Читайте NV у Google
Північний потік-2, напевно, просто гнитиме на дні Балтійського моря, ставши пам’ятником жадібності і дурості
Сенс Північного потоку-2, майже побудованого газопроводу, який безпосередньо з'єднає Росію і Німеччину, насправді не в забезпеченні поставок дешевого природного газу. Його сенс в особистій вигоді і в національних інтересах двох країн.
Газопровід, що проходить по дну Балтійського моря, псує відносини Німеччини з США і Євросоюзом і підсилює хор критиків канцлера Ангели Меркель всередині країни. Якби питання було тільки в газових молекулах, цей проєкт взагалі ніколи не з’явився б на світ. Але чому ж це все-таки сталося?
Повернемося в 2005 рік, коли Герхард Шредер і президент Росії Володимир Путін підписали угоду про цей газопровід, причому рівно напередодні відходу Шредера з поста канцлера. Незабаром після того, як Шредер передав владу Меркель, російський енергогігант Газпром, фактично підрозділ Кремля, призначив його головою комітету акціонерів компанії Nord Stream AG. А в 2016 році Шредер очолив проєкт Північний потік-2, в якому Газпром є єдиним акціонером.
Відтоді Шредер перетворився на невтомного захисника Путіна. І ніколи не втомлюється повторювати: «Я роблю це для блага Німеччини, тому що цей проєкт закриває проблему енергетичної безпеки за зручною ціною».
Насправді Німеччині і Західній Європі не потрібен Північний потік-2. Ціна на нафту знизилася в два з гаком рази з пікового рівня в 2008 році. А оскільки в експлуатацію вводиться все більше нових газових родовищ (особливо в Середземному морі, не кажучи вже про Північну Америку), ціни на газ за той самий період упали майже на 80%. Такий достаток газу навряд чи буде тимчасовим, оскільки на ринку розширюється присутність відновлюваної енергетики.
На сьогодні існує вже 13 трубопроводів з Росії в Європу, якими постачається приблизно 250 млрд кубометрів газу. Північний потік-2 підвищить залежність від Росії, але в реальності ставки набагато вищі, тому що це трубопровід в обхід України та Польщі. Путін вважає, що Україна, колишня радянська республіка, є частиною Батьківщини, і він вже відтяв від неї два шматочки: Крим і Донбас. І він упевнений, що Польща, колишня сатрапія, повинна входити до сфери інтересів Росії.
Північний потік-2 дає Путіну можливість послабити обидві ці країни, позбавивши їх зборів за транзит газу, а також усунувши контроль України над газовим краном. У 2020 році Україна заробила $3 млрд за рахунок зборів за транспортування приблизно 50 млрд м³ газу. Через газопровід Північний потік-2 можна буде прокачувати приблизно такий самий обсяг газу — чистий збіг, звичайно. Газпромівський гамбіт Шредера дозволить Путіну притиснути Україну (і Польщу), причому рівно в той момент, коли уряд у Києві відчайдушно намагається чинити опір російському тиску на і так вже слабку українську економіку.
В реальності Шредер не думав про Німеччину або Європу, коли завдяки своєму другові Путіну збільшив скромну пенсію канцлера (вона становить 93 тисячі євро на рік). Але реальною загадкою є Меркель. Коли колишній президент США Дональд Трамп заявив їй «Ви повинні припинити купувати газ у Путіна», вона не підкорилася. Тоді ж не названий на ім'я німецький чиновник пообіцяв: «Ми зробимо все можливе, щоб завершити будівництво цього газопроводу».
Можна припустити, що питання поставок енергоресурсів не є для Меркель найважливішим. Справа не в «низькій політиці» газу і грошей, а в «високій політиці» держав, які прагнуть до посилення впливу і позицій. Не важливо, як часто німці і росіяни брали один одного за горло, є давній рефлекс, що сягає часів Бісмарка, який дав знамениту пораду: «Ніколи не рвіть зв’язки з Санкт-Петербургом». Іншими словами, підтримуйте мир з гігантом на східному фланзі Німеччини.
Хоча зараз Федеративна республіка перебуває під прикриттям НАТО, вона шанує Бісмарка, проводячи політику умиротворення або як мінімум доброзичливого нейтралітету. Володіючи тонким почуттям влади, Меркель не тремтить над російським газом, а дотримується класичного правила німецької дипломатії.
Навіть під час Холодної війни Західна Німеччина кидала виклик трьом американським президентам (Ніксону, Картеру і Рейгану), обмінюючи за бартером сталеві труби на радянські енергоресурси. Але те, що мало економічний сенс у період глобальних нафтових шоків 1970-х років, зараз можна пояснити лише умовляннями Бісмарка — не гнівіть росіян.
Сьогодні Меркель діє в новій обстановці, і річ не тільки в надлишку пропозиції і падінні попиту, спричиненого переходом індустріального світу на енергію сонця і вітру, а також підвищенням його енергоефективності. Раптово Меркель опинилася «одна вдома». Не тільки США, Великобританія і знервована Східна Європа хочуть відправити Північний потік-2 у брухт. Навіть французи тепер налаштовані проти цієї угоди.
Франція, яка спирається на ядерну енергію, не потребує російського газу. Її більше турбують «особливі відносини» Німеччини, а також подовження російської тіні над Європою. Зовсім недавно російський міністр закордонних справ Сергій Лавров пригрозив розірвати відносини з Євросоюзом, якщо той введе нові санкції.
Меркель стикається з безпрецедентним опором і на власній території. Проти Путіна повернулись її видатні товариші з партії ХДС, а також пацифістськи налаштовані «зелені». Так само як і частина ліберальної преси, яка зазвичай зосереджена на критиці імперіалістичної Америки.
Чому? Два слова: Олексій Навальний. Путін зіткнувся з найнебезпечнішим суперником і загрався. Спроба Кремля вбити Навального, а тепер ще й винесений йому тривалий тюремний вирок потрясли політичний клас Німеччини. У демократичних країнах моральний осуд виявляється сильнішим за «реальну політику» (realpolitik) у стилі Меркель.
Меркель довела Німеччину до ізоляції. Але розумно буде припустити, що будівництво Північного потоку-2 все-таки завершиться. Залишилося побудувати всього близько 150 км, тому важко уявити, щоб проєкт вартістю 10 млрд євро просто поховали під балтійськими пісками. Німці не підуть на конфлікт з росіянами, а президент США Джо Байден буде м’якше поводитись з Німеччиною, ніж Трамп.
Ігри вже почалися. Німеччина розмахує перед Байденом солодкими пряниками, обіцяючи збільшити субсидії на будівництво в країні терміналів, які прийматимуть скраплений природний газ (СПГ) з Америки. Вона обіцяє також активно працювати над новими правилами, які гарантують збереження транзиту газу через Україну. А Польща отримає кошти на будівництво СПГ-терміналів. Нарешті, ведуться розмови, що Німеччина перекриє Північний потік-2, якщо Росія почне порушувати міжнародне право і права людини. Будь ласка, президенте Байден, тільки скасуйте санкції.
Угоди буде досягнуто. Але хто «вестиме переговори» з ринком енергоресурсів? Остаточний вердикт суду попиту і пропозиції такий: ще один газопровід не потрібен. А значить Північний потік-2, напевно, просто гнитиме на дні Балтійського моря, ставши пам’ятником жадібності і дурості.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2021
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ