Читайте NV у Google
НВ спільно з опозиційними російськими експертами розбирався, навіщо Володимир Путін змінює російську Конституцію та уряд.
Максимум влади за мінімуму відповідальності. Саме так можна описати логіку конституційної реформи, зміст якої російський президент Володимир Путін озвучив у своєму посланні Федеральним зборам РФ 15 січня.
Посилаючись на історичну і культурну специфіку Росії, Путін пояснив: «Країна не може нормально розвиватися і просто стабільно існувати у формі парламентської республіки». А тому Кремль буде рухати країну в бік республіки президентської.
Так, Путін хоче особисто звільняти всіх членів уряду, Конституційного суду і Верховного суду. В системі влади з’явиться Держрада — президентський орган з дуже широкими повноваженнями. Муніципалітети повинні втратити свою хоч і формальну, але незалежність від федеральної влади. При цьому міжнародне право втратить у російських юридичних реаліях свою пріоритетність щодо локальних законів.
У комісію з розробки змін до Конституції повинні увійти письменник Захар Прілєпін, який воював проти України на Донбасі, та один з ідеологів ізоляції російського інтернету Андрій Клішас.
Усі конституційні зміни повинен затвердити референдум. Пройде він до 9 травня, коли Росія відсвяткує 75-річчя перемоги СРСР у Другій світовій війні. Поки що свою участь у параді на Красній площі підтвердили лідери Китаю і В'єтнаму. Путін хотів би, щоб на святкування приїхав хтось із великих західних лідерів, вважає Костянтин Еггерт, авторитетний російський журналіст.
На цьому новини в Росії не закінчуються. Уряд Дмитра Медведєва у повному складі пішов у відставку, а Держдума встигла одноголосно підтримати кандидатуру нового прем'єра — 54-річного Михайла Мішустіна. Путін вже призначив його прем'єр-міністром Росії.
Уся ця низка подій — новий уряд, референдум, святкування 75-річчя перемоги — повинні, за оцінками експертів, наростити особистий рейтинг Путіна, який нарешті нібито перейшов від «перемог» на зовнішньополітичних фронтах до внутрішнього соціально-економічного порядку денного.
«Путін хоче показати, що зробив для країни все, дав гроші на інвестиції, а Кабмін Медведєва не зміг це трансформувати в економічне зростання», — говорить Сергій Алєксашенко, екс-заступник голови Центробанку РФ. На його думку, Медведєв в очах Путіна виглядає зараз як «бюрократичний імпотент».
За офіційним прогнозом російського уряду, економіка країни цього року зросте на 1,5%. Світовий банк додає: якби не санкції, економіка могла б зростати на 1,2% швидше. «Санкції - санкціями, вони не настільки важливі для Путіна, все-таки країна шалено багата», — коментує Дмитро Орєшкін, російський політолог. За офіційними даними, резерви Центробанку Росії становлять $557,5 млрд.
Але той самий Світовий банк давно за допомогою статистичних даних довів: економічне зростання прискорюється у тих країнах, де є здорова демократія. У Росії ж залишки демократії після конституційної реформи Путіна ще більше скоротяться.
«Путін збирається правити довічно, і не важливо, як він буде при цьому називатися: президентом, головою Державної ради, верховним аятолою або єлбаси. Важливим є те, що він заявив про такий намір, і так звана еліта захоплено це сприйняла», — вважає Андрій Піонтковський, російський політолог.
Запропонована Путіним вимога до кандидата у президенти проживати останні 25 років на території Росії - не що інше, як спроба прибрати з кандидатів Олексія Навального, лідера російської опозиції. Той у 2010 році цілий навчальний рік провів у Єльському університеті в США.
«Що стосується запропонованого перерозподілу повноважень між парламентом, урядом і президентом, то він дозволяє припустити, що Путін вибрав казахстанський варіант транзиту влади, — говорить Іван Преображенський, кандидат політичних наук та фахівець з російської політики. — Він має намір стати надконституційним національним лідером, відмовившись від поста президента, але зберігши владу».
Спроба відмовитися від пріоритету міжнародних правових норм у російському юридичному полі - один із найсерйозніших викликів для залишків російської демократії за останні роки. «Що стосується рядових росіян, то вони фактично втратять можливість оскаржувати російські судові рішення у Європейському суді з прав людини. Вони поступово втратять і інші можливості для захисту своїх прав, гарантовані міжнародними зобов’язаннями Росії. Але коли вони це помітять, буде вже пізно», — наголошує Преображенський.
Нинішня президентська каденція Путіна закінчується у 2024 році. Але погіршення соціально-економічної ситуації не може дозволити Путіну сидіти до 2024 року, склавши руки, наголошує Еггерт, російський журналіст. Тому російський лідер переклав усю відповідальність за економічні та соціальні показники на нового прем'єра Мішустіна і на Держдуму. «Обіцянки давав Путін, а виконувати їх повинен Мішустін», — пояснює Еггерт.
Мішустіна в Росії називають технократом через його економічну компетентність. Останні десять років він очолював Федеральну податкову службу, а до цього працював у приватному секторі - очолював групу з управління активами UFG, яка співпрацювала з інвестиційним банком Deutsche Bank.
Еггерт, відомий журналіст, пояснює: насправді широкі маси погано знають і розуміють, хто такий Мішустін. Для них він таке ж маловідоме обличчя, як і керівники інших федеральних відомств і регуляторів. Добре росіяни знають хіба що самого Путіна, Медведєва, міністра оборони Сергія Шойгу та міністра закордонних справ Сергія Лаврова.
Мішустін провів у Росії кілька реформ. Він ввів систему індивідуальних податкових номерів, яка зробила простішим адміністрування податків з фізичних осіб. Крім того, він створив у податковій службі принцип єдиного вікна, який суттєво спростив життя малому та середньому бізнесу. Однак Мішустін став для росіян несподіванкою, резюмує Еггерт.
«Мішустін — технократ, який не матиме ніякої політичної позиції і не може розглядатися як наступник Путіна, — впевнений політолог Преображенський. — Це не прохідна, але технічна фігура».
Проте, Мішустін навряд чи зможе прискорити зростання російської економіки, вважає Алєксашенко, колишній заступник голови російського Центробанку. «Думка, що зростання ВВП можна прискорити держінвестиціями, — веде у глухий кут», — наголошує експерт. Мішустін, на відміну від Медведєва, буде намагатися вчасно інвестувати у конкретні проекти гроші федерального бюджету, але це ніяк не компенсує економіці шкоди від негативного фактора санкцій.
Україні найближчим часом не варто боятися ескалації конфлікту на Донбасі, вважає Еггерт, адже війна в Росії перестала бути популярною серед звичайних росіян. «Але я не вірю у масштабну угоду між Путіним і Володимиром Зеленським, адже вона створить можливості для стабільності в Україні, а Путін цього хоче найменше», — пояснює логіку Кремля Еггерт. Якщо йому знадобиться нова авантюра на зразок кримської, то в нього є опція створити конфедерацію з Білоруссю і очолити її, наприклад, після закінчення терміну своїх президентських повноважень у 2024 році.
«Знаю, що в нашому суспільстві обговорюється конституційне положення, що одна і та ж особа не повинна займати посаду президента Російської Федерації більше двох термінів поспіль. Не вважаю це питання принциповим, але згоден з цим», — сказав Путін у своєму посланні до Федеральних зборів.
«Якщо Путін погодиться повернути назад Крим або занадто глибоко відступить в „ДНР/ЛНР“, він остаточно втратить всю підтримку, а це єдина підтримка, яка в нього залишилася — з боку державної більшості, яка злиться на те, що грошей немає, ціни ростуть, життя не покращується, але втішає себе тим, що ми зате дали відсіч США, відрізали в України Крим і так далі», — коментує політолог Орєшкін.
«Путінський режим залишається путінським режимом», — робить висновок економіст Алєксашенко.
Путін відверто побоюється зростання протестних настроїв у російському суспільстві після вуличних протестів під час виборів до Московської міської думи у жовтні. «Він не довіряє російському правлячому класу, який ще у 2019 році почав чітко готуватися до транзиту влади, — пояснює Преображенський, російський політолог. — І тут Путіну важливо зберегти ініціативу і не віддати своє майбутнє в руки свого оточення».
Крім того, Путін може не вірити в перемогу Дональда Трампа на президентських виборах у США в листопаді і намагається вирішити всі свої проблеми до закінчення американських виборів, щоб зустріти у всеозброєнні будь-який їх результат, говорить експерт.
Зараз завдання Путіна і нового прем'єр-міністра Мішустіна — дати, умовно кажучи, безкоштовні гарячі обіди у школах в обмін на підтримку посилення авторитарності режиму, щоб відпочити якийсь час від зовнішньополітичних авантюр, робить висновок російський журналіст Еггерт.