Україна приєдналася до Партнерства Біарриц. Про що це? Про красивий пляж на Атлантичному узбережжі Франції, на якому, до речі, менш як сто років тому жінка не могла з’являтися у такому звичному для нас сьогодні купальнику? Чи, як дехто скаже, скептично посміхнувшись, «знову про гендерну дискримінацію»?
Партнерство Біарриц — це про рівність, рівні права та можливості. Право самостійно обирати професію, можливість вільно пересуватися, не зіштовхуючись з архітектурними перешкодами та з ментальними упередженнями. Право бути прийнятим суспільством не з жалістю, як до жертви, чи із захопленням, як до героя, котра / котрий «примудрилися» пристосуватися й жити на повну, а зі ставленням як до рівних.
Це про руйнування бар'єрів: фізичних, ментальних, соціальних, економічних. Надуманих і тих, що реально існують. Отримала підвищення? Ну зрозуміло, яким чином. Бабуся з нафарбованими нігтями та губами? Вже зовсім «того» на старості. Дитина з аутизмом? Співчуваємо, але їй не місце серед наших учнів. Народила — хрест на кар'єрі. Постав її на місце кулаком — ти чоловік чи ганчірка? Стереотипи, які зростали разом з нами ще з пелюшок, ми множимо й проєктуємо на тих, хто підростає поруч, і методично кодуємо в їхні налаштування.
Це про розвиток універсального публічного середовища, у якому пересування в інвалідному візку чи з дитячим візочком не є фізичним бар'єром. Про можливості не лише потрапити до музею за допомогою пандуса, а й дістатися туди спеціально облаштованим громадським транспортом.
Це про навчання дітей принципів рівності та взаємоповаги. Про нормальність бажання дівчинки бути пожежницею чи військовою, а хлопчика — вихователем у дитячому садку чи дизайнером одягу. Про те, що хлопці також плачуть, і це нормально. Про відмову від нав’язування дітям застарілих поглядів на професії. І про відмову від заборони професій для жінок. Так! І таке в нас існує! Про право людини самостійно вирішувати, ким бути, і право на повагу до її вибору.
Самі того не помічаючи, ми живемо в рамках, запрограмованих у нас ще з попереднього сторіччя. Сильний / слабка, розумний / красива, годувальник / обслуга. Чи такого розподілу ролей ми бажаємо нашим дітям? Напевно ні.
Це про ненормальність твердження «б'є — значить, любить» і хибність переконання, що насильство в сім'ї — проблема особиста і про неї не слід говорити на людях. Про право потерпілого піти від кривдника й не бути засудженим суспільством. Про право отримати допомогу в той момент, коли вона потрібна, а не тоді, коли буде вже пізно.
Це про розрив стереотипу «чоловік добуває мамонта, а жінка його готує». Про право не тільки обирати будь-яку професію за покликом серця, а й отримувати за роботу гідну й рівнозначну за розміром оплату. Сьогодні в Україні у фінансовому секторі, в науці, транспортній галузі жінки отримують у середньому на 25 % менше, ніж чоловіки. Але працюють при цьому стільки ж!
Це про боротьбу з дискримінацією при працевлаштуванні, особливо щодо молоді та людей третього віку. «Ви незаміжня? Тоді ви нам не підходите… Потім буде сім'я, підете в декрет, а хто працюватиме?» або «У вас двоє дітей? Вони ж, напевно, хворіють, і ви на лікарняних часто…» Знайомі фрази?
І чому чоловікові має бути соромно за те, що він допомагає змінювати підгузки чи сам готує для дитини? Чому бути турботливим батьком — це лише приносити гроші в сім'ю? А будь-яка «жіноча» робота одразу таврує чоловіка як «підкаблучника»?
Це про батьківство в чотири руки — усвідомлене, рівноправне. Про право чоловіка взяти відпустку для догляду за дитиною або лікарняний, якщо малюк захворів. Підкреслю — про право, а не обов’язок.
Всі українці повинні мати рівні можливості. А вирішувати, користуватися ними чи ні, — це також право кожного.
І це право не має залишитися красивими словами на папері. У межах Партнерства Україна бере на себе зобов’язання у п’яти сферах і має їх виконати. Не лише розробити універсальні норми для створення безбар'єрного для всіх громадян простору, а й забезпечити їхнє виконання на практиці. Закріпити на законодавчому рівні право чоловіка брати відпустку для догляду за дитиною і право жінки обирати будь-яку професію, отримуючи гідну оплату за свою працю. Створити систему реагування на випадки домашнього насильства з достатньою кількістю притулків для постраждалих і об'єктивною відповідальністю для кривдника. Систему, яка надає допомогу вчасно.
Партнерство Біарриц — про це. Про рівні можливості для всіх українців у всіх сферах життя. І про справжні сімейні цінності: любов і повагу, взаємодопомогу і спільне піклування про дітей.
А ще приєднання України до Партнерства, започаткованого лідерами G7 під головуванням французького президента Еммануеля Макрона, свідчить про прагнення країни до розбудови суспільства нового покоління — для нас і тих, хто буде після.
Колонка опублікована у журналі НВ за 17 вересня 2020 року. Републікацію повної версії заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ