Ви не вигадуєте й не перебільшуєте. Як зрозуміти, чи було ваше дитинство травматичним

Якщо ви не впевнені, чи було ваше дитинство нормальним, цей матеріал для вас.

В психології є таке поняття, як дисфункційне середовище. Це оточення — не лише люди, а й умови — яке негативно впливає на психічне або тілесне здоров’я людини. На жаль, часто дисфункційними бувають сім'ї. І звичайно першими на думку спадають сім'ї, де було присутнє фізичне насильство, залежності від алкоголю чи наркотиків, емоційне знущання — це називається активне насильство. Але буває й пасивне, коли зовні все начебто нормально, але тип взаємодії з дорослими формує у дитини психологічну травму або якісь шкідливі патерни поведінки, особливо якщо вона не має захисту чи опори на жодного іншого дорослого поза сім'єю.

Як може виглядати пасивне дисфункційне середовище в сім'ї?

Вчіться самі собі бути добрими батьками

1. Наприклад, усе тримається на конфлікті, напрузі або страху. Ви ніколи не знаєте, в якому настрої будуть мама чи тато, всі навколо ходять навшпиньки, і навіть свята відчуваються так, ніби ви на мінному полі.

2. Або усім треба бути ідеальними. Двійка — це трагедія, сльози — це слабкість, ніхто не має права помилятися… До вас ставили вимоги як до дорослого і досконалого.

3. Або це ігнорування емоційних потреб. Батьки були холодними, нечуйними, не проявляли любові й ніколи не казали, що ви для них важливі. Задовольняли лише фізіологічні потреби, наприклад, одягнути вас і нагодувати.

4. Або це були маніпуляції: любов і увага були лише валютою, і їх проявляли тільки тоді, коли треба було щось від вас. Якщо ж ви щось робили по-своєму чи зважали на власні потреби, то батьки могли переставати спілкуватися з вами, грати з вами в мовчанку годинами чи навіть днями.

5. Або якщо ви відчували що помінялися з батьками ролями, і вам доводилося постійно їх заспокоювати й вирішувати їхні проблеми — тобто ви були їх опорою, а не вони вашою.

Якщо ви впізнаєте себе, ви не вигадуєте й не перебільшуєте. Те, що з вами відбувалося, — це реальний досвід емоційного занедбання, і він заслуговує на увагу, розуміння та зцілення. Принаймні від вас самих. Вчіться самі собі зараз бути добрими батьками.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут