«Життя чи звітність, коли рахунок на хвилини?»: Відомі волонтери та бойові медики виступили на захист Яни Зінкевич та Госпітальєрів

У Мережі спалахнув скандал довкола медичного добровольчого батальйону Госпітальєри. Журналістка, cпівзасновниця та головна редакторка видання Watchers Media Ольга Худецька звернула увагу на відсутність звітності Госпітальєрів про певні витрати зібраних коштів, а прикладом став збір на 20 млн грн на облаштування нової бази Госпітальєрів, зруйнованої внаслідок російського удару по Павлограду. Госпітальєрам також нагадують історію з колишньою працівницею батальйону Анною Скольбушевською, відомою як Адмірал Няв. Її впіймали на привласненні донатів, які вона збирала вже після звільнення з батальйону, і витрачала на азартні ігри, подорожі, концерти та інші розваги.

У Госпітальєрах відповіли на закид, зауваживши, що розуміють важливість прозорості і відкриті до чесної комунікації, і подякували за підтримку. Відсутність публікації у соцмережах первинної звітності пояснили питаннями безпеки постачальників, обмеженим операційний ресурсом та знищенням бази в Павлограді, де зберігали частину первинної документації та носіїв даних.

«Наразі ми проводимо систематизацію фінансових та операційних даних за попередні періоди. Після завершення цієї роботи буде опубліковано зведений звіт про діяльність організації у 2025 році і, згодом, за попередні періоди в обсягах, які вдасться відновити. Попри всі виклики, ми успішно, в обумовлені законом терміни, подали податкову звітність за 2025 рік. Ознайомитися з нею можна на офіційному сайті фонду у розділі Звітність. Звітність фактична публікувалась в соціальних мережах», — зазначили у батальйоні.

У Госпітальєрах також пообіцяли представити більш докладний опис його структури та напрямів роботи найближчим часом.

Медичний добровольчий батальйон Госпітальєри був заснований у 2014 року з початком війни Росії проти України. Він спеціалізується на наданні екстреної домедичної допомоги на передовій. За більш ніж 11 років роботи цього волонтерського руху, який не отримує фінансування від держави, а працює за рахунок благодійних і волонтерських внесків, бойовими медиками батальйону було евакуйовано понад 40 тисяч поранених, як військових, так і цивільних. Засновниця і командирка батальйону медикиня-доброволиця Яна Зінкевич. У грудні 2015 року на трасі Дніпро-Донецьк автомобіль Госпітальєрів, у якому перебувала Яна Зінкевич, потрапив в аварію, унаслідок якої вона отримала повний перелом хребта і пересувається в колісному кріслі. З липня 2019 року є чинною народною депутаткою від партії Європейська солідарність.

Ольга Худецька — журналістка-розслідувачка, яка викрила махінації зі зборами Назарія Гусакова, львівського активіста зі спінальною м’язовою атрофією.

У Мережі спалахнула дискусія, яка швидко політизувалася, через те, що Яна Зінкевич є чинною народною депутаткою від партії п’ятого президента України Петра Порошенка. Депутати ЄС вважають атаку на Госпітальєрів — тиском на добровольчий рух.

Відомі волонтери, бойові медики, активісти встали на захист Госпітальєрів та Яни Зінкевич, нагадуючи, що від будь-якого розділення суспільства на табори програє вся країна, та водночас визнаючи складність звітування для діяльності такого масштабу і специфіки.

Співзасновниця благодійного фонду Свої волонтерка Леся Литвинова зауважує на складності звітування і наголошує, що ідеальні звіти лише у шахраїв. Вона додає, що впевнена, що у кожного волонтера, який не сидить склавши руки, є випадки, коли вони не можуть прозвітувати, тому, на її думку, до звинувачень у недоброчесності треба підходити дуже виважено.

«У тих, хто паше нон-стоп на результат, не буває ідеальних звітів. І це теж ні для кого не таємниця. Бо частина витрат не може бути ніде показана в публічній площині. Частина взагалі не буде ніде зафіксована з різних причин», — пише вона.

І навела кілька випадків, коли вона не могла прозвітувати про зібрані кошти.

«— колись дуже давно я заплатила велику суму готівкою, викупивши з полону живу людину. Ще тоді, коли це було можливим.

— я оплатила частину великого проєкту, про який не можна розповідати з міркувань безпеки. І значна частина грошей ішла на рахунки ФОПів, або приватних осіб.

— я неодноразово купувала рідкісні ліки з рук. Без чеків і розписок. Бо більше їх не було де взяти. А питання життя було важливіше, ніж питання звіту.,

— я неодноразово перераховувала гроші напряму бійцям, коли не встигала зробити це через фонд, але могла проконтролювати цільове використання.

— у мене відкрито кілька банок у Моно на мене особисто, з яких знімаються гроші весь час. Набагато більші, ніж заявлена сума збору. Бо збір нескінчений. Усі вони виводяться на рахунки фонду, але банки зареєстровані на мене. Бо фонд має рахунки в Приваті, а в Моно — ні. А багато кому зручно саме так", — поділилася Леся Литвинова.

Директор компанії Балістика Олександр Довгий зауважує, що небезпечно ставити в один ряд проблеми з адміністративною звітністю та звинувачення у зловживання. Він наголошує, що будь-яка публічна дискредитація без доведених фактів б'є не лише по одній організації, у цьому випадку, по Госпітальєрах, а б'є по довірі до всього волонтерського руху.

«Перше. Вклад Госпітальєрів у порятунок поранених на фронті неможливо заперечувати. Тисячі евакуацій і врятованих життів — це факт.

Друге. Звітність і прозорість важливі. Довіра донорів — це ресурс, без якого армія не отримає значну частину необхідної допомоги.

Але є ще третє. Війна постійно ставить нас перед конфліктом між бюрократичною ідеальністю та оперативною ефективністю.У медицині, як і на фронті, іноді рахунок іде на хвилини. Тому реальність війни часто виглядає так: спочатку робиться необхідна дія, щоб урятувати життя, а вже потім це наздоганяється документами і звітністю. Це не ідеальна система. Але війна рідко залишає час для ідеальних процедур", — написав він.

Колишня госпітальєрка, а зараз представниця культурно-просвітницького руху Простір Свободи Анастасія Розлуцька, пригадує свою роботу в Госпільтальєрах та вважає, що первинним має бути захист, а вже потім звітність.

«Я була госпітальєркою на початку повномасштабної війни у 2022 році (березень-червень). Пишаюсь цим. На той час вони були готові. У них було все від спорядження для нас до налагодженої системи навчання. Пам’ятаю нашу ротацію на південь (Одеса, Миколаїв, Баштанський район). Нам спакували навіть додаткові аптечки, щоб ми могли роздати їх тим, хто захищає країну і не мав базового забезпечення. Дорогою на заправці підійшов військовий витягнув з бокової кишені запакований шприц з голкою, де було написано „налбуфін“ (придатність закінчилась іще в попередньому році) і запитав, чи то можна колоти і коли… Цей спогад ілюструє ситуацію тоді. Знаєте, звинувачувати у коштах це найлегше. Ми ж не запитуємо: Яно, скільки життів ви врятували? Бо то не так розлетиться, ефект не такий яскравий. Ви можете мене запитати, що би я назвала первинним звітність чи захист. Без вагань — захист», — написала вона.

Колишня військовослужбовиця і бойова медикиня Аліна Сарнацька висловили підтримку Яні Зінкевич, але пригадала скандал із колишньою госпітальєркою Адмірал Няв, яка привласнила донати.

«Мовчання Госпітальєрів по кейсу Генерала Няв — приклад ху**вої комунікації. Я не вважаю, що її варто було „захищати“ таким способом. Так, залежність це хвороба, яку треба лікувати, але залежність не є виправданням для злочинів. Няв має бути покарана по закону, а фонд має детально розповісти про все, що з цим кейсом повʼязано. Я знаю людей, які роблять в госпах на ротаціях важку та небезпечну роботу. Знаю, навпаки, людей, які використовують належність до госпів, щоби приписати собі неіснуючі заслуги. Знаю десятки дівчат та хлопців, для яких госпи стали точкою плавного входу в армію. Вони пройшли вишкіл, спробували свої сили на ротації та мобілізувались. Дякую Яні за працю та чекатиму на звітність», — написала вона.

Колишня госпітальєрка, а зараз військовослужбовиця ЗСУ, поетеса Ярина Чорногуз була більш категоричною. Вона наголосила, що, відповіддю на запит на справедливість є долучення до Сил Оборони або добровольчих батальйонів.

«Усі повторюють, що суспільство має право на звітність від тих, кому дає гроші. Так. Однак і суспільство повинно мати відповідальність і межі перед добровольчими обʼєднаннями, які 12 років рятують життя солдатів на фронті. Іноді ця відповідальність — це недопущення інформаційної атаки на заслуги цих людей, їхніх загиблих, їхню теперішню роботу».

Учасник Революції Гідності, ветеран російсько-української війни (2014−2017), снайпер батальйону Айдер Орест Каракевич пригадав, як у 2014 році познайомився із Яною Зінкевич і висловив їй свою підтримку.

«Найбільше в тому всьому мені запам’яталась молода дівчина, що одразу влилась в групу, якій не було і 18-ти років. Ініціативна, бойова, зі сталевим характером і нервами. Вона одразу взялась організовувати медицину, без сумніву кидалась вперед, надавала меддопомогу. Яна Зінкевич. Війна розділила наші шляхи. Але про неї неможливо було не чути. Підрозділ Госпітальєри, який вона створила — для мене по праву одне з найкращих медичних бойових з'єднань. Багато з ними перетинався — це неймовірні люди, які безкорисно, без зарплат рятували і рятують десятки тисяч життів українських воїнів. З прекрасною організацією та управлінням», — написав він.

Голова правління ГС Асоціація Операторів та Інструкторів з Першої Допомоги та Тактичної Медицини Леонід Федоровський зауважив, що співпрацює із Госпітальєрами багато років і мають кілька спільних проєктів і неодноразово сперечався з представниками батальйону під час внутрішніх дискусій. Він висловив підтримку організації та Яні Зінкевич особисто.

«Отже, почнемо з ейджизму. Любі мої, де ви були у свої 19? Серйозно, буду вдячний за відповіді в коментарях. Хтось мав уже підробіток? Чи вдалося поступити і не вилетіти до 3 курсу? Дівчина/хлопець були? А пані Яна Зінкевич і такі, як вона, були на війні. НА ВІЙНІ! Рятували життя, гинули самі, будували. У той самий час, підставивши плече тупо неспроможній системі військової медицини. Паче, ще й побудували гігантську організацію і вистояли 10+ років. І відомі на весь світ», — написав він.

Журналістка Ірина Андрейців вказала на політичну заангажованість скандалу і наголосила, що через суперечку довкола Госпітальєрів програє в першу чергу країна.

«Прихильники Зеленського накидають іще більше на всіх Госпітальєрів, прихильники Порошенка атакують журналістку так, шо погрози вже б мали розслідувати правоохоронці. І програє від цієї політизації вся країна».

Вона погоджується, що журналісти мають права ставити питання як політикам, так і волонтерам, і громадський контроль грає важливу роль. Проте зауважила, що розслідування стосовно волонтерів, особливо тих, які є частиною оборонного комплексу, мають продумані та осмислені до публікації.

«Бо це дуже чутливі дані. І якщо виявиться, що насправді з грошима все ок, що нема там розкрадання, в архівах лишиться сотні чи більше новин про підозри, у багатьох відкладеться „ааа, це ті госпітальєри, що був скандал через гроші“. Не знаю, як Ольга прораховувала тут користь / шкоду, і чому спершу не дочекалась відповідей Яни. Телефон фактично будь-якого депутата зараз для журналіста — справа дня умовно. Тому сподіваюсь на її порядність, репутація в журналістки дуже ок. Мені щиро не подобається комунікація обох сторін, особливо тому, що ми говоримо про одне і насправді маленьке поле пасіонаріїв в країні. Кейс вкотре нам показує, що шлях Повернись живим зі скрупульозною звітністю і бюрократією всередині — запобіжник від подібних скандалів. Але це теж час, навчені люди і оплата праці по всіх папірцях», — додала вона.