Москва, забирайся! Чому протестують на Далекому Сході Росії
Читайте NV у Google
Не варто тішити себе надіями на повалення путінського режиму силами регіональної російської опозиції, однак хабаровські протести все ж вселяють віру в те, що з Росією не все втрачено
10-го червня губернатор Хабаровського краю Сергій Фургал за звинуваченнями в організації замаху на вбивство одного бізнесмена та вбивстві ще двох у 2004−2005 роках був заарештований доставлений до Москви. Після цього у Хабаровську пройшли наймасовіші акції протесту за всю його історію — до того ж ще й не санкціоновані. У місті з населенням трохи більше як півмільйона осіб за даними місцевого МВС протестувати вийшли 10−12 тисяч осіб, хоча опозиціонери стверджують, що ця цифра — занижена. Несанкціоновані акції протесту також були і в Комсомольську-на-Амурі. Цікаво, що попри несанкціонованість цих акцій та навіть перекинутих до Хабаровська загонів Росгвардії з інших регіонів, за повідомленнями, перші арешти протестувальників відбулися в неділю, 12-го липня, і то затримано було лише чотирьох молодиків, один з яких, можливо, був напідпитку.
Дивним є те, що в Росії чинних керівників регіонів з регулярністю в середньому один на рік заарештовують за звинуваченнями в якихось кримінальних справах (з 2015 року таких випадків — мінімум чотири), але через них населення на місцях не виходило на вулиці з протестами, а тим більше в інтернеті не поширювалися заклики на їх підтримку — як цього разу — «Я/МЫ — Сергей Фургал». Іще дивнішим є те, що навіть російські опозиційні журналісти та політики не заперечують можливої причетності пана Фургала до кримінальних дій — навіть вбивства — але їхні симпатії, як і симпатії народу, на боці хабаровського губернатора. Видання «Медуза» свою публікацію про нього та протести довкола його арешту назвало: «Слишком народный губернатор».
Спробуймо розібратися, в чому справа. Спершу про самого фігуранта справи: Сергій Фургал не нова людина в російській політиці. Він тричі обирався до Державної Думи Росії V, VI, VII скликань у 2007 — 2018 рр., до того з 2005 по 2007 р. був депутатом Законодавчої думи Хабаровського краю IV «на непостійній основі». Цікаво, що для порушення кримінальної справи знадобилося аж п’ятнадцять років, бо в часи його депутатства в Москві його бізнесові справи, які цілком могли мати «кримінальну складову», російські правоохоронні органи не цікавили.
Тепер подивимося на регіон, в якому відбуваються протести: Хабаровський край входить до складу ДФО — Далекосхідного федерального округу, є третім за площею серед суб'єктів Російської Федерації, але посідає 35-ту сходинку за кількістю населення з 1 мільйоном 315 тисяч жителів. Законодавчий орган — Дума Хабаровського краю — складається з 36 депутатів, з яких 24 депутати обираються за одномандатними виборчими округами, 12 — за єдиним виборчим округом, терміном на 5 років. За результатами виборів, що відбулися у вересні минулого року, 28 місць у місцевій Думі здобула Ліберально-демократична партія Росії, по 2 голоси — Єдина Росія та КПРФ, одне місце — Депутатське об'єднання Наш край та один депутат — позафракційна, яка була виключена з лав комуністів вже після обрання. Російське регіональне видання «ВостокМедиа» пише, що ця Дума може претендувати на звання наймолодшого регіонального парламенту Росії: середній вік народних обранців — 47 років, при чому майже 40% депутатів — це люди, яким на момент обрання було менше 40 років. Цікаво, що свою березневу публікацію, в якій журналісти в загальних рисах пишуть про перші пів року роботи хабаровської Думи, видання назвало дуже показово: «Как Хабаровский край превратился в тренировочный полигон ЛДПР».
Один важливий нюанс справи криється в ЛДПР. Справді, роль партії Володимира Жириновського в Росії в цілому, і в Хабаровському краї зокрема, є дуже цікавою. ЛДПР є однією з двох російських партій, яка мала свої фракції в кожній Державній Думі РФ, тобто вона брала участь у всіх виборах і завжди долала прохідний бар'єр. Російська опозиційна журналістка Юлія Латиніна часто називає ЛДПР «партією-спойлером», яка формально виконує роль санкціонованої опозиції, головне завдання якої - справляти враження наявності в Росії якоїсь подоби політичного плюралізму. Злі язики говорять, що коли Сергій Фургал йшов у політику, йому не вистачило грошей на вступ до партії Єдина Росія, але вистачило на ЛДПР. Також поширеною є інформація про домовленість між попереднім губернатором та «єдиноросом» В’ячеславом Шпортом та Сергієм Фургалом: мовляв, пан Фургал на виборах 2018 року не повинен був «йти до кінця» для того, щоб забезпечити перемогу пану Шпорту, проти якого маловідома кандидатка від комуністів Анастасія Саламаха шансів би не мала. Кажуть, що для розмови з паном Фургалом перед другим туром до Хабаровська приїхав і сам повноважний представник (полпред) президента Росії у ДФО Юрій Трутнев і також кажуть, що і йому він пообіцяв зняти свою кандидатуру. В результаті Сергій Фургал все ж пішов до кінця: у першому турі він здобув 35,81% голосів, В’ячеслав Шпорт — 35,62%, перевага становила 675 голосів виборців, але в другому турі він переміг — 69,57% проти 27,97%. Юрій Трутнев, можливо, людина і не дуже злопам’ятна, але цей випадок він однозначно запам’ятав.
Маємо таку ситуацію: кандидат від Єдиної Росії програв кандидату від ЛДПР, на виборах до місцевого парламенту, що відбулися наступного року після обрання губернатора, провладна партія отримала лише 2 місця у хабаровській думі, ЛДПР — 28. Зрозуміло, що, з одного боку, Кремлю політична ситуація у Хабаровському краї ніяк не може подобатися, зокрема на фоні доволі низької явки на голосуванні з приводу змін до конституції цього року — 44%. З іншого боку, в Кремлі добре знають, що «Єдиній Росії» довіряє дедалі менше громадян і цей факт влітку минулого року офіційно визнав Дмитро Медведєв. На цьому фоні зрозуміло, що й ЛДПР має вигляд не такого вже й надійного «ручного конкурента». Володимир Жириновський у відповідь на арешт Сергія Фургала заявив про гоніння на ЛДПР і пригрозив різними демаршами, зокрема відкликанням інших губернаторів від ЛДПР (таких, як мінімум, ще двоє - у Володимирській та Смоленській областях) та навіть революцією. Вочевидь, його погрози навряд чи до чогось призведуть, але пан Жириновський справді вимушений переглянути стратегію діяльності своєї політичної сили та її співпрацю з кремлівським режимом.
Ще один важливий аспект цих протестів — їхня відверта спрямованість проти федерального центру. Люди на вулицях Хабаровська закликають Москву забиратися геть з їхнього краю та навіть цитують Кутузова, якому приписують вислів «Чтобы спасти Россию, нужно сжечь Москву» (до речі, якщо пошукати цю фразу в інтернеті і подивитися, на яких зображеннях вона найчастіше трапляється, ви можете здивуватися, що деякі росіяни залюбки пишуть її на своїх машинах). Протестувальники кажуть журналістам, що не хочуть більше терпіти Путіна, тиску з боку Москви, що Фургал — обраний ними губернатор і так далі. Їм не цікаво слухати про темне минуле свого губернатора, вони — на його боці, і навіть соцопитування підтверджують, що він у регіоні - популярніший, ніж президент Росії.
Арешт Сергія Фургала відбувся невдовзі після голосування за внесення змін до Конституції та, відповідно, «обнулення» термінів президенства Володимира Путіна. Можна прогнозувати, що політичний пресинг Кремля на регіони лише посилюватиметься, але також стає очевидним, що у відповідь посилюватимуться і протестні настрої населення Росії. Не факт, що у випадку несанкціонованих акцій в інших регіонах Росгвардія поводитиметься настільки ж чемно й стримано, як у Хабаровську, однак бунтівний Далекий Схід Росії вже сприймається російськими опозиційними силами як знак того, що принаймні якась частина населення готова до протестів. Нам не варто тішити себе надіями на повалення путінського режиму силами регіональної російської опозиції, а тим більше руками невдоволеної ЛДПР на чолі з паном Жириновським, однак хабаровські протести все ж вселяють віру в те, що з Росією «не все потеряно».
Наостанок, трошки кумедної конспірології та просто красивого символізму стосовно «Хабаровського майдану»: на гербі Хабаровського краю зображений білогрудий чорний ведмідь з висолопленим червоним язиком, який сидить у добре відомій нам позі козака Мамая, але замість бандури у своїх лапах тримає щит, на якому, окрім маленької червоної рибки, зображений обернений вилкоподібний хрест… блакитного кольору на жовтому тлі. Збіг?
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ