«Путін в агонії, Захід скував страх». Хто може гарантувати безпеку Україні і чи варто розраховувати на НАТО — інтерв'ю з Огризком
Читайте NV у Google
Повномасштабна війна Росії проти України триває вже два тижні. Країни Заходу запроваджують санкції проти агресора, постачають в Україну озброєння, але повноцінних гарантій безпеки, закріплених у Будапештському меморандумі, не надають.
В інтерв'ю Радіо НВ колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко пояснив, як так склалося, що Україна опинилася віч-на-віч з агресором та розповів, хто все ж може захистити Україну і поставити Росію на місце.
— У партії Слуга народу пропонують замість членства в НАТО підписати новий договір із гарантіями безпеки для України разом зі Сполученими Штатами Америки, Туреччиною та Росією. Наскільки дієвою може бути така пропозиція?
— США та Велика Британія — ядерні країни, які мають потужний потенціал, насамперед військовий. Це саме ті країни, які можуть надати нам допомогу в разі необхідності, як це робиться теоретично в рамках самого НАТО: напад на одну країну НАТО є нападом на всі країни Альянсу. Приблизно те саме могло б бути сформульоване і щодо України: напад на Україну — це напад на США чи Велику Британію. Тоді це може означати реальність гарантій.
Те, що пропонується обговорювати надання гарантій з боку Росії, мені здається блюзнірством і абсолютною неадекватністю. Те, що ми маємо впродовж всіх цих років, починаючи з 2014 року, назвати будь-якими гарантіями не можна ні з якого боку. Це ж очевидно навіть для дитини. Не може бути гарантій від Росії. Це країна-терорист, країна-вбивця. Як можна з нею домовлятися, коли ми знаємо, що вона не виконує нічого з того, під чим ставить свій підпис, і завжди знаходить причину сказати, що винен не агресор, а жертва агресії.
Щодо наших сусідів — Туреччина чи інші. Я не знаю, чи може Туреччина стати потужним гарантом нашої безпеки, не маючи ядерної зброї. Туреччина хіба ризикне воювати проти країни, яка має ядерну зброю? Думаю, що ні.
— Ми вже підписували Будапештський меморандум, відмовлялися від ядерної зброї, а потім нам сказали, що документ не має прямої юридичної дії.
— Це цинізм наших західних партнерів, які вчинили підло. Взамін на реальну ядерну зброю показати папірець і сказати, що він нічого не вартий, — це політична підлість. На жаль, ми в ті часи були надто наївними і перелякані Чорнобилем, і за будь-яку ціну хотіли відмовитися від ядерного статусу.
Наша головна гарантія — велика (250−300 тисяч) українська армія, оснащена найсучаснішою зброєю, системами протиповітряної оборони, сучасними літаками, сучасною корабельною зброєю. Це гарантія того, що навіть такий оскаженілий сусід, як Росія, тричі подумає перед тим, як нападати. Це перша гарантія. Плюс двосторонні гарантії з двома країнами, про які я сказав.
— НАТО не закриває небо над Україною. Це дозволило б врятувати життя мирних людей. Є і інші принципові прохання від нас, які не виконуються. Чому так відбувається? Вони дійсно так бояться Третьої світової та ядерної війни?
— Це параліч страхом. Путін прекрасно розуміє, що саме шантажем можна паралізувати і ЄС, і НАТО, і конкретних політичних діячів. Для пересічного західного політичного діяча спокій в його країні, безпека — найвища цінність. Вони не розуміють, що Путін цим користується на всі 100%. Якщо українська армія, про яку казали, що вона далеко не найсильніша станом на 24 лютого 2022 року, змогла зупинити цю орду і б'є по всіх напрямках, стримує наступ, то 30 країн НАТО могли б поставити цю орду на місце впродовж кількох днів без будь-яких загроз тому, що почнеться ядерна війна.
Путін, при всій його зовнішній неадекватності, насправді дуже адекватний щодо того, що стосується його власного життя. Дивіться, що він витворяє зі своїми соратниками: він їх не підпускає на 10−20 метрів до свого тіла, бо боїться скоріш за все не ковіду, а того, що хтось може наблизитися і шкрябонути його якимось Новачком (отрутою — ред.). Це людина, яка перебуває в стадії агонії, але зовсім не в тому стані, коли він може натиснути на ядерну кнопку. Тим більше, це не так просто, як здається.
Наші західні партнери зараз не хочуть загрожувати Путіну, вони його бояться. Вони бояться піти на такий самий шантаж і сказати: «З 10 березня, якщо хоч один російський літак залетить на територію України, він буде збитий». Повірте, жоден російський літак з 10 березня в українському небі не з’явився б. Путіну треба так само виставляти ультиматуми, а ми чуємо генсек НАТО закликає Росію дозволити функціонувати гуманітарним коридорам. Це катастрофа, якщо лідер Північноатлантичного військового альянсу закликає про гуманітарні коридори. У нього має бути абсолютно інша філософія дій: про покарання агресора військово-політичними засобами. Цього не відбувається.
Ми повинні будемо після перемоги над Московією переглянути багато тих речей, які раніше для нас вважалися пріоритетними. Якщо НАТО є настільки недієздатним і не здатним захищати власні інтереси, хоча вони вважають, що Україна не їхня територія, але це територія свободи і демократії, то тоді виникає дуже багато питань щодо потрібності такого НАТО для України.
— Чи є шанси, що російське суспільство, оточення диктатора, військові повстануть проти самого Путіна і так закінчиться війна?
— Я не бачу цього варіанту, тому що російське суспільство зазомбоване, аморфне, таке, якому добре в тих умовах, в яких воно живе. Єдине, що російське суспільство може трішечки сколихнути, — посилення тих драконівських санкцій, які зараз накладені на Росію. Це єдиний шанс, який ми маємо, для того, щоб в середньостроковій перспективі зробити з Росії недієздатну країну.