Головна проблема вакцинації. Як перемогти пандемію
Завдання полягає в тому, щоб забезпечити доступність і розумну ціну вакцинації для всіх країн
Колонку написано в співавторстві з Вінні Бьянімою, виконавчою директоркою UNAIDS, Тедросом Адханомом Гебреєсусом, генеральним директором ВООЗ, Грасою Машел, засновницею Graça Machel Trust, Кеном Офорі-Аттой, міністром фінансів Гани, Мері Робінсон, колишньою президенткою Ірландії, і Кевіном Воткінсом, генеральним директором Save the Children UK
«Ніхто не буде в безпеці, поки не будуть у безпеці всі», — визначальна мантра епохи COVID-19. У ній зафіксовано фундаментальну істину. Зіткнувшись з вірусом, який не визнає кордонів, жодна країна не може уникнути його впливу — і в міжнародної солідарності немає альтернативи.
Червневий саміт G7 у Великобританії надає політичним лідерам найбагатших країн світу можливість продемонструвати цю солідарність. Їм слід скористатися нею й узгодити фінансовий план дій на підтримку боротьби людства з COVID-19, і починати потрібно з рівного доступу до вакцин.
Розробка безпечних й ефективних вакцин проти COVID-19 стала науковим тріумфом. Нові партнерства за участі урядів, бізнесу, філантропів і багатосторонніх організацій протестували, доставили й почали застосовувати вакцини в рекордно короткі терміни. Access to COVID-19 Tools Accelerator (ACT-A, прискорювач доступу до засобів від COVID-19), унікальне партнерство між Всесвітньою організацією охорони здоров’я та іншими організаціями, забезпечує багатосторонню основу для співпраці в області діагностики, лікування й вакцинації. Центр глобального доступу до вакцин проти COVID-19 (COVAX), ключовий елемент цього партнерства, на сьогоднішній день надав загалом 40 мільйонів доз більш ніж 100 країнам.
Незважаючи на ці досягнення, нерівність у доступі до вакцин збільшується щодня. На країни з високим рівнем доходів, де проживає 16% населення світу, припадає більше половини підтверджених замовлень на вакцини, або близько 4,6 мільярда доз, що в деяких випадках перевищує необхідну для повної вакцинації населення кількість кількаразово. На частку найбідніших країн, що розвиваються, де населення удвічі більше, припадає більш ніж удвічі менше підтверджених замовлень. Поточні постачання в країни Африки на південь від Сахари охоплюють менше 1% населення. Тоді як багаті країни проводять імунізацію молодших і здоровіших груп громадян, медичні працівники в Мозамбіку, Непалі й Болівії борються з пандемією без захисту, у результаті чого гинуть люди.
Розрив у розподілі вакцин підкреслює кричущу несправедливість. Тоді як країни «великої сімки» перебувають на шляху до досягнення 70% охоплення до кінця 2021 року, деякі з найбідніших країн при нинішніх тенденціях не досягнуть цього рівня до 2024 року. Це зловісно нагадує первісну реакцію на кризу ВІЛ/СНІДу, коли Африка й інші регіони, що розвиваються, опинилися в кінці черги за антиретровірусними препаратами, які були широко доступні в багатих країнах. Затримка в постачанні забрала життя близько 12 мільйонів чоловік.
Залишити бідні країни світу позаду в гонитві за вакцинацією від COVID-19 — це катастрофічний моральний провал. Крім того, це акт руйнівного самошкідництва. Оскільки коронавірус поширюється й мутує серед неімунізованих груп населення, він буде являти загрозу здоров’ю людей у всьому світі, у тому числі в найбагатших країнах. Більше того, збій на ринку, викликаний низькими показниками імунізації в країнах, що розвиваються, може коштувати світовій економіці $9,2 трильйона, причому половина втрат припаде на країни з розвиненою економікою.
Коротше кажучи, у необхідності невідкладних колективних дій із досягнення справедливості щодо розподілу вакцин існує величезне етичне, епідеміологічне та економічне обґрунтування. Чим рішучіше ми будемо діяти як єдине співтовариство, тим більше буде врятовано життів і тим швидше ми досягнемо відновлення економіки.
Завдання полягає в тому, щоб забезпечити доступність і розумну ціну вакцинації для всіх країн. Ми не зможемо вирішити цю проблему тільки за рахунок добровільних пожертв, двосторонніх угод поза COVAX і нестримного вакцинного націоналізму, який досі характеризував відповідні заходи багатих країн.
Настав час для сміливих дій. Країни G7 повинні терміново розширити свою підтримку ACT-A, продовжуючи при цьому підтримувати зусилля щодо забезпечення достатнього забезпечення вакцинами країн, що розвиваються. Щоб створити ефективний глобальний захист від COVID-19 і майбутніх загроз пандемії, нам потрібен рівноправний обмін вакцинами й відкритий обмін ноу-хау, інформацією й технологіями для розвитку складних виробничих потужностей там, де вони необхідні. Відмова від прав інтелектуальної власності на час пандемії допоможе полегшити спільне використання, збільшити виробництво й знизити ціни. Народний альянс за вакцини мобілізує підтримку за відмову від цих прав, а уряди Південної Африки й Індії представили відповідні пропозиції до Світової організації торгівлі.
Чого бракує, так це плану фінансування, який можна запустити на фундаменті, створеному ACT-A. Саміт G7 може зіграти тут вирішальну роль. Політичні лідери повинні погодитися профінансувати глобальний план, спрямований на досягнення цілей усіх країн щодо вакцинації до кінця цього року, із залученням усіх, хто хоче домогтися імунізації населення до кінця 2022 року. Африканські центри з контролю та профілактики захворювань поставили перед собою мету домогтися 60% охоплення регіону до цієї дати.
Для досягнення цієї мети від G7 потрібні зобов’язання в розмірі близько $30 мільярдів на рік протягом наступних двох років, а також потужніші заходи з підтримки самозабезпечення вакцинами. Це також допоможе закрити поточний дефіцит фінансування ACT-A цьогоріч у розмірі близько $22 мільярдів. Президент Південної Африки Рамафоса і прем'єрміністр Норвегії Ерна Сольберг написали урядам листи з пропозицією створити глобальну домовленість про розподіл фінансового тягаря на основі відносної економічної ваги країн. Ми підтримуємо цей підхід — і один із нас (Браун) запропонував його прийняти на саміті G7.
Чи можуть країни G7 дозволити собі реалізацію цього плану? Лідерам варто перевернути це питання з ніг на голову: чи можуть вони дозволити собі не вкладатися у вирішення цієї проблеми? Необхідне фінансування приблизно можна порівняти з витратами, із якими країни «Великої сімки» стикаються протягом кожних двох тижнів у зв’язку з порушеннями в торгівлі, викликаними обмеженим доступом до вакцин. Окрім того, справедливий розподіл вакцин обов’язково окупиться. За оцінками Міжнародного валютного фонду, країни з розвиненою економікою можуть отримати більше $1 трильйона додаткових доходів від прискорення економічного відновлення за рахунок прискореної глобальної вакцинації — $16 прибутку за кожен вкладений долар.
У розпорядженні урядів G7 є кілька готових механізмів фінансування. Вони могли б погодитися випустити через Міжнародний фінансовий фонд імунізації облігації на вакцину проти COVID-19 на суму $10−15 мільярдів. Ще одним варіантом є страхування гарантій ризику для фінансування COVID-19, що надається через Світовий банк та інші багатосторонні фінансові установи. Маючи захищений кредитний рейтинг «Три-А», Всесвітній банк міг мобілізувати 4−5 доларів на кожен долар, наданий у вигляді гарантій.
Уряди G7 могли б скористатися своїм статусом провідних акціонерів у МВФ і Світовому банку та впровадити для обох інститутів більш амбітний підхід до використання ресурсів для реагування на COVID-19. Країни з низькими доходами, які зіткнулися зі смертельною комбінацією уповільненого зростання, неприйнятного рівня боргу й обмеженого бюджетного простору, терміново потребують фінансової підтримки. За недавніми оцінками МВФ, для стримування пандемії будуть потрібні додаткові $200 мільярдів, включно з фінансуванням систем охорони здоров’я та програм вакцинації.
Оскільки Сполучені Штати принципово погодилися на нову емісію спеціальних прав запозичення на $650 мільярдів (СДР, резервний актив МВФ), які по суті є новими міжнародними грошима, це дає можливість підвищити ліквідність і скоротити дефіцит фінансування. Уряди країн «Великої сімки» можуть погодитися подвоїти обсяг СПЗ для країн із низьким рівнем доходу, що принесе боротьбі з пандемією додаткові $42 мільярди. Вони також можуть задатися питанням, чому більше 40 бідних країн, як і раніше, витрачають на обслуговування боргу більше, ніж на охорону здоров’я, і забезпечити переведення невиплачених боргових зобов’язань у вакцини, які рятують життя.
Звісно, фінанси складають лише частину рівняння. Управління відіграє не менш важливу роль. Ми повинні простежити за тим, щоб усі уряди та представники громадянського суспільства мали право голосу у формуванні міжнародного співробітництва. Всесвітня асамблея охорони здоров’я пропонує всебічну платформу для реалізації цього права — і вона грає ключову роль у досягненні справедливості щодо розподілу вакцин.
Бенджамін Франклін попереджав авторів Декларації незалежності Америки про небезпеку поділу перед обличчям могутнього ворога. «Нам дійсно необхідно триматися разом, — стверджував він, — інакше ми загинемо поодинці». Зіткнувшись із цією смертоносною пандемією, лідери G7 повинні проявити глобальну солідарність. Від цього залежать безпека їхніх громадян і надії всього світу.
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, +2021
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ