Про що мовчить влада: 5 фактів про закон, що «реформує» КСУ
Це точно вплине і вже впливає на речі, навіть більш важливі і безпосередні, ніж євроінтеграція
Колонка написана у співавторстві із Самірою Аббасовою, комунікаційною менеджеркою Фундації DEJURE
13 грудня Верховна Рада проголосувала в цілому Закон про оновлення процедури відбору суддів КСУ. Громадські організації та експерти одразу закликали президента ветувати його, адже він є прямим шляхом до узурпації Конституційного Суду. Але 20 грудня закон було підписано.
Тепер єдиний вихід із ситуації — зміни до прийнятих норм. Єврокомісія вже заявила, що чекає на це, але представники влади продовжують вдавати, що останні зміни — це не спроба зберегти контроль над судом, а виконання умов нашої євроінтеграції. Далі наводимо п’ять фактів про «реформу» КСУ, які влада наразі замовчує.
Факт 1. Законопроєкт № 7662 ухвалювали всупереч позиції міжнародних партнерів
«Усе, що можна було зробити, усе, що вимагало політичного консенсусу… — ми зробили», — таку заяву щодо виконання умов членства в ЄС зробила віцепрем'єрка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина. Мовляв, закон про добір суддів КСУ треба виконувати, а не вносити в нього постійні зміни. Окрім того, голова комітету з питань правової політики Денис Маслов та інші представники влади неодноразово заявляли нібито закон про «реформу» КСУ було ухвалено відповідно до рекомендацій наших західних партнерів та, зокрема, висновку Венеційської комісії.
По-перше, влада взагалі не ознайомила Представництво ЄС в Україні з остаточним текстом законопроєкту аж до самого дня голосування. Хоча він позиціонувався як євроінтеграційний, кінцевий текст законопроєкту був надісланий європейським партнерам в останній момент, коли рішення вже ухвалили в кулуарах. Це, щонайменше, грубість і хамовитий пас у бік наших союзників.
По-друге, за чотири дні до голосування, 9 грудня, G7 чітко озвучила свої очікування щодо реформи: у відборі суддів КСУ незалежні експерти мусять мати сьомий вирішальний голос. Але № 7662 цього не передбачав. Натомість у Дорадчу групу експертів з відбору суддів у КСУ пропонувалося включити лише шестеро членів: троє міжнародних неупереджених експертів з-поза українського контексту та троє владних призначенців.
Брюссель вже наголосив на необхідності внести зміни в закон
Автори законопроєкту вводили громадськість в оману, нібито троє міжнародників зможуть заблокувати недоброчесних кандидатів у КСУ. Адже для проходження далі претенденту потрібно набрати хоча б чотири голоси. Але насправді складеться ситуація, коли троє провладних членів ДГЕ заблокують реальних агентів змін.
Факт 2. З таким текстом закону нас не пустять до ЄС
Судова реформа перебуває під № 1 в умовах європейського членства, які висунула Єврокомісія, надавши нам статус кандидата:
«Комісія рекомендує надати Україні статус кандидата, за умови, що буде вжито таких кроків:
Ухвалення та впровадження законодавства щодо процедури відбору суддів Конституційного Суду України, включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки їх доброчесності та професійних навичок, відповідно до рекомендацій Венеційської комісії".
Виконання цієї умови необхідне як для збереження цього статусу, так і для відкриття перемовин про вступ. Важливо, що напередодні підписання закону про «реформу» КСУ Венеційська комісія опублікувала висновок про необхідність сьомого вирішального голосу міжнародних експертів у ДГЕ. У ньому вона, зокрема, посилалася на позитивний досвід Етичної ради, органу, який нині проводить відбір до Вищої ради правосуддя, і вже показує хороші результати. Те, що забезпечує успіх Етичної ради — переважний голос трьох міжнародних експертів, про що також зазначає Венеційська комісія. Натомість, у трьох «міжнародників» у законі про КСУ такого голосу немає.
Наслідки не забарилися: Брюссель вже наголосив на необхідності внести зміни в закон. «Єврокомісія очікує, що українська влада повністю врахує рекомендації Венеційської комісії», — заявила речниця органу Ана Пізонеро. Таким чином нашій владі зробили публічне зауваження на найвищому рівні публічних комунікацій ЄС. Якщо Україна не відреагує, навесні і восени цього року можна чекати від них констатації очевидного: наше зобов’язання № 1 ми не виконали. І складно уявити, що буде за таких умов.
Факт 3. Ця історія шкодить нашому іміджу та позиції на міжнародній арені
Очевидне ігнорування Україною заяв G7, Венеційської комісії та Єврокомісії вже використовують проти нас. Російська пропаганда про «розіп'ятих хлопчиків» вже не працює на західну аудиторію, очевидно тому, що підтверджень цим очевидно абсурдним твердженням немає. Натомість, на жаль серед західної аудиторії досі популярний меседж про «корумповану Україну». І не треба мати сумнівів, що україноскептики всередині ЄС рознесуть історію з тим як Україна відмовляється виконувати власні зобов’язання і ігнорує позицію ключових партнерів по всіх кабінетах у Брюсселі і європейських столицях. І в ЄС, вже навченому гірким досвідом східноєвропейских країн з проблемами у дотриманні верховенства права, на жаль, це падає на дуже родючий ґрунт.
Це точно вплине і вже впливає на речі, навіть більш важливі і безпосередні, ніж євроінтеграція. Фактично на нашому іміджі і довірі до нас тримаються поставки озброєння та міжнародна фінансова допомога. Це дорогоцінний і життєво необхідний ресурс, яким точно не варто розкидатися.
Факт 4. Теперішня процедура відбору суддів КСУ гарантує проходження залежних кандидатів
Автори закону наполягають на тому, що нібито він запроваджує реальну конкурсну процедуру, а незалежні міжнародні експерти у складі Дорадчої групи експертів зможуть заблокувати недоброчесних кандидатів. Але відсіяти явно недоброчесних претендентів у КСУ замало. Потрібно провести такий конкурс, щоб у результаті отримати на посаді саме незалежних від політичної влади кандидатів.
Саме така ідея закладена в Конституції. І саме на цьому наголошує Венеційська комісія з моменту рекомендацій у 2020 році у відповідь на запит президента Зеленського, коли радила склад комісії, який взагалі не містить політичних призначенців. В свіжому ж висновку Комісія прямо каже, що наявність політиків у Дорадчій групі «призведе до більшої політизації».
І саме ВК дуже чітко наполягає: потрібен сьомий, незалежний член комісії. Він у дуже імовірному випадку розподілу голосів 3 на 3 (незалежні експерти — політичні призначенці) зміг би схилити вибір саме в бік незалежного кандидата. Інакше, якщо для рекомендації необхідні будуть голоси «політичних» членів комісії, до фіналу дійдуть лише «політичні» кандидати.
Факт 5. Влада системно просуває своїх людей в крісла КСУ
Венеційська комісія ще у 2020 році наголошувала, що жодного заповнення вакансій в КСУ до ухвалення незалежної процедури добору не повинно відбуватися.
Але два роки влада ігнорувала ці рекомендації і систематично заповнювала. І в КСУ за старим звичаєм обрали депутатку Слуги народу і заступницю голови комітету з правової політики Ольгу Совгирю, а також Віктора Кичуна, друга представника президента у КСУ і народного депутата від Слуг Федора Веніславського. Інших двох суддів, Оксану Грищук і Олександра Петришина, також обрали зі значними порушеннями і з конфліктом інтересів.
На сьогодні влада вже контролює 5 суддів КСУ. Ще 5 вакансій уже відкриті, в тому числі 3 за квотою парламенту після того, як дуже раптово пішли в відставку відразу троє суддів.
Все вказує на те, що влада за першої ж нагоди заповнює КСУ своїми людьми і планує це робити надалі, щоб отримати там контрольовану більшість. Але заповнити наявні 5 вакансій взагалі без конкурсу влада не може — це було б надто очевидно, і від цього прямо застерігали Посли G7.
Тому зараз влада намагається розіграти ідеальний для себе сценарій — призначити ручних суддів КСУ, але так, щоб це можна було зарахувати як реформу і виконання зобов’язань перед ЄС і іншими партнерами.
Але так не буває. Наші партнери здатні відрізнити реформу від антиреформи, і судовій реформі приділяють окрему увагу — недаремно це питання № 1 серед семи. Так що доведеться вибирати.
Замість підсумків
Під виглядом євроінтеграційного закону Рада ухвалила щось, що а) замість реформи гарантує політичне узалежнення КСУ і б) явно не відповідає позиції ключових міжнародних партнерів, насамперед ЄС, до якого ми зібралися вступати. Це вже шкодить Україні, і продовжитиме шкодити доти, доки ключові рекомендації не будуть враховані, а закон не гарантуватиме незалежного відбору суддів.
Навіть якщо якимось дивом владі зараз вдасться переконати західних партнерів у тому, що теперішня редакція не така погана і перемовини про вступ відкриють, в довшій перспективі це матиме ще гірші наслідки. Політична залежність КСУ стане очевидною досить скоро через його рішення, і Україна на довгі роки (каденція суддів КСУ — 9 років) залишиться без руху до ЄС. Бо ще одну країну без верховенства права і з залежним Конституційним судом до Євросоюзу точно ніхто не візьме.
Тож ситуація дуже проста. Або ми далі ігноруємо позицію ЄС і Венеційською комісії і продовжуємо політичні призначення у КСУ, але на виході позбуваємося європейської перспективи і втрачаємо міжнародну підтримку на інших фронтах. Або ми змінюємо два рядки в законі і таки гарантуємо незалежний відбір суддів КСУ, а з ним — євроінтеграцію і розвиток країни.
Вибір за владою.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV