Читайте NV у Google
Реальне завдання полягає в тому, щоб знайти узгоджену політичну формулу для Гази, яка, принаймні, зменшить політичну і військову роль ХАМАС
Після кризи, спричиненої тим, що 7 жовтня Ізраїль було захоплено зненацька, він зіткнувся з другою кризою, коли його уряд спробував знайти стратегію для досягнення заявленої мети — витіснити ХАМАС з Гази та зробити його нездатним до подальших злодіянь у майбутньому. Ще до того, як здійнявся галас навколо трагедії в лікарні «Аль-Ахлі», домінуючим питанням стала не безпека Ізраїлю, а важка ситуація в секторі Гази. Щоб зрозуміти, як ми досягли цієї точки — до того ж так швидко, — необхідно повернутися до того, як визначалася ізраїльська стратегія до того, як були повністю усвідомлені її наслідки.
Наземна війна в стратегії Ізраїлю
У момент усвідомлення масштабів жахів 7 жовтня в країні було оголошено про початок війни. Того ж дня було призвано 300 тисяч резервістів, почалося нарощування військової потужності на південному кордоні для підготовки до масштабного вторгнення в Газу. Там відключили електрику й воду, почалися бомбардування з метою знищення з повітря якомога більшої кількості об'єктів інфраструктури ХАМАС. Незабаром жителям Гази було наказано перебратися з півночі території на південь, оскільки агентства ООН констатували гуманітарну кризу, яка розвивається. Спочатку на це відводилося 24 години, що, мабуть, відображало невідкладний характер ситуації. Цього часу було недостатньо, незважаючи на те, що багато палестинців намагалися якнайшвидше перебратися з півночі на південь території або шукали безпечні місця, деякі з яких виявилися в підсумку дуже небезпечними.
І все ж, незважаючи на всю цю нагальність і розмови про прийдешню наземну війну, поки що нічого не відбулося, і ізраїльські офіційні особи тепер припускають, що, можливо, нічого і не станеться.
Оскільки Ізраїль почав із розмов про наземну атаку, здавалося, що він майже зобов’язаний її почати. Був і інший варіант — продовжувати мобілізацію і підготовку, наполягаючи на тому, що така атака — лише один із розглянутих варіантів. Приблизно тут ми й перебуваємо зараз, за винятком того, що уряд, схоже, втратив упевненість не тільки в тому, що він усвідомлює труднощі наземної операції, а й у тому, що він опинився в складній ситуації.