Дякую карантину. 10 речей, за які варто бути вдячними
Якби не карантин, таку зупинку треба було б придумати
Ми всі втомились від ізоляції та заборон, у нас відібрали право розпоряджатись своїм життям заради нашого ж життя. Ми злі на епідемію, на те, що хтось припустився помилки, на безвідповідальність і загравання з небезпечними дослідами. Але цього вже не виправиш, не можеш змінити обставин — зміни ставлення до них. Тому доведеться знайти в карантині під його завісу світлий бік, сонячні плями чи навіть промені, бо інакше майже 3 місяці треба викреслити з життя, а я до цього не готова. Це були не найгірші часи, для мене це були часи потрібних роздумів і кроків, на які раніше банально не вистачало часу.
1. Насамперед, я подякую карантину за можливість побути більше вдома зі своєю родиною. Раніше було як: понеділок-п'ятниця — зранку до вечора робота, субота — справи, накопичені по господарству, спорт, кіно, книга, потрібні закупи, і неділя — з очевидним натяком на понеділок. Все бігом, на ходу, швидко, поговорити ніколи. А на карантині я хоч почула, як формулює думки мій 15-річний син Антоша і як бачить своє майбутнє моя 22-річна дочка Наталя. Я їх чула і слухала. Ми разом дивились кіно, грали в настільні ігри, сміялись, жартували, разом снідали, разом обідали і вечеряли!
2. Я подякую карантину за нові прочитані книги і нові-старі побачені фільми. Я нарешті наважилась взятись за товсту і давно відкладену книгу — Історія Мистецтва відомого автора Ернста Гомбріха. Я вже дійшла до Джотто. Це чтиво не «перед сном», тут треба дивитись, порівнювати, осмислювати і навіть запам’ятовувати деталі. Але це корисне, незбагненно цікаве і пізнавальне читання.
3. Я точно подякую карантину за те, що зупинив нас! Нам уже давно слід було зупинитись, кожному заради чогось свого. Ми набрали такий ритм життя, що небагато вже залишилось і до прірви. Нам давно слід було зупинитись, подивитись навколо, побачити, як цвіте бузок і понюхати його! Все проходило повз нас і життя теж. Нам слід було подумати про багато речей, і насамперед про себе самих — куди ми біжимо, як ми живемо, як ми розмовляємо, як нервуємо, чи чуємо один одного? Якби не карантин, таку зупинку треба було б придумати. І хоч надто дорого вона всім нам обійшлася, виходить, інакше нас зупинити було неможливо!
4. Я дуже подякую карантину за різкий та очевидний підйом престижу і цінності професії медика! Нарешті ми зрозуміємо, хто має заробляти високу зарплату — політологи, що заполонили всі канали з банальними думками, чи медик, який рятує нас. Можливо, нарешті ми зрозуміємо цінність якісної медицини та освіченого лікаря, з яким спокійно і не страшно хворіти! Нам знадобилась ціла пандемія, щоб збагнути життєву необхідність в інфекціоністах та епідеміологах, яких наші виші уже 5 років не готують! Може, досить нам уже менеджерів, політологів та маркетологів. Настав час професій, без яких ми вимремо! Дякую вам, дорогі наші лікарі!
5. Я подякую карантину за свіже повітря і порожній від заторів Київ, за не заставлені машинами тротуари і широкий огляд перспективи. За можливість роздивитись наші вулиці і наше місто.
6. Я подякую карантину за тугу за друзями і розуміння незамінності живого спілкування. Одного разу ми спробували з друзями влаштувати Zoom-вечірку. Не пішло, не те, вибачте, це як лікувати зуб телефоном чи милуватись Італією за Google Фото. Я звикла бачити своїх друзів, відчувати і ловити їхні емоції, разом сміятися і згадувати щось пережите, разом ділитись печалями, дивлячись в очі, а не в монітор! Щирість і дружба якось погано передаються мережею.
7. Я подякую карантину за сплеск благодійності, жертовності та волонтерства, за те, що ми знову згадали, що можемо допомогти, підтримати, комусь подякувати і навіть поаплодувати!
8. Я подякую карантину за сплеск аскетизму. Ми припинили бігати за новими кросівками, помадою чи телефоном. Нас несподівано все почало влаштовувати і ми зрозуміли, що можна чудово прожити без багатьох непотрібних і зайвих речей. Ми тепер точно знаємо, що найголовніше — здоров’я, родина і оптимізм!
9. Я подякую карантину за спокій та відсутність суєти. Ми робили так багато зайвих рухів, проводили так багато часу на зовсім непродуктивних зустрічах. Тепер ми навчились швидко і оперативно вирішувати все в Zoom і наводити різкість на речі ціннісні!
10. Я подякую цій паузі за розуміння того, що все в один момент може змінитися, розірватися, зупинитися, розвалитися, закритися. Розуміння цього спонукає нас не відкладати життя, не відкладати важливої розмови чи важливого кроку, розуміння цього нагадає нам слова героїні відомого роману Ремарка Життя в борг: «Люди поводяться так, ніби житимуть 200 років». Розуміння цього не дасть нам розпилятись на дрібниці, сконцентрує на важливому, врятує від дурниць і, можливо, нарешті викристалізує те, заради чого насправді варто жити, і варто бути здоровим!
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ