Читайте NV у Google
Українську культуру чекає важкий рік
Матеріал опублікований у спецвипуску журналу НВ Світ у 2021 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікація заборонена
Перспективи української культури в 2021 приблизно такі ж, як творчого сектора в усьому світі. Все залежить від того, що буде з епідемією COVID-19. За десятиліття ми звикли, що наша культурна сцена розвивається якимсь своїм шляхом, долає столітню ізоляцію і намагається вийти на світову арену. Ось тепер у нас ті самі виклики і можливості, що й у всіх.
Усюди в світі локдауни, неможливість проводити фестивалі, концерти, вистави, повсюдний зум і пошук нових онлайн форматів. Ми в Мистецькому арсеналі активно спілкуємося з колегами з інших країн — від маленьких приватних ініціатив до гігантського Франкфуртського книжкового ярмарку — й у всіх подібне становище. Вся діяльність розділилася на офлайн і онлайн. Власне кажучи, узагалі виник цей розподіл на два рівноправні крила. Раніше була просто нормальна робота плюс інтернет. Це вже більше не так, а в 2021 все це тільки поглибиться і розшириться. Можна скільки завгодно говорити, що людина шалено втомилася від онлайну, а читання книжки стало неймовірно інноваційною діяльністю — це правда, до речі, — однак звичка онлайн-залученості вже закріпилася. Вона лише чекає якихось нових технологій онлайн-взаємодії: як зробити цю взаємодію більш різноманітною, особливою, припасованою для потреб кожної окремої людини, як дати сотням людей відчуття одночасної присутності тут і зараз, спільного простору? Як тільки з’являться відповіді, що підійдуть для культури, — онлайн зростатиме. А відповіді точно з’являться, і ми побачимо їх уже в 2021-му.
Велика різниця
Водночас, нікуди не дінеться і людська потреба фізичного контакту, перебування в нових місцях, зміни тактильного досвіду. Пам’ятаєте, як класно коливатися в такт музиці разом з тисячами інших відвідувачів концерту? А гамірні відкриття виставок з їхньою атмосферою карнавалу? Все це повернеться. І схоже, що наступної осені в нас буде повноцінний офлайновий культурний сезон. Це значить, що багато фестивальних подій посунеться на другу половину року, але будуть і такі, що спробують залишитися на своїх звичних датах — щоб дати відчуття ґрунту, світу, який не летить з-під ніг, своїм поціновувачам. Але це тільки у тому випадку, що вся ця прекрасна культурна розмаїтість виживе. Й у цьому суттєва різниця між Україною і нашими партнерами з багатих країн.
Практично в усіх країнах стало зрозуміло, що творча сфера надзвичайно постраждала від епідемії. І якщо багаті уряди мали достатній запас для компенсації втрат і підтримки життя цієї сфери, а добре урядування, спроможність передбачити ризики і вибудувати відповіді на них, пом’якшили удар, то в Україні з цим так собі. На щастя, Міністерство культури активне як ніколи, Український культурний фонд навіть запровадив програми, які видавалися немислимими ще рік тому, — інституційної підтримки, компенсації втрат творчим організаціям — на рівні найкращих світових практик. Однак ми ще не знаємо точно, як вони спрацюють і чи відбудуться в 2021-му. У 2020 році культурні інституції, на додачу до всього, втратили можливість використовувати свої приміщення для отримання доходу — такого не дозволяв прийнятий на початку року закон про використання державного майна. Це вбило одне з джерел відновлення для державного сектора влітку і не дозволило накопичити подушку безпеки на 2021 рік. Тим часом креативні бізнеси, державні музеї, театри і всі інші організації розтратили ті невеликі запаси, які могли накопичити за попередні роки. Тому 2021 рік, принаймні в перші місяці, буде ще важчим — імовірно, виживуть ті культурні ініціативи, які доживуть до травня.
Тепер про хороше. Спілкуючись зі справді найкращими фахівцями з усього світу щодо можливостей онлайну, бачимо, що Україна цілком на рівні світових рішень. Ми теж пробуємо, вчимося, розробляємо нове, і часто дуже класне нове, і бачимо цілком жвавий інтерес до наших ідей. Мабуть, вперше українська культурна сцена не наздоганяє інших, а рухається в тому ж потоці. Звісно, нам бракує ресурсів, бракує передбачуваності і сталості правил гри, але ті українські культурні організації і середовища, які дають раду, проявляють чудеса динаміки, гнучкості і здатності адаптуватися. Зверніть увагу на цунамі онлайн-контенту і того, як різко зросла його якість лише за півроку. Подивіться на експериментальні офлайн і онлайн театральні постановки, як от археологічна опера «Чорнобильдорф» й «Конференція кінців» Нової опери. 2021-й для української культури буде важким, але розпочаті творчі експерименти і набута життєстійкість точно можуть стати імпульсом для розвитку. Тримаймо кулаки, щоб його не втратити.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ