Канцлер для важких часів. Хто стане наступником Меркель?
«Конкурс краси» в партії Меркель абсолютно не схожий на американські гірки президентських праймеріз Демократичної партії в США в цьому році
Загалом вже 50 років партія німецького канцлера Ангели Меркель — Християнсько-демократичний союз (ХДС) — править Федеративною Республікою Німеччина, заснованою 71 рік тому. Коли восени майбутнього року Меркель піде у відставку (пропрацювавши канцлером 16 років), логічно припустити, що її наступником стане ще один християнський демократ. Хто це буде?
Найближчими тижнями ХДС проведе свій 33-й з'їзд і обере нового лідера. Хто б ним не став, ця людина, найімовірніше, буде кандидатом ХДС на пост канцлера після відставки Меркель, і можна майже не сумніватися, що ХДС виграє на найближчих загальних виборах у вересні 2021 року і потім очолить процес формування нового уряду.
Імена трьох чоловіків, які претендують на лідерство в партії, не надто широко відомі за кордоном. Перший з них (за абеткою) — Армін Лашет, прем'єр-міністр землі Північний Рейн-Вестфалія. Його вже давно вважають «робочою конячкою» партії, а розміри його харизми не відповідають розмірам його компетентності.
Наступний у списку — Фрідріх Мерц. Він очолював фракцію ХДС у Бундестазі два десятиліття тому, поки його не посунула Меркель, яка готувала власне сходження до вершин влади. Попрацювавши у приватному секторі, де він заробив купу грошей, Мерц тепер прагне повернутися в політику.
Третій претендент — Норберт Реттґен, голова комітету Бундестагу у закордонних справах. Деякий час він працював міністром з охорони довкілля в уряді Меркель, але потім вона звільнила колишнього улюбленця.
Лашет — це негласний фаворит Меркель, хоча би з тієї причини, що у двох інших кандидатів є неврегульовані рахунки з «Мутті» («Матусею»), чий шлях до влади устелений «трупами» суперників, які виявилися не дуже «сталевими». Через пандемію COVID-19 ми поки не знаємо, коли і як ХДС вирішить обрати нового лідера. Але фізичним буде з'їзд партії або віртуальним, вона вже невдовзі має призначити точну дату цього з'їзду, який пройде десь у середині січня.
Реального фаворита немає. За даними нещодавнього опитування, Мерца підтримують 27%, але його рейтинг знижується. Реттґен отримав 16%, досягнувши невеликого зростання. Лашет відстає від обох, а 21% респондентів обрали відповідь «Жоден з вищезазначених», що підсилює стан невизначеності.
Є очевидне питання: що саме відстоює кожен з кандидатів? Але на нього непросто відповісти в такій нудній (що, напевно, навіть на краще), центристської політичній системі. Німецькі крайні ліві і крайні праві разом можуть претендувати лише приблизно на 20% голосів. Більшість виборців голосують за найбільші партії (передусім ХДС), які працюють як супермаркети, пропонуючи кожному всього потроху, без сюрпризів або збоїв.
У першій половині XX століття — від кайзера Вільгельма II до фюрера — Німеччина була «найцікавішою» країною в світі. Всередині це був політичний вулкан, а для сусідів — смертельно небезпечна загроза. Внаслідок двох катастрофічних світових воєн ця країна стала сьогодні агресивною як лінивець, а її політичне життя коливається між стабільністю і статечністю.
І тому «конкурс краси» в ХДС зовсім не схожий на американські гірки президентських праймеріз Демократичної партії в США в цьому році, коли сенатори Берні Сандерс (штат Вермонт) і Елізабет Воррен (штат Массачусетс) виступали за жорсткий лівий курс. І Німеччина не має на сцені Дональда Трампа. Політичне життя країни — це «континуїтет über alles».
Саме тому Лашет спирається на свій досвід роботи прем'єр-міністром найгустонаселенішої землі Німеччини — це перевага, якої немає у Мерца і Реттґена. Можна сказати, що його негласний девіз «ще чотири роки меркелізм»: жодних раптових поворотів у внутрішній або зовнішній політиці.
Мерц, який розпочав виборчу кампанію з правого флангу ХДС (більше атлантизму та вільної ринкової економіки), ретельно балансує свої кроки. Він також не хоче «жодного розриву», але водночас вважає, що Німеччина «занадто сильно сповільнилася», об'єднуючи таким чином два підходи відразу.
Реттґен, наймолодший з цієї трійці, говорить найсміливіше. Козиряючи своєю репутацією зовнішньополітичного експерта, він виступає за жорсткішу політику щодо Росії та Китаю, ніж двоє інших кандидатів. Але увага: під його керівництвом не буде ані повного континуїтету, ані розриву з епохою Меркель.
Стабільність — такою буде і далі назва німецької політичної гри. Тут немає такого ж вкрай правого лідера, як Марін Ле Пен у Франції або Маттео Сальвіні в Італії, або такого ж радикального лівака, як британський Дежеремі Корбін, колишній лідер Лейбористської партії. У той час як США і Великобританією керують фактично дві партії, Німеччиною, як і більшістю країн континентальної Європи, керують багатопартійні коаліції, які не змінюються радикально після кожних виборів.
Хто б не виграв у січневому забігу ХДС (і став канцлером у вересні), ця людина повинна буде керувати в тандемі з іншою партією — чи навіть з двома іншими партіями. Завдяки пандемії, яка посилила підтримку чинної влади, ХДС і її братська баварська партія Християнсько-соціальний союз (ХСС), ймовірно, отримають приблизно 35% голосів. «Зелені», з їхніми трохи лівішими поглядами, можуть отримати близько 20%, що зробить їх природним партнером по коаліції для ХДС/ХСС.
Подібний баланс сил передбачає континуїтет, і це не особливо надихає. Ми, в пресі, напевно, незабаром сумуватимемо за Трампом, який — при всіх своїх жахливих недоліках — найкраще за всіх світових лідерів розважав публіку в XXI столітті. Однак у нинішні важкі часи, коли COVID-19 ще не переможений, а економіка продовжує тонути, повільний центризм — це далеко не найгірший результат для ключової країни Європи.
Крім трьох вже оголошених претендентів на пост лідера ХДС, є ще дві темні конячки, які відхилилися від традиційного шляху (спочатку обрання головою, а потім висунення кандидатури в канцлери) й обрали тактику вичікування. Цілком імовірно, що партії набридне тріо Лашет-Мерц-Реттґен, і вона захоче таку людину, яка щодня з’являється на очах у публіки. Одна з них — міністр охорони здоров’я Єнс Шпан, політик-трудоголік, який завдяки COVID-19 постійно опиняється в новинах. Другий — лідер ХСС Маркус Зедер, людина широких амбіцій, який невтомно роздає інтерв'ю і бере участь у ток-шоу. Проте, жоден з цих п’яти кандидатів не збирається організовувати повстання проти «Мутті» та її спадщини. Наступний німецький канцлер, як неважко припустити, теж буде «Меркель», хоча і без Ангели.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію текстів Project Syndicate. Републікацію колонки заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2020.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ