Однією ногою в пеклі. Китайський студент з Уханя розповів, як це — коли у тебе коронавірус
21-річний житель Уханя під псевдонімом Тайгер Є розповів The Guardian, як він заразився і повністю вилікувався від смертельного коронавірусу
17 січня у мене почало ломити все тіло. Можливо, трохи піднялася температура, але не настільки, щоб я звернув на це увагу. Якщо задуматися, то стає трохи страшно, адже мій будинок і мовна школа, де я вивчаю японську, розташовані в радіусі 5 км від того самого ринку в Ухані (де, як вважають, виник коронавірус).
Аби впоратися з м’язовим болем, я вжив протизастудні таблетки, оскільки вважав, що це звичайна застуда. Коли я згадую про це, мені здається, що я втратив тоді найкращий час для початку лікування — не зумівши на ранній стадії обмежити поширення вірусу за допомогою противірусних препаратів.
Я не знаю, як підхопив цей вірус. Я завжди їв у одному і тому ж ресторані у гонконгському стилі поруч зі школою. Не гуляв в околицях — на вулиці було дуже холодно і на заняттях я дуже втомлювався, тому після них завжди йшов додому. Як тільки почалися канікули, я поїхав з гуртожитку до батьків. Носити маску почав через кілька днів, коли побачив, що їх носять всі.
Хвороба і самоізоляція
21 січня всі моє тіло ще досі боліло, тому я зателефонував батькові. Він відчув, що зі мною щось не так і сказав, щоб я негайно вирушав додому. Того вечора я виміряв температуру і виявилося, що у мене невеликий жар. Мама сказала, що якщо температура не спаде до пізнього вечора, ми підемо в лікарню. До 11 вечора жар не спав, тому я пішов до лікарні Тунцзі.
Клініка вже була перевантажена пацієнтами. Вперше в житті побачивши лікарів у захисних костюмах (досі я бачив таке тільки в документальних фільмах про SARS), я зрозумів, що відбувається щось недобре.
Наплив людей мене не здивував і не налякав, бо це одна з найкращих лікарень в Ухані і в ній завжди повно людей. Але через великий натовп все-таки вирішив вирушити в уханську легеневу лікарню, що в підсумку виявилося правильним рішенням.
Там я не зустрів жодного пацієнта. У мене взяли аналізи крові, печінкові проби і зробили комп’ютерну томографію (КТ). На знімках КТ було видно неоднорідні затемнення в нижній частині легенів. Я почав вживати призначені в лікарні ліки й один препарат традиційної китайської медицини.
Коли Ухань збиралися закрити, батько вирішив, що мені потрібен домашній карантин. Завдяки фільмам я знав, що нам варто запастися їжею, тому ми купили багато локшини швидкого приготування, яку зрештою так ніхто й не їв. У супермаркеті всього вистачало, єдине, чого не можна було знайти — це дезинфікуючі засоби. […]
Моя самоізоляція почалася 22 січня, до моєї кімнати примикає власна ванна і туалет, що було дуже зручно. Готувала мені бабуся, вона ж і приносила їжу, попередньо надівши маску. Ще ми використовували одноразові палички тощо, аби все це можна було потім викинути.
«Найгірший час»
25 січня я пройшов ще одне обстеження. Я почав кашляти — це був дуже сухий кашель з невеликою домішкою жовтого мокротиння. Результати тесту показали, що ситуація погіршується, й інфекція вже поширилася всіма легенями. Лікар прописав мені крапельницю, і я продовжував пити ті самі таблетки. Тоді лікар сказав мені, що у мене є підозра на коронавірус, але тільки експертна комісія може прийняти рішення, кого саме перевірять тест-системою.
До 26 січня мені стало дуже складно підніматися з ліжка і мене дуже морозило — був сильний жар, +39 °C. Пізніше стало відомо, що ситуація на середній стадії може розвиватися дуже швидко, але не встиг я отямитися, як до вечора температура впала. Здавалося, ніби я побував у пеклі й повернувся назад. Той період з 21 січня до 26-го — був найгіршим. Я кашляв настільки сильно, що у мене болів живіт і спина. Це були одні з найгірших днів у моєму житті.
У той момент я зрозумів, що мені потрібна якась моральна підтримка, інакше я не впораюся. Я дивився своє улюблене аніме і дивлячись на нормальне, щасливе життя героїв, думав: «Можливо, мені доведеться попрощатися з життям». Але бачте, в середині лютого я повинен був полетіти до Японії на концерт Аякі Охасі — японської співачки й актриси озвучення, голосу головної героїні цього аніме. Але через карантин її концерт могли скасувати. […] Тому я подумав: «Мені потрібно одужати, якщо я хочу побачити її наступний концерт». Це мотивувало і втішало мене. […]
28 січня я пройшов ще одне обстеження, яке показало, що мої легені відновлюються. Саме того дня лікарі порадилися і вирішили, що мене варто перевірити на коронавірус.
Вірус поширюється
29 січня у мого брата з’явився кашель і жар. На знімку його легень теж було помітно невеликі затемнення. Його кваліфікували як пацієнта з підозрою на коронавірус. Того самого дня піднялася температура у моєї бабусі. Що стосується мене, то результати тесту виявилися позитивними, і моє захворювання стало офіційно підтвердженим. Лікарня безкоштовно забезпечила мене ліками на 5 днів, і моя сім'я теж почала вживати ліки. Оскільки я почувався краще, а в лікарні бракувало ліжок, мені сказали йти додому й ізолювати себе, так закінчилася і моя внутрішньовенна терапія.
2 лютого брата обстежили вдруге — тест дав позитивний результат. У бабусі 4 дні трималася висока температура, але потім вона одужала. Її не обстежували, як і маму, але вони все одно приймали ліки. Мій брат теж видужав, його тести показали негативний результат.
На КТ знімку 4 лютого було помітно істотне поліпшення стану моїх легень, і я припинив кашляти. Мене ще раз перевірили на коронавірус і ще призначили ліки. Наступного дня результат тесту показав, що я більше не хворий, але відповідно до лікарських інструкцій, мені потрібно було повернутися для ще одного тесту. 7 лютого результати знову були негативними, тому мене офіційно визнали здоровим.
Повну версію колонки читайте на The Guardian
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ