ринок облігацій і фінансову інфраструктуру, щоб у разі зростання недовіри до США в інвесторів з’явилася реальна альтернатива.

Останніми тижнями з’явився неочевидний, але тривожний сигнал: такі інституції, як Світовий банк і Європейський інвестиційний банк, змогли розміщувати боргові зобов’язання під ставки, практично такі ж низькі, як і ставки за казначейськими облігаціями США, і співставні з їхньою прибутковістю.

Це підриває основу так званого «непомірного привілею» США — статусу емітента світової резервної валюти. Якщо цей привілей і далі слабшатиме, Америка зіткнеться з болючим шоком: державі та домогосподарствам стане значно складніше брати кредити в таких обсягах і настільки дешево.

Китай повною мірою використовує поточний момент — почасти для поліпшення свого іміджу, але насамперед для нарощування впливу.

Якщо баланс сил продовжить зміщуватися на його користь, а США продовжать і далі втрачати свої глобальні позиції, Пекін одного разу може дійти висновку, що настав його час приміряти на себе роль світового гегемона. А у Вашингтона вже не вийде цьому перешкодити — буде занадто пізно.

Переклад NV

Повну версію тексту читайте на The Washington Post