Наприкінці лютого Україна завдала знакового авіаудару, атакувавши військовий виробничий об'єкт у глибині російської території за допомогою крилатих ракет FP-5 Flamingo вітчизняного виробництва. Удар по Воткінському заводу, що випускає широкий спектр балістичних і крилатих ракет для російської армії, став першим випадком, коли Києву вдалося успішно вразити стратегічно значущий об'єкт оборонної промисловості Росії далекобійними ракетами, виготовленими в Україні.
Після атаки було опубліковано кадри з камер спостереження і супутникові знімки, які, судячи з усього, вказували на високоточне влучання, що спричинило масштабні руйнування. Президент України Володимир Зеленський привітав повідомлення про атаку як свідчення все більших можливостей країни: «Ми завдали точних ударів ракетами Flamingo на відстані 1400 км. Гадаю, це справді успіх нашої промисловості».
Цей удар дав змогу відновити довіру до української ракетної програми Flamingo, яка після резонансної появи в новинах минулого літа стала
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
об'єктом численних спекуляцій і скептичних оцінок.
Розроблені оборонним стартапом Fire Point ракети спочатку викликали неабиякий інтерес, але в другій половині 2025 року не мали істотного впливу на перебіг бойових дій. Зеленський нещодавно визнав, що просування проєкту було затримано російською атакою на виробничий об'єкт.
Таким чином, ракета Flamingo перетворюється на реальну загрозу, що знаменує серйозне посилення можливостей України із завдавання ударів на далекі відстані. Повідомляється, що її максимальна дальність становить десь 3000 км, а маса бойового навантаження — понад 1000 кг.
Flamingo значно потужніша за безпілотники, які зазвичай використовує Україна для ударів по території Росії. Хоча далекобійні дрони відіграли важливу роль у руйнуванні міфу про невразливість Росії, їхнє відносно невелике бойове навантаження часто означало, що завдані збитки можна швидко усунути.
Мета — перетворити величезні території Росії з переваги на проблему
Як показав нещодавній удар по Воткінську, Flamingo має куди більш руйнівний потенціал.
Тепер багато чого залежатиме від здатності України наростити виробництво цієї зброї і випустити достатню кількість ракет Flamingo, щоб вони могли істотно вплинути на перебіг подій. Хоча лютнева атака на об'єкт у Воткінську була успішною, українські офіційні особи згодом підтвердили, що для точного ураження однієї цілі знадобилося кілька ракет.
Отже, якщо українська сторона має намір повною мірою використати можливості нової зброї, необхідно виробляти цілі «зграї» Flamingo.
Ініціатива Фламінго — лише один із низки українських ракетних проєктів, що перебувають у стадії розробки. Україна інвестує мільйони доларів у створення нового внутрішнього «ракетного ринку», прагнучи повторити успіх галузі безпілотників, що стрімко розвивається.
Нещодавно призначений міністр оборони України Михайло Федоров зазначив, що держава діє як венчурний інвестор, надаючи великі гранти різним вітчизняним компаніям, які працюють у сфері ракетного виробництва.
Акцент України на розвитку власних ракетних можливостей має стратегічний сенс. Лінія фронту залишається загалом статичною вже понад три роки: незважаючи на утримання ініціативи на полі бою, Росія за цей період так і не змогла домогтися вирішальних проривів.
Поточний план Києва полягає в тому, щоб звести подальше просування російських військ до мінімуму, водночас завдаючи їм виснажливих втрат. Паралельно Україна прагне перенести війну, розв’язану Путіним, на територію самої Росії, нарощуючи кампанію повітряних ударів із застосуванням ракет у поєднанні з безпілотниками.
Українське командування реалізує довгострокову стратегію, завдаючи ударів по російських нафтопереробних заводах, енергетичній інфраструктурі та військових виробничих об'єктах, що підтримують військові зусилля противника. Цей підхід спрямований на те, щоб поступово позбавити Москву джерел доходу і послабити її здатність фінансувати вторгнення. Включення ракет у цю стратегію значно ускладнює завдання для Кремля.
З розширенням далекобійного арсеналу України обмежені російські системи ППО відчуватимуть дедалі сильніше навантаження. Кінцева мета — перетворити величезні території Росії з переваги на проблему.
Поки що немає такої зброї, яка змогла б сама по собі стати панацеєю від російського вторгнення і покласти йому край. Однак справжнє значення української програми створення власних ракет полягає в її траєкторії розвитку. Якщо Києву вдасться зберегти нинішній темп інновацій, одночасно знижуючи витрати і нарощуючи виробництво, це істотно зміцнить позиції країни за столом переговорів.
Путін, схоже, добре усвідомлює загрозу, що походить від далекобійних ракет, і доклав чимало зусиль, аби завадити партнерам Києва постачати Україні подібне озброєння.
Коли наприкінці 2024 року західні лідери обговорювали можливість зняття обмежень на застосування західних ракет по цілях на території Росії, Путін попередив, що це поставить НАТО «у стан війни» з Росією. Зовсім нещодавно він безпосередньо втрутився, коли склалося враження, що президент США Дональд Трамп збирався ухвалити рішення про передачу Україні ракети Tomahawk.
Слід визнати, що Путіну вдалося домогтися успіху в спробах стримати союзників України, однак він не в змозі перешкодити Києву створювати власні далекобійні ракети. Якщо ця тенденція збережеться, вона може сприяти формуванню основи для прагматичного врегулювання.
Багато хто в Україні вважає, що потужний арсенал ракет великої дальності вітчизняного виробництва здатен стати дієвим засобом стримування майбутньої російської агресії. Українці більше довіряють власним далекобійним ракетам, аніж письмовим безпековим гарантіям, оскільки розуміють, що саме перші є тим чинником, який Путін просто не зможе ігнорувати.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.