Хто такий пан Петровський. Історія сходження найбільш закритого бізнесмена Дніпра
Завдяки процедурі отримання томосу країна дізналася про
існування найбільш закритого бізнесмена Дніпра -
Олександра Петровського. Сьогодні ця людина з лихих 90-х за допомогою влади
мирської та церковної намагається змусити усіх забути про його минуле, пише журнал
Новое Время.
"Мы те, кто пули не боятся. Кто знает, где и чьи права. Друзей отчаянное братство. Днепра - петровская братва", - навряд чи багато людей в Україні знайомі з цих хітом, написаним більше десятка років тому Славою Медяником, виконавцем шансону. Але в Дніпрі цей твір, який називається Днепропетровская братва, надзвичайно популярний. Щоправда, у певних колах: в пісні згадується легендарний дніпровський ринок Озерка, якийсь Аліко, що обійшов "засовы и засады", його дочка Богдана та петровська братва.
Медяник не захотів розповісти НВ про історію написання свого хіта та про те, кому його присвятив. Але багато хто в Дніпрі впевнений: мова в пісні йде про людину, яка нині в місті відома як бізнесмен та меценат, - 46-річного Олександра Петровського. І тому-то, мовляв, братва у Медяника - петровська.
У 2010 році нинішній генпрокурор Юрій Луценко назвав Петровського кримінальним авторитетом і персонажем на прізвисько Нарік (за його першим прізвищем - Налекрешвілі).
Це прізвисько знову з'явилося в медіапросторі через вісім років, коли Петровський потрапив у ЗМІ на фотографії з кубком Ліги чемпіонів.
Навесні 2018-го Андрій Павелко, народний депутат від фракції БПП, президент Федерації футболу України та добрий знайомий дніпровського бізнесмена, привіз цей трофей (який опинився в країні напередодні фіналу ліги) в одну з церков Дніпра. Там і було зроблено знімок: Павелко та Петровський з кубком. Фотографія потрапила на сторінки багатьох вітчизняних ЗМІ з образливими для обох друзів підписами.
А в січні 2019-го на Петровського обрушилася справжня, хоч й недобра, медійна слава: теле- і фотокамери зафіксували його серед учасників історичної події - при отриманні томосу про автокефалію для Православної церкви України (ПЦУ) у церкві Святого Георгія в Стамбулі.
Так людина, колись названа Луценком Наріком, опинилася в компанії з Петром Порошенком та всією верхівкою вітчизняної влади.
Недоброзичливці голови держави тоді обрушили на Порошенка солідні порції критики - мовляв, узяв із собою до Стамбулу кримінального авторитета.
Але пізніше виявилося, що Петровський був гостем з боку Української православної церкви Київського патріархату, яку давно підтримував.
Побувавши в Дніпрі, НВ переконалося, що у побожного бізнесмена міцні зв'язки не лише з Православною церквою України, а й з іншими релігійними конфесіями. А на місцевому рівні йому допомагають друзі молодості та лояльні чиновники.
В останні роки Петровський активно працює над створенням нового іміджу - благодійника. Але навіть його допомога армії та церкві, а також визнання з боку влади не допомогли йому вийти з тіні власного минулого.
Лихі 90-ті
"Там [під час отримання томосу] була ціла команда з Дніпра, - розповів НВ єпископ Симеон (Зінкевич), керуючий Дніпровською єпархією ПЦУ та близький соратник Петровського. - Хтось хотів побачити це [вручення томосу] особисто, бути причетним до такої великої справи. Слава богу, боженька нам це дав".
Про все це Симеон згадував, проводячи для НВ екскурсію по відремонтованій Петровським будівлі Дніпровської єпархії ПЦУ та побудованому ним же храму. Священнослужитель уточнив, що в храмі все найкраще, і навіть мармур привезено з Ізраїлю.
Але був час, коли Петровський не думав про ізраїльський мармур для церков. Про той період життя відчайдушного братства навіть сьогодні місцеві політики та преса вважають за краще не говорити публічно.
Джерела НВ у Дніпрі розповідали, що Петровський та його друзі-спортсмени вирішували різні питання в багатій підприємствами області. І значно зміцнилися в регіоні за часів губернаторства майбутнього прем'єра Павла Лазаренка. Тоді, мовляв, петровські виглядали, як герої серіалів: вони з'являлися на публіці групою суворих чоловіків, одягнених у довгі чорні пальта.
У ті часи Петровський зійшовся з Сергієм Олійником на прізвисько Умка. За інформацією МВС і, зокрема, першого заступника голови Нацполіціі В'ячеслава Аброськіна, Олійник-Умка - злодій у законі. З таким статусом можна брати участь у "сходках", пояснює Олександр Сибірцев, журналіст, що спеціалізується на кримінальній тематиці, але вести легальний бізнес не можна. А тому Олійник, за його словами, сьогодні вважається просто представником Петровського. "До нього не ставляться серйозно, серйозно ставляться до Петровському", - стверджує журналіст.
На даний момент Олійник - один із засновників громадської організації Клуб спортивної боротьби Ведмідь. Ця структура, у свою чергу, є офіційним партнером благодійного фонду Солідарність Петровського.
Компанія авторитетних спортсменів, які перетворилися на бізнесменів, у колишні часи встигла попрацювати і для мільярдера Ігоря Коломойського. За даними НВ, Петровський і Ко допомагали засновнику групи Приват вирішувати силовими методами різні конфлікти. Наприклад, навколо Одеського НПЗ.
Про цей період життя людини, яка особисто їздила за томосом, добре пам'ятає Валерій Кондратьєв, президент баскетбольного клубу Дніпро, - один з його найближчих друзів.
Сам Петровський проігнорував усі прохання НВ дати коментар для цієї статті. Але з редакцією погодився поговорити Кондратьєв, якому його друг, судячи з усього, це дозволив.
Петровський і Кондратьєв познайомилися на початку 1990-х, - тоді останній ще навчався в інституті фізкультури. "Нас спочатку об'єднували спортивні захоплення. А так часи були... самі розумієте які", - розповідає Кондратьєв, уточнюючи, що життя в ті часи було непростим.
Говорячи про те, чим конкретно займався Петровський у 1990-х, його друг звернувся до форми риторичних запитань: "Хто чесніший? Той, хто у держави крав вагонами та кубометрами і кому нічого за це не було? Або той, хто намагався зробити так, щоб у місті був спокій, порядок і щоб не було війни та переділів?"
Вісім років тому на ці запитання готовий був відповісти Луценко. Відставлений на той момент з поста голови МВС, колишній польовий командир Майдану в 2010 році повідомив на одній з прес-конференцій, шельмуючи режим Віктора Януковича: мовляв, з-за кордону до країни стали повертатися розгромлені раніше мафіозі.
У цьому контексті нинішній голова ГПУ і навів приклад Петровського: "З-за кордону повернувся розгромлений у 2005-2006 роках кримінальний авторитет Нарік. І ми бачимо в Дніпропетровську вже наслідки - вибухи, рекет, рейдерство".
Утім, розгром, якщо він і був, трапився раніше: коли на початку 2000-х начальником управління МВС в Дніпропетровській області працював Геннадій Москаль, нині - губернатор Закарпатської області.
Сьогодні цей чиновник без особливого бажання коментує діяльність Петровського в Дніпрі. "При мені він не жив у місті і виїхав за територію України", - для початку розповів він НВ.
Потім Москаль трохи пожвавився і додав, не називаючи прізвищ: "Я сказав [ставши очільником МВС в області], що ні з ким з бандитів не збираюся жити на спільній території". Вимовивши цю фразу, губернатор розповів, що в ті часи управління МВС Дніпропетровської області випускало газету, на розвороті якої публікувалися фотографії кримінальних авторитетів. "А в наступних випусках ми ставили хрестик на тих, хто посаджений, - розвинув свою думку чиновник. - І в результаті не було на кому ставити хрестики, бо всі розбіглися і залишили територію України".
У будь-якому випадку Москаль з області пішов, а Петровський повернувся. І тепер навіть генпрокурор не називає його Наріком.
Кондратьєв упевнений: поки немає судових рішень, які стосуються його друга і де було б написано, що той зробив щось протизаконне, називати Петровського кримінальним авторитетом не можна. "Але на сьогоднішній день ані ви, ані я, ані будь-хто інший цього [що Петровський має відношення до кримінальних злочинів] сказати не може", - заявив президент клубу Дніпро.
Зате є інше рішення судових інстанцій: у серпні минулого року Жовтневий райсуд Дніпра ухвалив, що Петровського не можна називати Наріком, керівником організованого злочинного угруповання та авторитетом. Тому що це завдає шкоди його діловій репутації і не відповідає дійсності.
З судового рішення випливає, що Петровський ще в 2010 році виграв у Луценка суд з приводу негативних висловлювань на свою адресу.
Більш того, у 2018-му райсуд Дніпра зобов'язав інтернет-портал Цензор.нет і його головного редактора Юрія Бутусова (та двох інших осіб) виплатити Петровському по 2 тис. грн за те, що в своїх публікаціях видання назвало його Наріком і кримінальним авторитетом.
Бутусов про те, що згідно з судовим рішенням він щось винен Петровському, вперше почув від НВ. Йому не приходила повістка в суд, ніхто не дзвонив, а сам процес проходив без відповідачів або їхніх адвокатів. "Для мене це демонстрація замовного характеру правосуддя", - сказав Бутусов. І припустив, що тихе судове рішення потрібно було Петровському для того, щоб уникнути проблем у роботі із західними банками та мати "чисту історію".
Друзі у владі
Про свою репутацію Петровський задумався не в минулому році.
У 2017-му на П'ятому каналі, що належить Порошенку, вийшов фільм, який представляє публіці незвичайну версію порятунку Дніпра від російської агресії. Раніше ЗМІ віддавали лаври рятівника опальному нині Коломойському, який у той момент був губернатором області.
Головними спікерами у фільмі стали друзі і партнери Петровського. На камеру вони згадали, як зібралися в дніпровському ресторані Ікра Еміля Арутюняна - теж друга і партнера, і вирішували, як захищати Дніпро.
"Хтось називає це кланами, хтось називає цих людей місцевими олігархами, які мають у тому числі і силові структури. Ці люди і ці структури виступили на захист України", - такими словами описав у фільмі події 2014 року позафракційний депутат Андрій Денисенко, обраний від одного з дніпропетровських округів.
Кондратьєв каже, що завдяки Петровському в місті вдалося зберегти військовий шпиталь, який перебував під заставою в російського банку.
"У нас же тут легенда, що Дніпро відстояв Коломойський: його "праві" і "ліві" руки. А тут цю легенду ламають через коліно, та ще й на президентському каналі", - сказав з приводу фільму Артем Романюков, голова правління громадської організації Громадський контроль.
Після виходу документального фільму, за спостереженнями активіста, публічна діяльність Петровського стала наростати.
Приємний сюрприз з боку президентського каналу не виглядає, на думку дніпровських експертів, випадковістю: Петровський має міцні зв'язки з представниками пропрезидентської політсили.
У Києві це Павелко, який не просто так привіз кубок Ліги чемпіонів у храм до Петровського: син голови національної Федерації футболу одружений на дочці дніпровського підприємця.
Самого Петровського на більшості регіональних публічних заходів незмінно супроводжують місцеві члени партії БПП-Солідарність - голова облради Гліб Пригунов та віце-мер Олександр Шикуленко.
Мер Дніпра Борис Філатов у письмовій відповіді на запит НВ пояснив, що призначення Шикуленка відбулося в результаті коаліційних домовленостей щодо входження БПП у мерську більшість. "Працює добре, з обов'язками справляється", - описав свого заступника Філатов, додавши, що той відповідає за спорт і гуманітарні питання.
У місті є ще один близький до Петровського політик - Олександр Турчин, позафракційний депутат міськради. Разом з тим, кого за рішенням суду вже не можна називати Наріком, він відновив будинок історичної синагоги Леві-Іцхака Шнеєрсона, де тепер розташований пансіон для хлопчиків.
А ще голова фонду Солідарність у 2018-му подарував єврейській громаді Дніпра унікальну срібну менору ручної роботи, спеціально виготовлену для цього випадку в Єрусалимі.
Церква і театр
Єпископ ПЦУ Симеон, поводивши НВ по своїх володіннях, повідомив наостанок, що очолюваний ним храм, побудований Петровським, названий на честь ікони Несподівана радість. Це, мовляв, улюблена ікона церковного мецената та його друзів. Її історія оповідає про грішника, який покаявся у своїх злочинах та встав на вірний шлях.
У цей момент священнослужитель розповів, що Петровський багато часу проводить у церкви і завжди підтримував Київський патріархат. Бізнесмен, мовляв, часто відвідував резиденцію патріарха Філарета, голови УПЦ КП, і возив туди інших. "Я пам'ятаю, як він мені розповідав, що просто брав цих губернаторів [Дніпропетровської області], садив у літак і возив на зустрічі до патріарха", - розповів Симеон.
Наприкінці січня, і знову на президентському П'ятому каналі, у рубриці Особливий погляд вийшов фільм про томос, в якому Петровського і зовсім назвали керівником церковної дипломатії.
Тягу до всього церковного Петровський отримав від своєї ревно віруючої матері - Оксани Петровської, заслуженої артистки України.
З 2016 вона працює директором Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Там крім вистав регулярно проходять заходи фонду її сина. На сцені театру фонд навіть відзначив своє 15-річчя.
Під час грудневого візиту президента до Дніпра Порошенко відвідав не тільки церкви Київського патріархату, але також і цей храм Мельпомени, - привітав Оксану Петровську і колектив зі 100-річчям театру, надавши закладу культури статус національного.
При цьому в залі була присутня вже звична для Дніпра компанія: голова облради Пригунов, заступник мера Шикуленко, депутат ВР Павелко, єпископ Симеон і сам Петровський.
Подібного сусідства ніхто з них не соромився: адже навіть у судових позовах адвокати Петровського підкреслювали, що за свою меценатську та благодійну діяльність їхній підзахисний отримав безліч високих нагород - наприклад, від патріарха Філарета та від самого президента країни.
Притча про розбійника
Сьогодні благодійний фонд Петровського допомагає фронту, лікарням, будинкам-інтернатам, церквам, підтримує спортивні змагання.
Місцеві активісти бачать у цій всеохоплюючій турботі прагнення Петровського піти в політику.
На запитання про те, чи не було бажання у його друга піти у владу, Кондратьєв відповів: "А що це дасть? Ми себе добре і впевнено почуваємо і так".
Але потім, схаменувшись, уточнив, що говорив виключно про себе.
"Добре і впевнено" - відмінна характеристика для бізнес-групи Петровського.
Місцеві експерти переконані: саме цей бізнесмен реально контролює легендарний ринок Озерка, за володіння яким в 2000-х йшли справжні бандитські війни. Втім, за документами у ринку інші господарі. Аналогічна історія і з місцевим кабельним каналом Д1, який пов'язують з Петровським.
Зате бізнесмен, його мати і дружина офіційно заснували або володіють частками в декількох десятках компаній - від торговців нерухомістю до спортклубу. У друзів Петровського та їхніх дітей також є численні фірми. Все це робить його одним з найбагатших людей Дніпра.
Але підтвердити це звання можна лише за непрямими ознаками. Так, в 2018-му був зареєстрований інвестфонд Капілано, яким володіє Петровський, зі статутним капіталом у 135 млн грн.
За даними сайту youcontrol, у той же час народилася компанія Армаріус зі статутним капіталом того ж розміру. Співвласник - Петровський, серед інших власників - В'ячеслав Капустін, голова м'ясопереробної фабрики Алан.
Також у бізнес Петровського входить група компаній Delmar з офісами в Дніпрі, Києві та Мюнхені, що займається нерухомістю. Зараз Delmar будує в Києві 28-поверхівку в межах елітного житлового кварталу Новопечерські Липки. А в Дніпрі компанія звела ряд торгових комплексів і житлових висоток.
Коли НВ поцікавився у єпископа Симеона, як він ставиться до темного минулого Петровського, той, подумавши трохи, згадав історію розп'яття Ісуса Христа, - на хрестах поруч зі Спасителем виявилася пара розбійників.
Один з них, розмірено говорив Симеон, звів наклеп на Христа, а другий виправдовував. "Церква вчить, що не святі прийшли в першу чергу в Царство Боже, - туди прийшов розбійник", - завершив свою думку єпископ.
Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу Новое Время - №3 від 31 січня 2019 року.
