Як перетворити Північний потік-2 на перемогу Києва? Чому Україна може виграти навіть після запуску проєкту — The Hill
Залежність від транзиту російського газу погіршує позиції Києва в довгостроковій перспективі, а тому майже неминучий запуск Північного потоку-2 міг би стати поштовхом для необхідних Україні трансформацій — за підтримки ЄС і США.
Таку думку висловлюють автори колонки в американському впливовому політичному виданні The Hill, опублікованій 20 травня. Текст під назвою Як перетворити Північний потік-2 на перемогу України (How to turn Nord Stream 2 into a win for Ukraine) написали Томас Грем і Джозеф Хаберман. Обидва вони спеціалізуються у вивченні РФ і зараз є науковими співробітниками Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations, CFR) — приватної американської організації у сфері міжнародних відносин. Томас Грем у 2004—2007 роках також був старшим директором з питань відносин з Росією в апараті Ради національної безпеки при адміністрації президента США.
Попри те що низка думок, висловлених авторами колонки, можуть здатися спірними в Україні, НВ пропонує ознайомитися з її повним перекладом.
***
Схоже, здійснилася мрія будь-якого [американського] президента: двопартійний консенсус на підтримку політики [санкцій проти Північного потоку-2], що обіцяє водночас послабити суперника і захистити стратегічного партнера. Саме така ситуація, з якою вочевидь зіткнувся Джо Байден — тоді як він вирішує, чи варто поступитися тиску Конгресу і запроваджувати нові санкції проти Північного потоку-2, майже повністю добудованого газогону, який поєднає російських експортерів з Німеччиною через Балтійське море. Поки що Байден пручається такій спокусі — буквально вчора [19 травня] адміністрація зняла санкції з деяких компаній, що беруть участь у проєкті. І йому варто продовжувати в тому ж дусі.
Опоненти трубопроводу наводять два аргументи: це збільшить залежність Європи від російського природного газу і ще більше піддасть Україну ворожим діям Росії. Перше просто є невірним твердженням. Трубопровід вплине не на обсяг європейського попиту на російський газ, а лише на маршрути, за якими газ надходить до споживачів. Ба більше, реформи ЄС щодо лібералізації та інтеграції його газових ринків зробили Євросоюз більш стійким до перекриття газу з Росії. Другий аргумент помилково припускає, що продовження транзиту російського газу через Україну є благом для цієї країни.
Безумовно, Україна перебуває в небезпечній залежності від платежів за транзит російського газу, який транспортується її територією на європейські ринки. Згідно з поточним п’ятирічним контрактом між Москвою і Києвом Україна планує отримувати в середньому десь $1,4 млрд доларів щорічно в період з 2020 по 2024 рік, що становить майже 3,6% її державного бюджету.
Ось де в справу втручається Північний потік-2. Після завершення проєкту він зможе транспортувати до Європи до 55 млрд кубометрів природного газу, теоретично забезпечуючи альтернативний маршрут для 40 млрд кубометрів, які, згідно з контрактом, щорічно постачатимуться транзитом через Україну аж до 2024 року. Така можливість надасть Москві додаткові важелі впливу на перегляд умов і мінімізацію своїх зобов’язань перед Києвом після закінчення терміну дії поточного контракту. Таким чином, зупинка робіт з будівництва трубопроводу подається як спосіб захистити Україну від хижого сусіда.
Авжеж, підтримка України відповідає національним інтересам США. Якщо країна розвинеться в дійсно незалежну, сучасну, ліберальну державу, то може стати свого роду барикадою проти зловмисних дій Росії, спрямованих проти Європи. Однак тривала у Вашингтоні кампанія зі зриву Північного потоку-2 — це не наймудріший і контрпродуктивний спосіб домогтися цього, оскільки нинішній статус-кво є небезпечною і нестійкою ситуацією для України.
Було б дуже дивно вважати перемогою зупинку Північного потоку-2 тільки для того, щоб зберегти домовленість, згідно з якою Україна прив’язана до отримання доходів від агресивного сусіда, який вирішив підірвати її суверенітет. Більш того, статус-кво зберігає залежність України від європейського попиту на російський природний газ в довгостроковій перспективі. А це ставить інтереси Києва в пряме протиріччя з бажанням ЄС диверсифікувати постачання енергоресурсів і зменшити свою залежність від російського газу. Насправді ж — у міру того, як Європа створює необхідну інфраструктуру для імпорту більшої кількості скрапленого природного газу — дедалі більш життєздатними на ринку ставатимуть нові конкуренти, як-от американські компанії з видобутку сланцевого газу. Частка Росії на ринку — а отже, і доходи України від транзиту — неминуче скорочуватиметься.
Становище України стане дедалі більш хистким у міру того, як Європа прискорить процес повної відмови від викопного палива. Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що в період з 2019 по 2030 рік потреба Європи в природному газі скоротиться приблизно на 8%, і це скорочення буде тільки продовжуватися водночас із розробкою і введенням в дію нової «зеленої» інфраструктури. Якщо Київ як і раніше залежатиме від оплати за транзит газу як джерела доходу, ця «зелена» трансформація обіцяє Україні похмуре майбутнє.
Замість того щоб витрачати дипломатичний капітал на кампанію із зупинки Північного потоку-2, зусилля адміністрації Байдена і її європейських партнерів мають бути спрямовані на підготовку України до того, щоб вистояти після завершення будівництва газогону. Дедлайн для таких дій — 2024 рік, коли фактично закінчиться поточний газовий контракт Києва і термін повноважень президента Байдена. На той час Вашингтон і Брюссель повинні сформулювати і втілити в життя економічний пакет, який, в першу чергу, покриє неминучий дефіцит бюджету України через втрату транзитних зборів — щоб підтримати саме функціонування української держави. Однак цей пакет має також стати інвестицією в сталий розвиток країни. Така стратегія передбачала б матеріально-технічну підтримку поточних зусиль Києва в боротьбі з корупцією, адже успіх цієї кампанії є передумовою для залучення довгострокових інвестицій. Однією з ідей, гідних розгляду, є кредит для покриття дефіциту доходів, погашення якого можна було б поступово «прощати» в обмін на конкретний прогрес у просуванні реформ з боку Києва.
Крім цього, Вашингтон і Брюссель повинні заохочувати інвестиції в український сектор зеленої енергетики. Україна має потенціал стати великим виробником відновлюваної енергії, але спершу їй необхідно створити інфраструктуру, яка б дозволила країні використовувати свої величезні природні ресурси, включаючи біоенергетику, вітер і водень. Замість того щоб залишати країну висихати в умовах переходу Європи до зеленої економіки, такий проєкт зробив би Україну невіддільною частиною чистішого та сталішого європейського майбутнього. У порівнянні з короткостроковими зусиллями щодо зупинення Північного потоку-2 такий підхід відіграв би важливу роль для реальної підтримки життєздатності і благополуччя України.