Читайте NV у Google
Поки вірус 2019 nCoV продовжує поширюватися, суспільство повинно спиратися на міжнародне співробітництво між урядами для ефективної боротьби з цією хворобою
Ще до того, як коронавірус став головною новиною, Всесвітня організація охорони здоров’я оприлюднила доповідь з попередженням: світ не готовий до «пандемії швидко поширюваного, вірулентного респіраторного патогена», який може вбити 50−80 мільйонів осіб, викликати паніку і дестабілізацію, а також серйозно вплинути на глобальну економіку і торгівлю. Як показує досвід останніх двохсот з гаком років, лише уряди, діючи узгоджено, здатні ефективно боротися з подібною пандемією, проте навіть в цьому випадку необхідна довіра до влади з боку громадян і їх готовність дотримуватися вимог цих влад. Тим самим, можна побачити три проблеми, з якими стикаються політичні лідери в боротьбі з новими коронавірусом, що отримав назву Covid-19.
Перша проблема: політики розриваються між необхідністю виглядати рішуче і вживати науково обґрунтовані заходи, що вимагають ретельних роз’яснень для скептично налаштованого суспільства. Наприклад, уряди кількох країн, зокрема Індії, Нігерії, Японії і США, недавно ввели дуже помітну систему перевірки температури у всіх пасажирів, які прибувають в аеропорти цих країн. Однак пасажири з температурою можуть легко приховати свій стан, з'ївши жарознижувальну таблетку. Більш того, як підозрюють китайські вчені, вірус Covid-19 може бути заразним протягом тривалого часу (до 24 днів), перш ніж у інфікованої людини почне підвищуватися температура. І тому уряд Британії, наприклад, зосередився на інформуванні всіх пасажирів, що прибувають, про те, що треба робити, якщо у них з’являться підозрілі симптоми, коли вони вже залишили аеропорт.
Більш серйозним заходом стала оголошена 31 січня адміністрацією президента США Дональда Трампа тимчасова заборона на в'їзд будь-яких іноземних громадян, які відвідували Китай протягом останніх 14 днів (виняток зроблено для тих, хто має найближчих родичів у США або є постійним жителем країни). Багато інших країнзапровадили аналогічні заходи, проте їх ефект може виявитися прямо протилежним бажаному.
Ідея закрити Китай може виглядати виправданою. Але якщо цей захід приймається в односторонньому порядку, без вибудовування довірчих відносин з іншими урядами, тоді підвищується ймовірність, що інші країни (наприклад, невеликі держави по сусідству з Китаєм) не інформуватимуть світ про те, що вірус поширився і на їх територію. Вони будуть побоюватися, що їх теж закриють як Китай, а також викликаних цим заходом величезних економічних витрат.
Золоте правило боротьби з пандеміями — стимулювати уражені вірусом країни негайно інформувати про всі випадки зараження. Китайські вчені швидко ідентифікували вірус Covid-19 і (під міжнародним тиском) поділилися зі світовим співтовариством послідовністю його вірусного генома, що призвело до зростання глобальної співпраці в гонці за створення вакцини. Діючи таким чином, Китай дотримувався міжнародних правил, покликаних гарантувати спільну роботу країн світу в боротьбі з інфекціями, а не займатися самошкідництвом або завдавати непотрібну шкоду іншим країнам через протекціоністські заходи.
Друга проблема урядів пов’язана з комунікаціями. У боротьбі з пандемією критично важлива достовірна, точна інформація. Однак в більшості країн світу громадяни не вірять, що політики говорять правду, тому в її пошуках вони звертаються до соціальних мереж та інших джерел інформації.
Інтернет-платформи можуть допомогти підвищенню прозорості та миттєвого інформування, і уряду не повинні пригнічувати ці джерела інформації, подібно до місцевої влади міста Ухань, які погрожували лікарям, що повідомляли про новий коронавірус. Але в той же час соціальні мережі сприяють «інфодеміям», тобто поширенню фейкових новин і чуток, що ставлять під загрозу здоров’я населення. Сьогодні ВООЗ доводиться спростовувати твердження, ніби рідини для полоскання рота, назальні спреї і кунжутне масло здатні захистити людей від зараження Covid-19. Онлайн-кампанія проти вакцинації, що проводилася в останні роки, призвела до нових випадків захворювання на кір, яким можна було легко запобігти.
Позитивним є те, що ВООЗ працює з компаніями соціальних мереж, намагаючись гарантувати, щоб під час пошуку людьми новин про коронавірус першою з’являлася достовірна публічна інформація. В межах цієї співпраці до постів у групах, що просувають теорії змови і чутки про вірус, додається спеціальне попередження, а пости, що ставлять під загрозу здоров’я населення, видаляються. Всі відповідальні політики повинні підтримувати подібні зусилля.
Точно так само політикам і компаніям соціальних мереж слід боротися з ксенофобською реакцією, появі якої легко сприяють пандемії. Уже з’явилися повідомлення про хвилю дискримінації проти вихідців зі Східної Азії, що піднялася після початку спалаху Covid-19. Стигматизація і дискримінація ускладнюють боротьбу з інфекційними хворобами: вони підвищують ймовірність, що хворі люди будуть ухилятися від звернення за медичною допомогою.
Боротьба з Covid-19 вимагає, щоб у заражених людей була достатня довіра до державної влади, і вони називали і допомагали знайти всіх, з ким вони вступали в контакт. Це вкрай важливо, тому що дає владі можливість уживати відповідні заходи з ізолювання потенційних хворих. Але в атмосфері стигматизації та дискримінації подібна поведінка стає менш імовірною.
Нарешті, дуже важлива підготовка. Уряди повинні заздалегідь виділяти ресурси і мати повністю готову до роботи командну структуру на випадок глобальної надзвичайної ситуації в сфері охорони здоров’я. Тим часом, політики часто не бажають інвестувати в запобігання хворобам, тому що їм простіше отримувати похвали за відкриття нових, сяючих лікарень. Ще небезпечніше те, що вони можуть скорочувати фінансування програм із запобігання захворюванням, прекрасно розуміючи, що з наслідками цього кроку доведеться мати справу майбутнім урядам.
Хороша новина в тому, що влада почала серйозніше ставитися до питання пандемічної готовності після попередніх спалахів SARS, H1N1, MERS, Ебола та Зікі. Наприклад, після кризи Ебола в 2014 році адміністрація президента США Барака Обами створила в межах Ради національної безпеки при Білому домі спеціальний директорат з питань глобальної безпеки в сфері охорони здоров’я і біологічних загроз. Крім того, вона створила систему координації міжнародних, національних, регіональних і місцевих організацій (державних і приватних) для боротьби з глобальними епідеміями під прямим керівництвом президента.
Погана новина в тому, що в минулому році Трамп послабив або анулював усі ці заходи підготовки. І він скоротив фінансування програм Центрів з контролю та профілактики захворювань у США (CDC), покликаних допомогти іншим країнам у запобіганні епідеміям інфекційних захворювань. Але якщо інші країни не зможуть виявляти і зупиняти поширення того чи іншого вірусу, підвищиться ймовірність, що він потрапить у США.
Поки вірус 2019 nCoV продовжує поширюватися, суспільство повинно спиратися на міжнародне співробітництво між урядами для ефективної боротьби з цією хворобою. Однак зростання тиску на політичних лідерів може підштовхнути їх до більш націоналістичних, короткострокових заходів, які в реальності менш ефективні або навіть контрпродуктивні.
НВ володіє ексклюзивним правом на публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене
Copyright: Project Syndicate, 2020
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ