«Зеленський не зможе закінчити війну, тому що росіян зараз все влаштовує». Iнтерв’ю НВ з американським політологом Ольгою Олікер

Ольга Олікер — політолог з PhD-ступенем Массачусетського інституту технологій з політології та бабусею з Житомира. У ранньому віці вона іммігрувала з батьками з СРСР до США. Почала кар'єру в Пентагоні в 1990-х, як фахівець з міжнародних відносин між Україною та Росією. Багато років присвятила RAND Corporation — великому американському «мозковому» центру з філіями в Європі, в якому очолювала Центр по Росії та Євразії.

Останнім часом Олікер займається питаннями безпеки в нестабільних країнах, — їздила консультувати уряди Іраку, Афганістану та Ліберії. Зараз живе в Брюсселі і бере участь в проекті Міжнародної кризової групи по вирішенню війни на Донбасі. Перша доповідь з цієї серії вже була опублікована.

В інтерв'ю НВ американська експертка пояснила, чому Україні не варто чекати поступок з боку РФ і навіщо потрібен діалог з агресором.

ПРЯНИК ДЛЯ РОСІЇ

— Що потрібно зробити Європейському Союзу, Україні та Росії для досягнення миру на Донбасі?

 — Зараз у нас є тільки часткові відповіді. У першій доповіді ми хотіли подивитися з боку на те, як Росія, Україна і європейські країни, які підтримують Україну, сприймають цю війну. Дуже хочеться розглядати війну як українсько-російське питання, що Росія не хоче незалежну Україну. Це правда, але це не вся правда. Погляд Росії такий: вона бореться не стільки з Україною, як бореться в Україні з так званим Заходом, який намагається «обмежувати» російські можливості. Через цей підхід у Москві [намагаються] вбити бажання України мати близькі зв’язки з Європейським Союзом. Без цього розуміння дуже важко думати, як може бути [реалізований] стійкий мир в Україні.

Потрібен діалог між європейцями (включно з Україною) з Росією на тему безпеки: від регіонального контролю над озброєнням та до боротьби з тероризмом. Також ми пропонуємо розробити план, який чітко говорить: якщо Москва зробить це, тоді певні санкції можна пом’якшити. Йти на переговори — це не означає давати Росії те, чого вона хоче. Це означає зробити так, що кожна країна, віддаючи щось, також щось одержує. Таким чином кожна зі сторін відчуває [себе] менш під загрозою.

— Опрацювати поетапний механізм зняття санкцій?

 — Так, чіткий план, який усім стане зрозумілим. І якщо потім [домовленості] розваляться, то колишні санкції повернуться. Багато хто вважає, що після пом’якшення їх неможливо знову запровадити або ж побудувати альтернативну систему санкцій. Я розумію ці побоювання. Тут варто обирати між ризиками отримати більш гнучку модель або ж залишити непрацюючу для прогресу переговорів.

— Ви пропонуєте регіональні домовленості з озброєння між РФ і Європою і поетапний механізм зняття санкцій?

 — Ми не говоримо, що це — шлях до вирішення конфлікту. Це тільки його дещо відкриває. Зараз на переговорах Україна говорить: «Ми зробимо певні кроки». А Росія каже: «Ну, добре, може бути так, а може бути ні» і продовжує видавати паспорти людям на Донбасі. Вона нічого не робить першою і дуже повільно реалізовує свої зобов’язання. Якщо ми хочемо, щоб Росія змінила політику, їй потрібно зрозуміти, що вона може отримати і що їй це буде чогось коштувати.

— Політика батога і пряника?

 — Так. Потрібен якийсь пряник і не можна видавати цей пряник заздалегідь. Думаю, шанси на успіх такого підходу близько 20%. Найімовірніше варто чекати іншого розвитку подій: Росія ні на що не погодиться і все залишиться як і раніше.

— Якщо Росії не потрібен пряник, то який сенс обговорювати з нею європейську безпеку?