Прихильність Ілліча. Історія знакової зустрічі радянського генсека Леоніда Брежнєва та президента США Джеральда Форда в одному фото
Читайте NV у Google
Генеральний секретар КПРС Леонід Брежнєв (у центрі), президент США Джеральд Форд (ліворуч) і міністр закордонних справ СРСР Андрій Громико спілкуються з журналістами під час радянсько-американського саміту (Гельсінкі, 1 серпня 1975 року).
«Хочу вам конфіденційно і цілком відверто сказати, що ми в радянському керівництві — прихильники вашого обрання президентом на новий термін. І ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб це сталося», — запевнив радянський лідер Леонід Брежнєв американського колегу Джеральда Форда, коли вони залишилися сам на сам. Розмова тривала не більше двох хвилин на ґанку посольства США в Гельсінкі після офіційної зустрічі радянської й американської делегацій.
Натисніть на фото, щоб збільшити зображення:
Якби співрозмовники володіли мовами один одного, про ту неоднозначну підтримку Форда ніхто б і не знав. Але спілкувалися вони через російського перекладача Віктора Суходрева. У таких випадках він завжди занотовував усе, що казав Брежнєв, і потім подавав генсекові стенограму.
Цього разу вона потрапила до рук Леоніда Ілліча, коли він сидів у залі, де проходив грандіозний саміт лідерів 35 держав. Брежнєв швидко прочитав роздруківку, зібгав її й кинув у попільничку на своєму столі.
Усе сталося на очах Яна Лодаля, експерта з контролю над озброєнням у команді Форда. Він помітив, як під час засідання Брежнєв проковтнув пігулку, а обгортку від неї поклав у ту ж таки попільничку. Ходили чутки про нездоров’я генсека, і по тому, які ліки він приймає, можна було зрозуміти, що з ним відбувається.
Уже пізніше Євген Чазов, особистий лікар Брежнєва, писав: «У нас була тільки одна думка: хоч би швидше все закінчувалося, аби не довелося на ходу застосовувати медичні засоби». Бо вже тоді його пацієнт потерпав від м’язової астенії й депресії, які викликали прострацію. І часом це було дуже помітно.
Щойно учасники саміту розійшлися, Лодаль ніби ненароком опинився біля столу Брежнєва і висипав уміст його попільнички собі до кишені. Чим лікувався кремлівський лідер, довідатися не вдалося, а от роздруківка шокувала. Лодаль показав її Пітеру Родману, секретареві головного дипломата США Генрі Кіссінджера. Обидва вирішили заховати папірець подалі — отримали вони його у сумнівний спосіб, і хтозна, чи не зірве саміт запевнення Брежнєва.
Власне, він був головним ініціатором Гельсінських угод і почувався на саміті мало не господарем. Тоді країни Варшавського договору і НАТО домовилися про обмеження своїх збройних арсеналів і зобов’язалися не змінювати силоміць встановлені кордони держав. Аби виглядати справжнім миротворцем, Брежнєв погодився ще й на додаткові зобов’язання — забезпечити в СРСР звичайні для розвинених демократій права людини, зокрема вільний доступ до інформації, свободу пересування та виїзду з країни.
Першим, хто поклав під сукно ті домовленості, стало радянське керівництво. Уже через два роки за спроби пильнувати, як кремлівська влада дотримується Гельсінських угод, за ґратами опинилися українські правозахисники Микола Руденко, Левко Лук’яненко, Мирослав Маринович, Олекса Тихий, Микола Матусевич.
А про розмову Брежнєва з Фордом розповів 2019 року сам Ян Лодаль у журналі The Atlantic, коли стало очевидним, що путінські хакери намагалися вплинути на результати передостанніх виборів президента США.