Десять книг військових, які варто прочитати
Про війну останніх десяти років написано дуже багато книг, як від цивільних авторів, так і від військових. За приблизними підрахунками їх є вже більше тисячі найменувань
У даній вибірці представлено десять знакових прозових книг від військових, які були написані до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
«Точка неповернення»
Дмитро Вербич
Ця історія про сучасних українських лицарів з різним способом життя: вегетаріанця, який торгував соляркою в Нігерії, тренера з фрі-файту, мандрівника й багатьох інших. Проте в одну мить для них настала точка неповернення, після якої життя вже не може бути таким, як до того. Почалася війна.
У цій книжці боєць добровольчого батальйону Дмитро Вербич розповідає про активну фазу бойових дій 2014−2015 років, коли вся країна, затамувавши подих, чекала звісток зі сходу України. Він відверто розказує про багатоликість ворогів на фронті: сепаратисти, російські спецназівці, холод, голод і бруд. Про те, як перші добровольці їхали на фронт часом лише з ножами. Про те, як приймати рішення, від яких залежить не лише твоє життя.
«Мисливці за градами»
Андрій Кириченко
Існує невідомий для багатьох світ, що зазвичай починається відразу за крайнім окопом пересічного ВОПу на лінії зіткнення або назавжди лишається всередині солдатського наплічника.
Це — страхи, від яких звільняються з першим пострілом і які ніколи не вийдуть за межі зачинених люків броні бойових машин. Це — тіні в глибині бліндажів чи заіржавлені рештки техніки на узбіччях роздовбаних путівців Донеччини — кожна зі своєю історією, яку варто почути або згадати.
Це — миттєвості, з яких складається життя людей на війні, і вічність — поза нею. Це рядки, до яких ви обов’язково будете повертатися, незалежно від того, сподобалися вони вам чи ні.
Це — не прикрашені реальні спогади, ніби маскувальною сіткою, закамуфльовані художніми описами на скупих сторінках новел.
Це — «Мисливці за градами».
«Юпак»
Сайгон
Роман про українське село. Зі своїми традиціями, діалектом, порядками, звичаями та вадами. Про таке, яким воно було на стику з епохою інтернету. Про сонливе село на сході України, загублене в запилюженому степу. В степу з гучними цвіркунами, запашним полином і гарячим вітром. В степу, де ніхто не свій, окрім своїх.
Роман став переможцем премії Книга року BBC 2020 року.
«Життя після 16:30 Сім років потому»
Олександр Терещенко
Це документальна повість про перемогу людини над обставинами і над собою. У книзі автор описує період повернення до повноцінного життя після лікування та реабілітації. Олександр Терещенко акцентує увагу не на війні, а саме на внутрішніх проблемах людини, яка звідти повернулася. Повість, написана з гумором і самоіронією, водночас є практичним посібником для усіх, хто опинився в складній життєвій ситуації.
Автор — учасник боїв у Донецькому аеропорту, один з тих, кого назвали «кіборгами». Отримавши тяжке поранення, втративши руки, пройшовши через неймовірні випробування, він зміг повернутися до активного повноцінного життя. Книга Терещенка, позбавлена штучного пафосу і моралізаторства, — урок патріотизму, мужності і людяності.
«Грязь»
Сайгон
Реальна війна — це, безумовно, бруд і рутина, що б там не показували по телевізору. Для когось це брудна й повсякденна робота, для когось важкий обов’язок, незважаючи на всю відразливу сутність війни. Але в будь-якій війні є місце для неординарних почуттів, учинків і пригод, які викликають усмішку, захоплення, розуміння, іноді співчуття, а іноді й тугу. Є й те, чого хотілось би й взагалі не згадувати, але що неможливо забути, як не намагайся.
Про все це — хороше й погане, смішне й сумне — книжка «Грязь» від одного з багатьох, хто пройшов цю війну, й одного з небагатьох, кому вистачило розуму, сил, терпіння й таланту написати про це.
«Цуцик»
Віталій Запека
Добра і зворушлива історія, пронизана правдивими емоціями.
Недовірливе щеня шукає свою Людину. Йому не відомі складні абстрактні поняття, якими люди зазвичай виправдовують розпочаті ними війни, але воно розуміє, що таке дружба, доброта й самопожертва.
«Цуцик» Віталія Запеки викликає в читача ніжність до головного героя і всіх, кого той любить. Оповідь ведеться від імені малого цуценяти. Це погляд на нас, людей, ніби збоку. Чесний і відвертий.
«Життя
Валерія Бурлакова
Ця книжка — це військовий щоденник санінструктора 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 93-ї ОМБр Валерії Бурлакової, яка разом з іншими нашими бійцями боронить Україну від ворога. «Ми захищаємо не дупи штабних полковників, не цукерні біля метро, не в’язниці, за ґратами яких сидять вже сотні наших побратимів, і не будинки тих, хто втік від війни…», — пише авторка. «А — вже просочену кров’ю найкращих землю Донбасу». Книжка містить щемливу історію втраченого кохання, яке залишиться незгасимим вогником у серці молодої жінки-бійця. Ілюстрації, подані наприкінці тексту, не лише відображають реалії життя на фронті, а й є органічним продовженням думок і переживань самої авторки.
«Сапери»
Сергій Гридін
Буйні на всю печінку сапери Федора Говорухи. Ні в чому не відмовляють собі, ніхто не авторитет їм. І тільки кулак — аргумент. Так поводяться, поки війна ще далеко. І вже перше розмінування і перший бій показали, хто вони насправді.
Ця повість про те, як війна випробовує чоловіків. Якою є армія. Кому вона протистоїть.
«Карателі»
Влад Якушев
Роман розділений на невеликі глави, кожну з яких можна читати як окреме оповідання, але у той же час «Карателі» є повноцінним романом, де всі глави пов’язані персонажами та сюжетними лініями.
Автор показує, як змінюються мобілізовані, вчаться воювати, як успішно протистоять елітним російським частинам, як з часом змінюється ставлення населення до ЗСУ.
Частина оповіді ведеться від імені лиса Цок-Цока та їжака Уффа, які живуть на території поміж окопами ворожих сторін. За допомогою цього прийому автор розповідає читачу, що відбувається на стороні ворога.
«Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки»
Василь Мулік
Про них мало знають. Ще менше — говорять. Але вони є. Справжні. Дивні. І — чорт! — небезпечні. Трошки смішні. Трошки божевільні. Льотчики. Професіонали. Воїни. Вони працюють. Вони воюють. Вони гинуть. Вони — так живуть. Українські вертолітники у війні на сході України та у Миротворчій Місії у Демократичній Республіці Конго. Їхні життя, їхня служба, їхня робота. Їхні емоції, надії та страхи. Їхня вірність своїм та ненависть до ворога. Їхні злети та падіння — у прямому сенсі. Терикони та вулкани. Степи та джунглі. Очима безпосереднього учасника подій. Драйв польоту та жах війни. Ревіння турбін. Свист гвинтів. Димні хвости некерованих ракет. А ще гумор — саркастичний, солоний, авіаційний.
Це не спогади, не щоденник, не мемуари. Це — флешбеки. Гвинтокрилі флешбеки.