«Найбільше люблю книги, які пожили життя». Інтерв'ю з власницею столичної книгарні Збірка Наталією Кузьменко
Читайте NV у Google
Колишня військовослужбовиця, а тепер власниця книгарні у центрі Києва — про те, які книги про Україну найчастіше шукають іноземці, чому в асортименті Збірки немає художньої літератури, та що робить популярним самвидав.
«Після звільнення з армії перед кожним так чи інакше постають питання: хто я? Що я тут роблю? Чи продовжувати мені займатися тим, що і до служби? Я зрозуміла, що не хочу повертатися до свого попереднього фаху. Мені хотілося займатися тим, про що давно мріяла. І це — книгарня», — так розповідає про себе Наталія Кузьменко, власниця книгарні Збірка, що на Золотих Воротах у Києві.
У минулому Наталія Кузьменко працювала з рекламою у кількох українських онлайн-виданнях. Після початку повномасштабної війни, у квітні 2022 року як доброволиця доєдналася до Збройних сил України — прослужила рік і сім місяців. Про армію згадує не охоче: каже, мала тилову роботу — важливу, але спокійну.
«Книгарня — це давня історія ще з часів, коли я навчалася на філологічному факультеті в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Це була кафедра літературознавства — я дуже люблю читати, люблю різну літературу, — розповідає Наталія Кузьменко. — Тож ще з другого курсу мала мрію відкрити власну книгарню. Втілити її вдалося 14 лютого 2024 року — це був мій подарунок собі до 30-річчя».
Збірка відрізняється від інших книгарень своєю концепцією. На її полицях немає художньої літератури, проте є нон-фікшн за різними напрямками: мистецтво, книги про фотографію і фотокниги, історія, політологія, дизайн, філософія. Також, на відміну від багатьох сучасних книжкових магазинів, тут не продають каву та смаколики.
В інтерв'ю NV Наталія Кузьменко розповідає, ким є основна аудиторія Збірки, як до книгарні потрапляють ексклюзивні примірники, та хто замовляє послуги з підбору приватних бібліотек.
Приватні колекції, домашні бібліотеки і барахолки
Найбільше я люблю книги, які прожили життя: обмальовані, покреслені замітками на полях, зі стікерами. Ці книги для мене — найцінніші, бо книга, яку читають, має жити разом з людиною, їздити з нею в метро, подорожувати потягом. Вона має бути пошарпаною, на ній можуть залишатися плями від кави, можуть бути загнуті кутики та закладки. Тоді, дістаючи таку книгу за рік або два після прочитання, ви ніби переноситеся у той момент, коли читали її, можете згадати свої думки. Ви знову потрапляєте у діалог з автором. Це — важливий медитативний процес.
У нас у Збірці є велика кількість ексклюзивних альбомів, бо ми працюємо з приватними бібліотеками. Також викуповуємо книги у людей, які хочуть позбавитися власних колекцій, або ж втомилися від них. Це можуть бути бібліотеки, власники яких померли, а родичі вирішують продати книги.
Буває, я помічаю, що хтось із наших покупців робить цікавий вибір. Тоді запитую, чим ця людина займається. Дуже цікаво про це дізнаватися: наприклад, фотокнигами можуть цікавитися ті, хто не займається фотографією: лікарі, юристи, ІТ-спеціалісти. Це люди, які захоплюються розгляданням фотографії, мають підвищене візуальне сприйняття.
Після знайомства з людиною, якщо бачу, що у неї — вишуканий смак на книги, можу запитати, чи не хоче вона продати мені щось зі своєї бібліотеки. Іноді люди повертаються, іноді — ні. Також буває, можу написати у соцмережах мистецтвознавцям, літературознавцям із питанням, чи не хочуть вони мені також щось продати — часто в таких людей може бути кілька однакових подарункових видань.
Якщо людина не проти продати частину своєї бібліотеки, у мене є завжди одне правило: даю один день, аби вона добре подумала, і не пожалкувала, що в куражі віддала щось дійсно цінне для себе.
Якось у одного мистецтвознавця, колекціонера я знайшла багато дивовижних книг про мистецтво. Серед них був каталог київської стріт-фотографії 1990-х років. Власник сказав, що ні за що в житті не продасть цю книгу, адже там є фото, на якому вулицею весняного Києва йдуть його бабуся і матір. Цих жінок уже немає в живих, і ця фотографія для нього надто дорога, тому він не може її ні оцінити, ні продати.
Можна знайти цікаві книжки на «блошиних ринках», на книжковому ринку на Почайній. Але там дуже високі ціни. Іноді книги у нас у Збірці коштують дешевше, ніж там. Книгарі знають ціну своїм книгам, не спішать їх продавати, тим паче, якщо це дійсно хороше видання. Проте я часто ходжу на барахолки, аби просто подивитися, які книги існують. Ці знання можуть стати в нагоді, коли до мене звертаються з проханням підібрати приватну бібліотеку, або бібліотеку для бренда чи компанії, ресторану чи бару.
«Пенсіонери дізнаються про Збірку завдяки Українському радіо»
Наша основна цільова аудиторія — це люди, які приходять прогулятися в центр Києва, або ж мешканці району. Книгарня розташована в районі, де живе багато іноземців. Чутки про відкриття нової книгарні, бару чи шоуруму розповсюджуються тут дуже швидко. Тому дуже часто іноземці дізнаються про Збірку через таке собі «сарафанне радіо».
Покупці розповідають про Збірку одне одному, приводять своїх друзів. Також до нас приходять завдяки репостам в інтернеті, ще ми проводимо презентації книг англійською — іноземці охоче доєднуються.
У нас багато літератури, англійською, французькою мовами, є кілька книг чеською, польською, і це не художня література, а нон-фікшн, який був виданий нещодавно — за таким до нас часто приходять. Це також артбуки.
Іноді заходять пенсіонери, які дізналися про нас завдяки програмі на Українському радіо, бо цікавляться історією Києва, України. Іноді бачу, що вони уважно дивляться на ціни — можу зробити їм знижку, іноді навіть подарувати книгу.
Також приходять студенти університету імені Тараса Шевченка, зокрема за книгами з літературознавства. Студенти художньої академії приходять і пропонують нам свій самвидав — зіни, які вони малюють. Або ж охоче беруть каталоги, книги про мистецтво. Військові, представники силових відомств дуже часто беруть книги з філософії, соціології. Є люди з креативного ком’юніті — режисери, креативники, копірайтери. Маємо спеціальні полиці з книгами такого напрямку.
Я не думаю, що моя книгарня конкурує з іншими, адже ми пропонуємо інший асортимент, іншу вибірку. Проте я впевнена, що чим більше буде книгарень, чим більш розвинутою буде навичка читання у людей, тим краще.
Пошук чогось нового, вайб дослідження, відкриття, процес постійного руху — це завжди дуже вабило мене. Професія книгаря — супер цікава, адже потрібно розбиратися у багатьох напрямках, знати, книги яких авторів можна запропонувати покупцям.
Процес оцінювання книг покупцями може бути достатньо цікавим. Люди цінують книги зокрема за те, наскільки вони їм зрозумілі, близькі, чи перегукуються з їхнім попереднім досвідом. Так, наприклад, один покупець прийшов за книгою про архітектуру, а натомість придбав видання про історію створення Києво-Могилянської академії — просто тому, що він там колись вчився, й у нього виник великий сентимент до книги.
Про незвичайні та цікаві екземпляри на полицях книгарні
В Збірці пропонуються як книги більш «лівого», так і більш «правого» спрямування. Наприклад, у нас ексклюзивно представлена книга Fragile as glass — це фотоесе німецької фотожурналістки Сітари Талії Амброзіо про ЛГБТ+ ком’юніті під час повномасштабного вторгнення. Ми отримували погрози, коли готувалися до презентації цієї книги, але зараз все добре.
Разом з тим, маємо такі видання як Основи української революції Степана Бандери, видання про Джохара Дудаєва, або ж книга про Вовків Да Вінчі. Ми також очікуємо інші книги, фотокниги і мемуаристику про інші українські військові підрозділи.
Серед цікавих видань, які пропонувала Збірка нашим покупцям, також можу назвати каталог української мисткині Жанни Кадирової за 2013 рік, книга німецького художника і скульптора Йозефа Бойса, фотокнига чеського фотографа Їндржиха Штрайта, яку ми знайшли в інтернеті у одного колекціонера. Я у неї закохалася, тому що вона дуже добра, розказує про Чеську республіку, а потім уже і про незалежну Чехію, про людей, які там жили, і які у складний для своєї країни історичний момент змогли зберегти любов і добро, почуття гумору, жагу до життя.
У нас ексклюзивно представлена книга Living the War Володимира Кадигроба — вона виходить раз на півроку, кожне видання — на окрему тему. Ця книга допомагає мені розповідати іноземцям про Україну через фаховий якісний продукт. Загалом цікавість до України серед іноземної аудиторії зросла після повномасштабного вторгнення. Книги загального спрямування про війну в Україні зараз купують не дуже. Проте виданнями на певну тематику, наприклад, про дітей під час війни, культуру або мистецтво у певні періоди, український дизайн, цікавляться більш охоче.
Коли я запитую в наших іноземних покупців, чому вони роблять саме такий вибір, мені пояснюють: хочется зрозуміти, чому Україна вистояла, чому наш народ продовжує чинити спротив, продовжує боротися проти набагато сильнішого за нас ворога. Й вони намагаються це зробити, вивчаючи українську культуру, мистецтво.
До прикладу, в нас є чудова книга Це вам не естрада. Крутими стежками радянського укрпопу, яку написав український музичний журналіст Філ Пухарєв. Видання не є ексклюзивним і доступне в широкому продажі також, але воно дуже хороше — книга присвячена українській музиці ХХ ст.
Ми також маємо видання Not Little Things — це книга надихаючих історій, яку створив відомий британський слем-поет Гаррі Бейкер. Кожен розворот книги — це такий собі мем про життєствердну ситуацію, яка відбулася з Україною і українським народом під час повномасштабного вторгнення. Для мене це поки що єдина книга про війну в Україні, гортаючи яку, читач набуває оптимізму, що далі все буде добре, що ми — зможемо. Її теж охоче беруть іноземці, або ж українська аудиторія — на подарунки.
Серед цікавих екземплярів — фотокнига 13 історій про війну. Це серія з тринадцяти візуальних есеїв від тринадцяти українських фотографів, їхнє персональне бачення війни в Україні з різних ракурсів.
На мою думку, одна людина не може вхопити все, працювати з всіма напрямками одночасно. Тож я запросила кураторів, які час від часу допомагають з підбором книг з певного напрямку, звертають мою увагу на найважливіші екземпляри, допомагають підібрати й знайти рідкісні видання.
Це лідери думок, яким я довіряю. Так, полицю з історією керує Костянтин Дорошенко, який має фахову освіту історика. Полицю з книгами з мистецтва курує мистецтвознавиця Галина Глеба. Книги з фотографії — фотограф Михайло Палінчак. У наших планах — ще дві полиці за напрямками урбаністики і музики.
Я вважаю, що у художній літературі ще занадто рано описувати те, що відбувається з нами. Ми не встигаємо за подіями в реальності, а отже, не встигаємо і створювати паралельну реальність художньої літератури. А тому розповідати про війну в Україні через документальні видання — дуже важливо.
Про популярність самвидаву серед сучасної молоді
Ми у Збірці підтримуємо самвидав і молодих авторів, які хочуть щось видавати: зіни, листівки, закладки.
Зіни — це взагалі інший світ. З мого досвіду, ними цікавляться, бо це — свіжий погляд молодих людей на якусь ситуацію. Наприклад, у нас був зін Політика для початківців — збірка статей власне про політику, фемінізм тощо, і його дуже швидко розкупили в два наклади.
Друга причина їхньої популярності зараз, як на мене, вільний підхід до підбору формату. Коли ви випускаєте книгу, все ж таки ви обмежені, зокрема, у бюджеті. Якщо ви хочете зробити зін на десять примірників, у вас є можливість створити його в незвичайному форматі: щоб він складався чи розкладався, щоб якісь деталі були домальовані вручну, абощо. Тобто це дає більше волі й у висловленні, й у форматах, і у підходах, і у розумінні. Наприклад, у нас є зін з ферментованою трояндою. Я не знаю, чи можна було б таке зробити накладом у 1000 примірників. Але коли їх п’ять, це — зовсім інша історія.
Я люблю самвидав, всіляко його підтримую і завжди намагаюся брати не під реалізацію, а викупити його відразу, для того, щоб автори могли його перевипустити, зробити нові наклади. Інколи виявляється, що коли я прошу ще примірників, у авторів немає грошей на це. Тому я пропоную допомогти: ми готові оплатити частину накладу, але з умовою, що нам принесуть ці примірники. Це рухає вперед всю індустрію: чим більше буде екземплярів, тим більше варіантів товару, який можна продати, я матиму. Отже, ми зможемо краще задовольнити попит відвідувачів.
Так, наприклад, це самвидав від молодого видавництва Синтакс, фотокнига Владислава Андрієвського District — вона про окремий район і про те, як ліричний герой в цьому районі шукає себе. Мені це видання дуже подобається.
Про послугу підбору приватної бібліотеки
Зазвичай підбір бібліотеки — це про економію коштів та часу. Якісь книги більш насичені науковими фактами, у якихось інформацію викладено розмито. Деякі книги можуть відлякувати читача занадто довгими реченнями, складною манерою письма абощо. Тоді є ризик, що людина не повернеться до читання, і обере, наприклад, подивитися фільм замість цього.
Тож іноді люди звертаються для мене, аби я підібрала для них бібліотеку, тому що хочуть зекономити гроші й не купувати зайву літературу. Зараз є чималий вибір книг та авторів, і тим, хто, як я, не читає щодня прайс на 500 рядків в Excel-таблиці, може бути складно зорієнтуватися, що саме брати. Я ж переконана, що не обов’язково купувати десяток книг про історію, якщо ви не історик, або це — не ваше хобі, для того, щоб зрозуміти історію України. Варто придбати, умовно, три книги, але при цьому треба знати, які саме.
Іноді нас просять зробити підбір бібліотеки для галерей. Так, ми співпрацювали зі столичною галереєю Авангард — підбирали книжкову полицю під тематичну виставку про Київ. Якщо звертаються з проханням підібрати бібліотеку для бару, найчастіше це видання про барну культуру, коктейлі, тощо — такі книги можемо привозити з-за кордону, як вживані, так і нові. Тут йдеться про тейбл-буки — красиві, з ілюстраціями, тому що ніхто з відвідувачів бару особливо не буде вчитуватися в написане.
Буває, що до мене звертаються гіди, які організовують екскурсії по Києву — їх можуть цікавити не лише конкретні книги про Київ, а також і окремі розділи або сторінки, присвячені певним темам, у інших виданнях. Тож якщо я знаходжу щось подібне, передаю інформацію про ці незвичайні новинки їм.
Загалом я би хотіла, щоб ми у нашій книгарні могли підібрати для наших читачів, для покупців такі книги, які зацікавлять їх та розбурхають бажання читати ще і ще.