Два роки був на прив’язі. Власник пса Сармата загинула на фронті, проте собака знайшов нову родину та «роботу» в Тузлівських лиманах
Читайте NV у Google
Сармат боїться залишитися сам після загибелі першого власника на фронті (Фото: Суспільне Одеса)
Пес Сармат жив в Одеській області з Максимом Кімом, проте після початку великої війни чоловік мобілізувався, а 11 жовтня 2024 року — загинув. Сармат два роки жив сам на прив’язі та міг лишитися без родини, проте знайшов своїх людей та навіть роботу.
Історію Сармата Суспільному розповіла директорка Національного природного парку Тузлівські лимани Ірина Вихристюк, яка і забрала тварину в свою родину.
Після того, як перший власник Сармата загинув на фронті, небайдужі люди почали шукати йому родину. Ірина натрапила на допис про це в соцмережах та почала цікавитися долею собаки.
Сармату знайшли родину для перетримки на два тижні, проте більше люди не могли піклуватися про тварину. Ірина зв’язувалася з сім'єю, яка тимчасово прихистила собаку, та цікавилася, чи знайшлися нові власники для чотирилапого.
«Я зателефонувала жінці, яка ним опікувалася, і запитала, чи є вже претенденти, чи телефонували їй. Вона сказала, що немає, і є побоювання, що його так ніхто і не візьме. Два тижні вже закінчувалися. Я була в Одесі, тож ухвалила швидке рішення, що поїду додому, в Татарбунари, через Овідіополь. Якщо він буде там, я його просто заберу», — поділилася Ірина.
Жінка забрала Сармата 5 листопада 2024 року. Згадує, що переймалася, чи захоче вже доросла собака рушати з нею до нової домівки. «Коли я приїхала і побачила тварину, запропонувала йому зайти в машину. Він сів, і ми з ним чудово проїхали додому», — пригадала Ірина.
Вихристюк розповіла, що в перший день показала Сармату його новий будинок, місце для сну та територію, на якій він буде жити. Протягом декількох наступних днів тварина адаптовувалася і вивчала нове місце.
«Він плакав тільки одну ніч. Потім вже мені було весело, тому що він освоївся. Перше, що мені довелося зробити — це, де тільки можна, попіднімати всі паркани. Тому що він почав брати таку висоту, що я не могла собі уявити. Ще курей у сусідів ганяв. Він почав кругом ходити, тікати на вулицю, йому було все цікаво дослідити», — розповіла Ірина.
Директорка парку Тузлівські лимани вирішила дати Сармату «роботу» — пес патрулює узбереження природного парку, супроводжує працівників, долучається до рейдових виїздів для вилучення незаконних знарядь лову та «працює» з Іриною у її кабінеті.
«У нього багато друзів, колег, він як працівник парку у нас. Реалізував себе хлопець, у нього зараз інше життя. Я думаю, що він задоволений цим життям», — поділилася жінка.
Одного разу Ірина вирішила відвезти Сармата на могилу до його першого власника Максима Кіма. Таким чином, за словами жінки, тварина мала б попрощатися зі своєю людиною.
«Я вірю в те, що душа Максима спокійна, що його друг продовжив життя на цій землі. Що у нього є не тільки я, а ціла родина і робочий колектив», — зазначила Вихристюк, додавши, що Сармат зустрічає у Татарбунарах полеглих захисників разом з працівниками Тузлівських лиманів, проводячи їх в останню путь.
Втрата першого власника та два роки життя на прив’язі вплинули на психологічний стан Сармата, який зараз боїться залишатися сам.
«Коли я йду, він не гавкає, не кричить — він плаче, він просто плаче. Скоріше за все, через пережитий стрес і особливості характера в нього зараз постійно є підв'язка, що люди йдуть і можуть не повернутися», — сказала Ірина.
Маючи власний досвід, директорка природного парку закликала небайдужих людей давати прихисток знедоленим тваринам: «Якщо б кожен, хто має таку можливість, взяв би одну-дві тварини додому, їм це повернеться обов’язково добром від таких божих створінь. Стільки є знедолених, яким ви можете просто дати частинку любові. І повірте, ви отримаєте навзаєм набагато більше», — зазначила Ірина.