«Придністров'я — хаб контрабанди». Молдовський депутат про бажання влади невизнаного анклаву брати участь у війні — інтерв'ю
У так званої владної еліти невизнаного Придністров'я немає бажання вплутуватися у війну на боці Росії, інакше це знищить їхній бізнес, побудований на контрабанді, розповів Радіо НВ Штефан Глігор, адвокат, лідер молдовської Партії змін.
— Скажіть, у якому контексті зараз у Молдові обговорюють те, що відбувається у невизнаній Придністровській республіці? Про це говорять як про провокації з боку Росії чи як про якісь можливі ракетні удари з боку України?
— Якщо говорити про те, що сталося вчора, коли з гранатометів РПГ-27 російського виробництва було здійснено кілька пострілів по будівлі так званого міністерства державної безпеки в Тирасполі — я впевнений, що це провокація. Це спроба дестабілізації, підвищення напруженості у придністровському регіоні, невизнаному, звичайно, придністровському регіоні, на лівобережжі Дністра. Те, що сталося сьогодні, з цим треба ще розібратися, наскільки я розумію, було підірвано дві антени радянської епохи, дуже потужні антени, які ще функціонували на території невизнаного Придністров'я. Чи становили ці антени та об'єкти якийсь військовий інтерес, чи ні, з цим треба розбиратися, не зовсім зрозуміло. Насправді там уже падали антени з технічних причин у 1997, у 2000-х роках також. Це був такий потужний радіокомплекс Радянського Союзу, і були фактично дві останні антени, які мегаватні, напівмегаватні, які впали внаслідок вибуху, наскільки я розумію, сьогодні приблизно о шостій-сьомій ранку. Тому тут, я думаю, треба по-різному ставитися. Те, що сталося вчора, на мій погляд, це така дешева провокація.
Вони навіть не забрали із собою гранатомети. На мою думку, треба відзначити цей факт, що гранатомети, які використовували, є виключно на озброєнні Російської Федерації та невизнаного Придністров'я. Республіка Молдова та Україна, наскільки мені відомо, такого озброєння не мають. Тому, як вам сказати, тому ми й говоримо, що це така груба невміла провокація, спроба дестабілізації і тема для розмов для російських пропагандистів.
— А як вам здається, що може бути за цією провокацією, які сценарії ви можете прогнозувати?
— Тут дуже важко щось прогнозувати. Що я впевнено можу заявити, це таке: мені здається, Російській Федерації насправді дуже невигідно зараз підтримувати войовничу риторику щодо Придністров'я. Ми бачили, що й заступник Центрального військового округу Російської Федерації зробив заяву щодо того, що одна з цілей так званої «операції», насправді повномасштабної війни, що ведеться проти України, це вихід до Придністров'я. Мені здається, ця риторика дуже невигідна для невизнаного Придністров'я і для Російської Федерації, бо такі заяви все більше перетворюють Придністров'я на військову проблему для України. І якщо вони наполягатимуть на тому, що хочуть з'єднуватися з цим Придністров'ям, враховуючи, що на його території розташовується російський гарнізон, цілком можливо, що за такого стану справ та спекуляції цієї військової загрози з боку Придністров'я Україна все більше й більше могла б розглядати його як військову загрозу і навіть розглядати проведення можливої операції із нейтралізації військового контингенту у Придністров'ї.
— Як вам здається, чи це схоже на правду, що вони таким чином намагаються просто натиснути на Молдову і грати м’язами, скажімо так?
— Це класична поведінка з боку Російської Федерації, я гадаю, ми вже давно до цього звикли. Те, що вони використовуватимуть як привід заборону знаків Z, V, георгіївської стрічки, яка асоціюється безпосередньо з агресією проти України, для нарощування тиску на Республіку Молдова, використовуватиме це, звичайно ж, у своїх пропагандистських цілях. Вони також будуть використовувати так званий теракт, як вони його позиціонують, який був у Тирасполі, напад на будівлю так званого МДБ. Абсолютно очевидно, що вони намагатимуться створювати якісь фальшиві передумови для ескалації ситуації, здійснення тиску. Але я хотів би ще раз про це сказати, я не бачу, як це їм допоможе, бо з політичного, військового погляду для України мати свій тил неприкритим — це не логічно. І якщо вони починають офіційно говорити, що їхня мета — вийти на Придністров'я, щоб об'єднатися з військовими, які перебувають тут, на території Республіки Молдова, то логічніше, з точки зору елементарної логіки наведення порядку або, скажімо, нейтралізація цього контингенту з боку української армії. Я не бачу жодного сенсу.
— Ми розуміємо, що для України ці три тисячі людей не становлять такої небезпеки, це неприємно, зрозуміло, але скажемо відверто, ми маємо сили для того, щоб цю загрозу усунути. А ось для Молдови чи становлять вони небезпеку, на вашу думку?
— Ці війська перебувають тут уже дуже давно, вони перебувають фактично одразу, це те, що залишилося після розпаду Радянського Союзу і те, що було надіслано Російською Федерацією, як вони кажуть, для охорони військових складів у Ковбасні. Там перебуває приблизно 20 тисяч тонн озброєнь і патронів до них, боєприпасів, які вони мали утилізувати чи вивезти. Я хочу нагадати нашим слухачам, що Російська Федерація двічі брала на себе зобов’язання в рамках ОБСЄ щодо виведення цього контингенту з лівобережжя Республіки Молдова, у 1999 та 2001 роках. Але, на жаль, вони досі не виконали своїх же добровільно взятих міжнародних зобов’язань у цьому сенсі. З іншого боку, вони нібито тримають їх для охорони складів, а з іншого боку говорять про те, що потрібно утилізувати і ми не можемо утилізувати, тому тримаємо людей.
Але є й інший контингент, так званий миротворчий контингент, який формально покликаний забезпечувати мир у придністровському регіоні, у зоні безпеки
— Я так розумію, що причина в тому, що проросійський президент Додон перед Майєю Санду був, і в принципі російський вплив досить сильний у Республіці Молдова. Саме тому питання Придністров'я ніколи так і не вирішувалося?
— Питання Придністров'я насправді так званий придністровський конфлікт не є ні питанням, ні конфліктом. Одразу після завершення гарячої фази дуже швидко цей регіон перетворився на джерело незаконного доходу та монетизації російського газу, яке невизнані органи Придністров'я не оплачують, Тираспольтрансгаз не оплачує вже понад 20 років. Загальна сума газу, сума грошей, в яку оцінюється спалений газ підприємствами та населенням Придністров'я, понад 7,5 мільярда доларів. Що це означає? Це означає, що газ свідомо постачала РФ через Молдовагаз Тираспольтрансгазу. Вони за рахунок цього газу переплавляли метали, виробляли металопрокат, там є металургійний завод, Молдавський металургійний завод, один із найбільших у колишньому Союзі. І продавали цей метал на Захід, не сплачуючи за газ.
Інша формула монетизації — це спалювання газу та виробництво електроенергії, яку вони продають Республіці Молдова. Ми довели, мій колега, мій заступник голова Партії змін, розкрив одну із схем, за допомогою якої Додон та його наближені отримували незаконний дохід у 2008—2009 роках, приблизно у 12,5−14,5 мільйонів доларів на рік за допомогою прокладок із закупівлі цієї електроенергії з Придністров'я. Ми купуємо там електроенергію щороку приблизно на 180−190 мільйонів доларів. Крім цього, в Придністров'ї здійснюється майнінг криптомонет, один Бог знає, як їх використовують. Бо в Придністров'ї електроенергія більш ніж у 10 разів дешевша, ніж у Республіці Молдова. Знову ж таки її виробляють за рахунок безкоштовного газу, то має доцільність, економічно кажучи, виробництво та майнінг криптомонет.
Крім того, Придністров'я за ці десятиліття стало регіональним міжнародним хабом контрабанди. У Придністров'ї концентруються у вигляді різних схем величезні обсяги сигарет. Ці сигарети на квазізаконних підставах імпортувалися до регіонів лівобережжя Республіки Молдова. А звідти за фальшивими документами, маючи коридор і в Україну, і Румунію, вони потрапляли до Європи. Є ще спирт, який дном річки Дністер перекачувався в Україну. Бо його робили тут і незаконно перекачували в Україну, де він йшов у виробництво. Ось усі ці 20 років жодного конфлікту не було. Була лише величезна, міжнародна, злочинна операція зі збагачення корумпованих еліт та організованої злочинності. І для того, щоб розв’язати придністровський конфлікт, спочатку треба вирішити його економічну складову.
— А як сильно ці так звані теракти в Тирасполі, на території невизнаної республіки придністровської, підвищують градус тривожності в самій Молдові? Чи можна це оцінити?
— Наші політики закликають до спокою. У нас зараз все відносно спокійно. Звісно, люди стурбовані цими вибухами. Це абсолютно очевидно. З психологічного погляду неприємні події. Але поки якоїсь особливої стурбованості ми не бачимо. Наразі ситуація спокійна. Щоправда, з регіонів лівобережжя, з Придністров'я пішов цивільний потік. Є на кордоні черги. На внутрішньому адміністративному кордоні з лівобережжям утворилися автомобільні черги. Тобто люди після ранкових подій, після того, як впали дві антени бідя села Маяки Григоріопольського району, відреагували негативно на це, злякалися, і деяка кількість намагається виїхати з регіону на правий берег, на територію, яку контролює Республіка Молдова.
— Була ще інша версія. З одного боку, казали, що це ті, хто хоче виїхати з території невизнаного Придністров'я. І друга версія була, що це просто черги після Великодня, щось таке.
— Тут можуть обидві версії мати місце. Насправді були Великодні свята, люди їздять на свята додому. Багато хто живе у містах. Є таке пояснення. Але я думаю, що це змішаний фактор.
— Влада невизнаної республіки оголосила, що у них червоний рівень терористичної небезпеки на 15 днів. А по-друге, вони скасували проведення параду 9 травня. От що це означає? Наскільки взагалі парад на 9 травня, у цьому хабі міжнародної контрабанди, наскільки ця важлива подія в принципі? І наскільки важливою є його скасування?
— Ідеологічно для них і для лівих партій Республіки Молдова, для невизнаної влади Придністров'я, звісно, це була знакова подія. Це основна така пропагандистсько-ідеологічна подія року, яка наголошує на єднанні з інформаційним простором РФ. І така вельми знакова подія. Ще один привід щорічно допомогти ветеранам, попіаритися з цього приводу тощо. Те, що вони скасували, свідчить, мабуть, про те, що вони сприймають серйозно цю ситуацію. І, напевно, намагаються уникнути якихось потенційних можливих додаткових провокацій. Ви розумієте, я не вірю, що Красносільський та його люди, так званий президент, якого було обрано внаслідок дуже смішних таких виборів, де всю реальну опозицію заарештували, просто закрили. Або під домашній арешт, або у в’язниці загнали. Так, щоб люди розуміли, про який рівень так званої демократії ми можемо говорити.
Я дуже сумніваюся, що цим бізнесменам потрібні воєнні дії. І що вони за своєю волею братимуть участь у будь-яких воєнних операціях локального рівня, або вони намагатимуться робити якусь мобілізацію, або намагатимуться хоч якось щось виконувати за велінням навіть, скажімо, наказу, який може надійи з РФ. Не слід забувати, що невизнана влада Придністров'я фактично підпорядковується ФСБ, РФ. І в 2004 році навіть було таке рішення Страсбурзького суду з прав людини у справі Ілашку проти Молдови та РФ, рішення, в якому суд визнав РФ, як відповідальну сторону за те, що відбувається на території Придністров'я у сенсі порушення прав людини, та безпосереднього контролю цієї території.