Непокаране зло не «розсмокчеться»
12 років тому ворог розпочав проти нас цю війну. На жаль, переважна частина тих, хто вбивав, катував і чинив інше насильство проти українців і на користь ворогу, досі не покарані
Близько 70% суддів Майдану або досі на посадах, або втекли в почесну відставку з чималим довічним утриманням за наші гроші.
Колишній заступник голови [ліквідованого] Окружного адміністративного суду Києва Аблов, який зобов’язав беркут розігнати Майдан (що юридично стало основою для подальшого насильства), не просто досі не звільнений. Ми досі платимо йому чималу зарплату.
А в лютому 2022, нагадаю, той самий Аблов ухвалив рішення про фактичне повернення Януковича для рускіх, які мали зайти в Київ танками. Більш наочної ілюстрації про непокаране зло, напевно, годі й шукати.
Але карати пособників ворога держава і далі не квапиться.
Ба більше, у тих рідкісних випадках, де бодай їхнього звільнення вдалося досягти (як от з Павлом Вовком), — докладається чимало зусиль, аби розвернути все назад.
Карати пособників ворога держава і далі не квапиться
І досі ми чуємо, що ніяких заходів очищення судів більше не треба. Що все має відбуватися «еволюційним шляхом». Що якось «усе розсмокчеться».
Не розсмокчеться. Бо ворог — досвідчений і підступний.
Бо жити з цими метастазами і сподіватися на диво — це не еволюція, а прямий шлях до зникнення. Тому лікування необхідне, яким би інвазивним і болісним воно не було.
Змінимося або загинемо.
Текст опубліковано з дозволу автора