Санкції проти Росії. Як перемогти режим Путіна
Нині у США близько 15 різних санкційних програм для Росії, і розглядаються ще кілька
З 2012 року Захід накладає все більше санкцій на Росію. Деякі з них є односторонніми санкціями США, а до інших приєдналися західні союзники. Нині у США близько 15 різних санкційних програм для Росії, і розглядаються ще кілька. Розумно, що адміністрація Байдена закликала до перегляду американських санкцій щодо Росії.
Санкції повинні бути ефективними. Вони повинні стримувати, карати і, будемо сподіватися, змушувати відмовлятися від поганої поведінки. Таргетування і чітко визначені санкції зазвичай більш ефективні, ніж широкі санкції, наприклад, спрямовані на зміну режиму. Чим більше країн беруть в них участь, тим ефективнішими є санкції. Тому адміністрація Байдена права в своєму намірі повернутися до перспективної координації з європейськими союзниками в своїх санкціях проти Росії.
Першими американськими санкціями щодо Росії після закінчення холодної війни став Закон про верховенство права і підзвітність у сфері прав людини імені Сергія Магнітського від 2012 року. Він спрямований проти порушників прав людини і корупції в Росії. Відповідно до цього закону були застосовані санкції щодо понад 50 російських посадових осіб та приватних помічників, а також деяких юридичних осіб. Дії цих злочинців є незаконними за російським законодавством, але Кремль захищає своїх злочинних чиновників і засмучений санкціями закону Магнітського, який гарантує їх дієвість.
Глобальний закон про верховенство права і підзвітність у сфері прав людини імені Сергія Магнітського, який був прийнятий пізніше, застосовує ті ж принципи на світовому рівні і спрямований проти корумпованих і тиранічних вищих посадових осіб та олігархів. Два закони Магнітського здаються ідеальними формами санкцій. Вони стали популярними серед спільноти неурядових організацій, тому як їх бояться великі ділки. Тепер Сполучені Штати повинні накласти санкції на сім вищих посадових осіб та олігархів, запропонованих лідером російської опозиції Олексієм Навальним.
Ще одна група санкцій стосується інших країн, зокрема Ірану, Сирії, Північної Кореї і Венесуели. Часто російські компанії, державні або приватні, беруть участь у незаконних операціях там, але ці програми санкцій не є предметом обговорення санкцій проти Росії.
Дві великі програми санкцій США пов’язані з російською агресією проти України, спочатку з російською окупацією Криму в лютому-березні 2014 року, а потім з російської військовою агресією на сході України з липня 2014. І ті, і інші були узгоджені з ЄС та деякими іншими союзниками, і вони підтримуються і поступово оновлюються.
Кримські санкції США і ЄС з березня 2014 року є прямими: під них підпадають всі головні політичні злочинці і компанії, які ведуть значний бізнес з півостровом, щоб максимізувати для Росії вартість окупації Криму. Це розумна програма санкцій, що добре функціонує, яку слід підтримувати і контролювати. Сполучені Штати також наклали санкції на старих ділових друзів Путіна з Санкт-Петербурга, які мають з ним сумнівний бізнес. Путін обурювався, мовляв, наскільки це несправедливо, показуючи тим самим, що ці санкції вдарили сильно.
У липні 2014 року Росія відправила свої сили спеціального призначення в Україні, оскільки сепаратисти на сході України зазнали військового краху. 16 липня Сполучені Штати відповіли новими далекосяжними санкціями. Через два тижні ЄС пішов за їхнім прикладом. Крім застосування до відповідальних осіб і організацій, вони включали секторальні санкції щодо фінансів, нафтових і оборонних технологій.
Фінансові санкції мали очевидні наслідки, змушуючи Росію повертати свої іноземні кредити. Загальний обсяг зовнішньої заборгованості скоротився з $729 млрд у кінці 2013 року до $470 млрд в кінці 2020 року, в той час як інші країни з ринковою економікою, що формується, залучали більше іноземних кредитів. Це частково пояснює, чому ВВП Росії не виріс з 2014 року. Ці санкції цілеспрямовані і працюють так, як планувалося. Їх можна легко розширити. Сполучені Штати і ЄС повинні погрожувати зробити це, якщо Росія не виведе свої війська зі східної України.
У 2017 році, після того як Дональд Трамп став президентом, Конгрес США прийняв переважною більшістю голосів закон Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій (CAATSA). Він хотів захистити санкції США від Трампа, який виступав проти них і хвалив президента Росії Володимира Путіна. Найкращий розділ цього закону передбачав покарання олігархів, близьких до Кремля.
Адміністрація Трампа вагалася, але до квітня 2018 року політично це виглядало вже дуже незручно, тому вона наклала санкції на сім великих російських олігархів. Вперше Москва була шокована, і фондова біржа впала на 10% за один день. Але Мінфін США зловжив заходами — одним з підсанкційних олігархів був Олег Дерипаска, головний власник компанії Rusal, що виробляє 6% всього світового алюмінію. Ціна на алюміній злетіла на 20%. В Ірландія і Швеції були розташовані виробництва Rusal, які більше не могли працювати. Дерипаска виявився занадто великою фігурою, щоб на нього наклали санкції, що змусило Мінфін відступити. Мінфін має краще готуватися, щоб уникнути чергового фіаско, як це сталося у випадку Дерипаски.
В межах двох останніх законопроєктів з оборони Конгрес прийняв суворі санкції відносно постачальників Північного потоку-2, російського газопроводу з Росії до Німеччини через Балтійське море. Росія і Німеччина виступають проти цих санкцій, у той час як більшість східних європейців схвалюють їх. Адміністрація Байдена повинна найближчим часом вирішити, чи робити виняток для цього російського газопроводу. Чи повинна вона схвалити німецьке співробітництво з Росією всупереч інтересам більшості членів ЄС і України? Відповідь має бути очевидною.
Сполучені Штати також ввели санкції проти Росії за кіберзлочини, втручання у вибори і використання хімічної зброї у Великій Британії в 2018 році, а Міністерство юстиції порушило кримінальні справи проти підозрюваних. Хоча така поведінка є злочинною, персональні санкції можуть бути не найкращим контрзаходом. Санкції щодо людей, які ніколи не виїжджають за кордон, не дуже ефективні.
Санкції США щодо Росії від деякої раціоналізації могли б виграти, але в цілому їх принципи зрозумілі й розумні. США повинні турбувати три напрями — відновлення координації з ЄС, значне поліпшення дотримання і витіснення Росії зі східної України, погрожуючи введенням нових санкцій. Крім того, Росія не може бути залучена в процес переговорів. А зараз США повинні ввести персональні санкції на захист Навального.
Переклад НВ
Текст опубліковано з дозволу автора. НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ