Секретна нарада Путіна. Чого злякалися у Кремлі
Днями у Кремлі відбулася довга нарада Путіна з ключовими посадовцями, відповідальними за економіку. Результати ніяк не коментували, тому її охрестили «секретною»
Ворог стрімко втрачає запас економічної міцності. Війна виснажує російську економіку швидше, ніж прогнозували навіть скептично налаштовані експерти. Причина не в «чорному лебеді» й не в раптовій катастрофі, а в механіці повільного, але невблаганного сповзання в кризу. Це класична спіраль, замкнене коло, з якого майже неможливо вирватися без радикальних реформ. А жодних прогресивних реформ російська влада не здатна запропонувати за визначенням.
Зараз багато говорять про те, що зростання цін на нафту, спричинене війною на Близькому Сході, грає на руку росіянам. Дійсно, це трохи покращить ситуацію для кремля на короткій дистанції, але аж ніяк не змінить загального напрямку руху російської економіки — у безодню. Чи відчуває загрозу Кремль? Безумовно.
Днями у Кремлі відбулася довга нарада Путіна з ключовими посадовцями, відповідальними за економіку. Результати наради ніяк не коментували ані в ЗМІ, ані взагалі на публіці, тому її охрестили «секретною». Проте відомо, що ключова проблематика, яку обговорювал, — критичний стан Фонду національного добробуту (ФНД), за рахунок якого керівництво РФ роками латало бюджетні дірки.
Логіка економічної деградації проста і безжальна
У 2026 році провернути цей трюк не вдасться. А це означає, що керівництво Росії буде змушене або включити друкарський верстат на повну потужність і запустити погано керований процес девальвації рубля, або ж провести секвестр бюджету — урізання видаткових статей. Теоретично можливо об'єднати ці два процеси. На практиці це означатиме знецінення рубля відносно інших валют і водночас зменшення соціальних видатків, зарплат бюджетникам, держзамовлень тощо. Додатковий інструмент — збільшення податкового тиску. Це ті процеси, які колись відбувалися на пострадянському просторі в 90-х.
Логіка економічної деградації проста і безжальна. Щоб хоч якось виконувати бюджет, російський уряд змушений підвищувати податки й «закручувати гайки». Це ми вже спостерігаємо: з 1 січня 2026 року ПДВ на болотах підняли з 20% до 22%, запровадили нові ставки податку на доходи фізичних осіб, фактично знищують спрощену систему оподаткування для малого бізнесу.
Формально це все роблять заради «стабільності», на практиці — для фінансування війни і хронічного дефіциту бюджету. Наслідок передбачуваний: податковий тиск руйнує бізнес, відповідно, податкова база звужується, надходження до бюджету знову падають. Режим буде змушений знову підвищувати податки… До речі, збільшення податків також стимулює інфляційні процеси. Це замкнене коло, яке з кожним обертом стискатиметься дедалі сильніше.
Симптоматично, що росстат у цій ситуації вирішує змінити методику підрахунку інфляції. Після рекордного стрибка цін — найвищого з 2022 року — статистичне відомство оголошує про «оновлення» споживчого кошика. Коли цифри починають лякати — їх намагаються перемалювати. Це теж ознака системної кризи.
Ще один маркер економічної погоди — борговий ринок. Станом на зараз близько 50 російських компаній переживають дефолти або примусові реструктуризації фінансових активів. Це ще не пік — самі російські експерти визнають, що у 2026 році хвиля дефолтів із високою ймовірністю зросте ще на 10−20%. Що робити?
В умовах санкцій зовнішні джерела фінансування перекриті системно. Усередині країни грошей усе менше. Залишається два «класичних» інструменти бездарного управління, про які вже було сказано: друкарський верстат і нові податки.
Бюджетні дисбаланси накопичуються як на федеральному, так і на регіональному рівнях. У шістдесяти регіонах Росії зафіксовано дефіцит бюджету. За цими сухими словами — невиплати зарплат, скорочення медицини, деградація соціальної сфери.
Ернест Гемінґвей писав: «Перша панацея для країни, що погано керується, — валютна інфляція, друга — війна…» На болотах просто зараз використовують обидва рецепти. На наших очах руйнується недоімперія зла.
Насправді — ми її руйнуємо. Бо економічні провали противника — це зворотний бік того, що відбувається на фронті. Подальший сюжет передбачуваний: війна й економічна криза були провісниками загибелі майже всіх імперій. Вони впали — упаде і ця.
Так, «кріт історії риє повільно». Але він не зупиняється. А ми, як можемо, прискорюємо цей процес. Слава Україні!
Текст опубліковано з дозволу автора