Майбутнє без можливостей. Чого навчив нас 2016 рік

Президентські вибори в Австрії, які пройшли 4 грудня, стали промовистим фіналом сумного року. В країні до влади ледь не прийшов націоналіст-праворадикал.

Невпевненість і страх, які відчувають сьогодні більшість, нагадують вірш Уістана Хью Одена «1 вересня 1939 року»: «Гинуть надії розумників/ Ганебного десятиліття».

Це був рік, коли багато країн похитнулися вправо – до лідерів і політичних партій, які служать інтересам окремих груп і вузьких ідентичностей. Цей тренд – не просто короткострокове відхилення: розворот до жорсткої політики частково викликаний тривалими економічними змінами, які досягли точки вибуху.

Бідні і середній клас спостерігають, як зникають робочі місця і скорочуються доходи, і починають бунтувати проти статус-кво, вперто ігноруючи той факт, що підтримують лідерів, які лише погіршують ситуацію.

Головна причина цих проблем лежить не в зростанні імміграції та не у міжнародній торгівлі, як запевняють популісти, а в активному поширенні нових технологій. Робочі місця у людей відбирають роботи – або ж виробництво йде в країни, що розвиваються, тому світовий ВВП продовжує зростати. Однак вигоди від цього зростання розподіляються нерівномірно, а деякі категорії людей взагалі втрачають все. У багатьох країнах нерівність збільшується на тлі негативних темпів зростання ВВП. Наприклад, зараз зростання ВВП становить -3,3% у Бразилії, -10% у Венесуелі, -1,8% в Аргентині і -0,8% в Росії. В інших країнах, скажімо, в Японії та Італії, економіка зростає, але дуже слабо.

Зокрема, Китай та Індія ростуть досить непогано. Але Індія тільки кинула гайковий ключ у свій двигун, запустивши вкрай погано продуману програму демонетизації. Китай поки зберігає високі темпи зростання, але при цьому повністю ігнорує той факт, що зростання корпоративного боргу веде до збільшення нестійкості економіки. Внаслідок цього виникають серйозні загрози, що маскують (і одночасно підсилюють) нові фінансові пропозиції з високою прибутковістю. Що ще важливіше, рівень зайнятості у промисловій сфері падає, незважаючи на заяви китайських чиновників про те, що випускники просто «роблять паузу перед тим, як почати будувати кар'єру». В 1995 році частка зарплат у ВВП Китаю дорівнювала 53%, а на даний момент ця цифра скоротилася до 47%.

Номінальний рівень безробіття в США знаходиться на спаді, але ця тенденція приховує куди більш неприємний тренд. Офіційна статистика демонструє, що середній добробут американських домогосподарств зараз гірше, ніж у 1999 році, хоча сукупний ВВП на душу населення зріс, причому досить помітно. Це означає, що всі вигоди від зростання ВВП отримали багатії.

За цими трендами стоять дві основні сили: технологічні інновації, які одночасно неминучі і бажані; і відтік доходів від робочих до тих, хто володіє роботами, відбирають у людей робочі місця, який не є ані неминучим, ані бажаним. Проблему часто описують, як «праця проти праці»: робітники в розвинених країнах конкурують з робітниками з країн, що розвиваються. На ділі ж це проблема боротьби праці з капіталом. Зрештою, скорочується тільки кількість робочих місць у промисловому секторі, а не виробництво.

Візьмемо для прикладу ситуацію з компанією Eastman Machine в Буффало, штат Нью-Йорк. Виробництво повертається, але в дещо іншій формі, ніж у попередні десятиліття. Eastman Machine виробляє техніку та інструменти для текстильного сектору, і експортує половину того, що виробляє – часто розвиваються, такі країни, як Бангладеш або В'єтнам. Ключем до успіху компанії є те, що вона майже не використовує людську працю; на неї працюють 122 людини, витрати на зарплати становлять лише 3% від загальних виробничих витрат.

Є ще одна проблема. Тепер, коли нові технології дозволяють створювати нові, масштабні види економічної діяльності, компанії кшталт Eastman Machine, зробивши великі вкладення на початковому етапі, можуть виробляти свої товари з мізерними витратами на виробництво. Це зробило певні ринки більш олігополістичними – або навіть монополістичними. І тренд збережеться.

До того ж, оскільки тепер компанії володіють все більш детальною інформацією про своїх покупців і споживачів, вони можуть вести політику цінової дискримінації, з легкістю вичавлюючи зі споживачів весь дохід. Ці зміни створили нові завдання для регулювання.

Джон Мейнард Кейнс, скільки б пророчих речей він не сказав щодо економічного життя, зробив одну велику помилку. В опублікованому в 1930 році есе «Економічні можливості для наших онуків» він передбачив, що в найближчі 100 років всі найбільші економічні проблеми будуть вирішені, і все, що буде нас турбувати – чим зайняти час. Але він не зумів передбачити, що економічні проблеми будуть постійно розвиватися. Наприклад, бізнес-стратегії постійно змінюються, оскільки кожного разу, коли держави приймають закони, які повинні слугувати інтересам споживачів, виробники знаходять нові способи повернути все на свою користь.

Нам потрібні нові, інноваційні закони, здатні звернути тренди зростаючої нерівності і монополізації ринків. Такі заходи можуть включати ідеї, які раніше здавалися радикальними – наприклад, розподіл прибутку між співробітниками корпорації, а також нові схеми захисту споживачів для запобігання цінової дискримінації.

Зрозуміло, такі закони не повинні знищувати мотивацію підприємців виробляти товари, вводити інновації і розширювати свій бізнес. Але захист прибутку не повинен бути виправданням ринкового фундаменталізму. Якщо 2016 рік і навчив нас чогось, то це того, що, покладаючись на «невидиму руку ринку», можна накликати на себе соціальну і політичну кризу.

Зрозуміло, якщо ви спробуєте зараз захистити інноваційні форми державного втручання в економіку з метою боротьби з нерівністю, ви ризикуєте почути на свою адресу звинувачення у «симпатіях до комунізму». Якось, будучи в Калькутті, я розповідав мамі про майбутню міжнародну конференцію з проблем соціального захисту, на яку повинні були приїхати провідні економісти світу. Пізніше я почув, як вона хвалилася двоюрідній сестрі, що я готуюся до зустрічі з іншими «комуністами», на якій ми будемо обговорювати, як зробити світ кращим. Мамі 90 років, і вона сплутала слова «економіст» і «комуніст». Сучасні тролі таким виправданням похвалитися не можуть; все, що їх відрізняє – це вперта прихильність до все більш небезпечного статус-кво.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Каушика Базу. Републікування повної версії тексту заборонене

Більше поглядів тут

Copyright: Project Syndicate, 2016.
www.project-syndicate.org