Сирійські заручники Кремля. Яку різницю між Країною козаків та Московією помітили священники з Алеппо, мандруючи цими краями 370 років тому
Читайте NV у Google
У 1654−1656 роках патріарх сирійської Антіохійської церкви по дорозі з Алеппо до Москви і на шляху додому, провів кілька місяців в Україні — самого ієрарха та його супутників вразила відмінність Країни козаків від її північно-східних сусідів.
«Упродовж цих двох років у Московії замóк висів на наших серцях, а розум було до крайнощів пригнічено й скуто, бо в цій країні ніхто не може відчувати себе хоча б трохи вільним і вдоволеним, крім хіба що корінних обивателів, — записав архідиякон Павло, син Антіохійського патріарха Макарія ІІІ, який супроводжував його у мандрівці до московського царя у далекому 1656 році. — А всяк, як-от ми, хоч би він став володарем цієї країни, ніколи не перестане ніяковіти духом і тривожитися серцем. Навпаки, країна козаків [тобто Україна] була для нас немовби нашою рідною землею, а її мешканці стали для нас добрими приятелями та людьми, як-от ми самі».
У землях України та Московії висока патріарша делегація провела два роки. Тепер їхня путь лежала до Алеппо, де народилися і сам патріарх Макарій, і його син та секретар Павло.
Небратні народи: чому Богдан Хмельницький пішов до Москви? – Віталій Ляска, Олексій Сокирко
Так, Алеппо — те саме давнє сирійське місто, яке з 2012-го по 2016-й роки за опозиційність до режиму Асадів труїли хімічною зброєю і його жорстоко бомбардувала російська авіація. За той час населення мегаполісу з понад 2 млн скоротилося до 300 тис. А нинішній етап громадянської війни в Сирії почався зі звільнення Алеппо від асадівський військ і захоплення там російських арсеналів зброї.
А 370 років тому, коли власне і відбулася подорож алеппців до України та Московії, Сирія була у складі Османської імперії. Патріарх Антіохійської церкви переніс свою катедру до Дамаска ще 1342 року, і там вона міститься і донині.
Однак, схоже, що Макарій жив тоді на два міста: Дамаск, звісно, потребував його присутності як очільника патріархату, однак в Алеппо і стіни допомагали. Тим паче, що в його рідному місті доволі міцно стояла вірменська громада — дарма, що теж християнська, вона соціально тиснула на вірних Антіохійської церкви, переважно етнічних арабів. А саме такими були і Макарій, при народженні Юсеф Заїм, і Павло. Між собою вони спілкувалися арабською, цією ж мовою син патріарха склав і свої подорожні нотатки.
«Підступні», «зловмисні», «готові обдурити» — такими епітетами Павло наділяє московитів. Серед них гостям з Алеппо довелося прожити неповні два роки. Та не зі своєї волі: цар Олексій тримав сирійців, аби підкреслити свій статус, а надто патріархові Никону, очільнику московитської церкви, який спробував конкурувати з монархом у впливовості. Тримали патріарха Макарія в Москві, навіть незважаючи на постійні мольби відпустити його додому.