Меркель мінус Ангела. Хто може стати новим канцлером Німеччини

Обрання нового лідера в європейській партії — одній з приблизно двохсот у Євросоюзі — зазвичай не вважається великою новиною. Але воно стає такою новиною, якщо ця партія є головною політичною силою в найбільшій і найбагатшій країні ЄС.

У минулі вихідні німецька партія Християнсько-демократичний союз (ХДС) вибрала своїм головою Арміна Лашета, скромного і доброзичливого на вигляд прем'єр-міністра землі Північний Рейн-Вестфалія. Лашета не можна назвати зіркою на світовій арені. Але вам варто запам’ятати це ім'я. Судячи зі статистики, християнський демократ є головним фаворитом серед кандидатів на пост канцлера.

П’ять з восьми канцлерів післявоєнної Німеччини були вихідцями з ХДС — від Конрада Аденауера до Ангели Меркель, що займає цю посаду зараз. Крім того, партія Меркель сьогодні лідирує в національних опитуваннях громадської думки з великим відривом, і тому неважко припустити, що наступником Меркель після загальних виборів у вересні знову стане представник консервативного табору.

Лашету належить пройти процес, що складається з двох етапів: спочатку обрання головою ХДС, потім висування кандидатом у канцлери. Історично у голови партії, як у її прапороносця, є переважне право на висування, але посада не гарантує йому стовідсоткової номінації в канцлери, яку партія збирається провести в березні.

Втім, перш ніж розглянути ці тонкощі, давайте уважніше поглянемо на Лашета, якому напередодні партійного з'їзду прогнозували поразку. Сьогодні, завдяки своїй несподіваній перемозі, він став провідним претендентом на пост німецького канцлера. Давайте уявимо, що він дійсно сформує наступний уряд. Чого в цьому випадку слід очікувати?

У трьох словах — це буде «Меркель мінус Ангела», максимально можливе продовження попередньої політики. Лашет не обіцяє новий світанок або рішучий розрив з 16 роками центристської політики Меркель, що поступово схилилась вліво. Цей ухил зараз посилився через пандемію Covid-19, яка привела до величезного зростання державних витрат і збільшення обсягів перерозподілених доходів в країнах Заходу. На приватних осіб і «системно значимі» корпорації витрачаються трильйони євро.

У зовнішній політиці також слід очікувати продовження «меркелізму». Два суперники Лашета в боротьбі за вищий партійний пост — Фрідріх Мерц і Норберт Реттген — обіцяли провести ребалансування німецьких інтересів у бік «вестернізму»: більше для оборони і для НАТО, менше поблажок для Росії і Китаю. Однак Лашет має намір йти слідами Меркель.

Назвемо це «дипломатичним центризмом». Не дозволяти США втягувати Німеччину в конфлікти з двома гігантами Сходу. Зберігати дистанцію від Вашингтона. Намагатися підтримувати хороші відносини з усіма і кожним, що відповідає положенню Берліна — в серці Європи.

Ставши канцлером, Лашет не стане кидати виклик Росії, скасувавши проєкт трубопроводу «Північний потік-2», по якому російський газ буде надходити в його країну безпосередньо, в обхід Польщі та України, і який підвищить енергозалежність Німеччини від Кремля. І Німеччина не буде забороняти використання китайських технологій 5G у своїх мережах.

Символом прийдешньої політики стала «всеосяжна угода про інвестиції» (скорочено CAI) між ЄС і Китаєм, укладена під німецьким керівництвом всього за три тижні до інавгурації обраного президента США Джо Байдена. Через цю угоду надії Байдена залучити ЄС в стратегічну коаліцію проти Китаю випарувалися. Більш того, разом з укладеною місяцем раніше угодою про «всебічне регіональне економічне партнерство», до якого увійшли 15 країн Азії, включаючно з Китаєм, угода ЄС і Китаю залишає США в ізоляції.

В європейських питаннях майбутня політика Лашета також обіцяє стати продовженням попереднього. Це означає відкриті «крани» у Європейського центрального банку і подальше розширення витратних і податкових повноважень Європейської комісії, цього органу виконавчої влади в ЄС, що не обирається.

У перші роки канцлерства Меркель усіма силами пручалася передачі значного впливу і грошей Євросоюзу. Але сьогодні борговий і трансферний союз в Європі вже де-факто створено, і не важливо, хто буде наступним канцлером. Навіть пішовши з влади, Меркель продовжить визначати майбутнє ЄС.

Імовірність того, що Лашет стане паном Канцлером відразу після завершення підрахунку бюлетенів на федеральних виборах 26 вересня, вельми висока, але йому доведеться серйозно напружити сили, щоб сформувати єдність в ХДС і її братерській партії Християнсько-соціальний союз (ХСС) в Баварії. На з'їзді, що проходив минулими вихідними, він з великими зусиллями домігся перемоги в другому турі, отримавши лише 521 голос з 1001.

Гірше того, за даними загальнонаціональних опитувань, лише третина респондентів вважають, що Лашет може «стати хорошим кандидатом у канцлери». Приблизно 55% віддали б перевагу лідеру ХСС Маркусу Зёдеру, який безсумнівно посперечається з Лашетом за номінацію в канцлери. Більш того, Зёдер усіма силами прагне до цього головного призу.

Що відстоює Зёдер? Більш точним було б запитання, «що він не відстоює?». Зёдер змінює свою позицію з великою легкістю, швидко переміщаючись з правого флангу на лівий і назад, будь це питання внутрішньої безпеки, імміграції, «сімейних цінностей», карантинів, промислової політики або німецького варіанту «зеленого нового курсу». Зёдер наполягає на санкціях проти Росії, але при цьому загравав з президентом Росії Володимиром Путіним під час свого відвідування Кремля.

Чи велика різниця між цими двома лідерами двох крил німецької християнської демократії? Лашет, повторимося, це «Меркель мінус Ангела». Зёдер — це політикан, який намагається демонструвати свою харизму і твердість, хоча його минуле свідчить про неймовірну гнучкості, відому також як нерішучість і опортунізм.

Що ж стосується решти світу, то йому не дуже важливо, кого саме партія номінує в канцлери у березні. Німецька політика багатопартійних коаліції не передбачає раптових кренів, як це сталося у випадку з Дональдом Трампом, що змінив Барака Обаму в США. Це політика, яка може відхилитися на кілька градусів вліво або вправо, завжди після вимірювання глибин і обходу небезпечних мілин, одночасно з точним налаштуванням під мінливі настрої електорату.

Кого ж висунуть у канцлери — Лашета чи Зёдера? Меркель в новому втіленні чи баварця, який вдає з себе політика «сильної руки»? Третім гравцем тут, звичайно, є Covid-19. У минулому році ефективні німці чудово утримували пандемію під контролем. Але зараз в країні вводиться один карантин за іншим, а число інфікованих зростає. Якщо ця криза продовжиться, німецькі виборці можуть віддати перевагу пухкенькому, передбачуваному дядьку з Рейнланда, а не неприборканим амбіціям потенційного короля з Баварії.

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate, 2020

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ