Принцип гойдалок. Чому жертви насильства не виходять з аб’юзивних стосунків
Травматичний досвід впливає на функціонування мозку
«Якщо все було так погано, то чого вона не йшла?» — якщо ви колись стежили за публічними дискусіями щодо насильства в стосунках, то точно бачили коментарі в цьому стилі. Їх багато.
Каюсь, колись давно, доки не розібралася, теж цього не розуміла. Тому пояснюю в надії, що хтось для себе перегляне свою позицію з цього питання. Важливий момент, який хочу наголосити: цей механізм не залежить від статі, агресорами бувають і чоловіки, і жінки, жертвами насильства також.
Цей механізм не залежить від статі
Травматичний досвід впливає на функціювання мозку. Ділянка, яка відповідає за аналіз середовища та раціональні рішення, пригнічується, а та, яка відповідає за страх та сканування простору на небезпеку, значно підвищує свою активність. Простими словами, людина фізично не може усвідомити, що з цієї ситуації можна вийти, натомість рівень небезпеки потенційного опору значно перебільшується. Людина бачить ситуацію крізь криве дзеркало, в якому виходу не існує, а опір — небезпечний. Тому навіть коли близькі люди намагаються достукатися до жертви насильства та допомогти їй піти, це досить складно зробити, бо логіка в цей момент викривлена.
До того ж стосунки, де є насильство (фізичне чи психологічне), розвиваються за принципом гойдалок: конфлікт-примирення. І якщо агресивний конфлікт пригнічує логіку та посилює страх, то період примирення вибухає окситоцином та дофаміном — нейромедіаторами, які формують відчуття ейфорії та привʼязаності. Отже, кожен новий мах такої гойдалки підтримує відчуття прив’язаності та бажання допомогти агресору чи агресорці.
І ще важливий аспект — відповідь на можливе запитання: «Чому так довго не говорила?». Під час пригадування травматичного досвіду у мозку пригнічується зона Брока (мов під час інсульту), яка відповідає за мовлення, перетворення досвіду у звʼязний текст (чи то усний, чи письмовий). Щоб розповісти, треба пригадати. А пригадавши, вже не можеш розповідати. Слова просто не складаються. Тому люди з ПТСР часто мовчать, коли їх запитують про досвід.
Якщо ви знаєте когось, хто перебуває в такій ситуації, знайте, що ні, їм не подобається. Якщо ви колись самі опинились у такій ситуації, ви не винні й не слабкі. Так реагує наша нервова система. Якщо ж ви в такій ситуації зараз, зверніться до найближчого центру з протидії насильству в сім'ї, вам допоможуть підготуватися та знайти безпеку.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут