«Сидять, як зайчики, і голосують». Як «друзі Кремля» з ОПЗЖ перетворились на «патріотів» та вірних союзників СН
Політика5 жовтня 2022, 13:50
У вересні Олена Шуляк, голова партії Слуга народу (СН), в інтерв'ю НВ так охарактеризувала співпрацю депутатів колишньої фракції Опозиційна платформа За життя (ОПЗЖ) з монобільшістю: «Працюють дуже конструктивно, підтримують всі ініціативи».
Трохи згодом експерти Руху Чесно переконались: екс-опзжшники підтримують від 43% до 61% голосувань у Верховній Раді (ВР). Тим самим вони перетворились в одних з ключових союзників президентської політсили. Адже, як визнають і у самій СН, у них сьогодні є лише близько 180 постійно «своїх» голосів (при 226 необхідних для схвалення рішення). І «додаток» у вигляді ще 29 стає «слугам» у нагоді.
Водночас сім місяців тому ці три десятки депутатів вдавали з себе головних опозиціонерів країни.
Життя опозиціонера бентежне
На початку 2022 року, коли західна розвідка все частіше говорила про загрозу російського вторгнення, із вуст нардепів фракції ОПЗЖ тільки й лунали заклики до «негайного» виконання Мінських угод — суперечливих домовленостей щодо врегулювання ситуації на Донбасі.
Робили вони це ледь не за кожної можливості: з трибуни ВР, на погоджувальних радах, в ефірах телеканалів. Представник ОПЗЖ Нестор Шуфрич взагалі заявляв, що так звані «ДНР» і «ЛНР» не є терористичними організаціями, а його колега по фракції Олександр Колтунович пропонував Раді підтримати закони, які дозволять провести вибори та амністію на окупованих територіях, та почати прямі перемовин з «Л/ДНР».
Цю пластинку представники політсили продовжували крутити аж до повномасштабного вторгнення Росії. За три дні до нього, 21 лютого, тодішній співголова фракції ОПЗЖ Юрій Бойко під час погоджувального засідання ВР заявив, що Мінські угоди є «єдиним сьогодні шляхом закінчення конфлікту на сході, закінчення війни».
Ввечері 23 лютого ОПЗЖ стала єдиною фракцією у парламенті, яка не підтримала введення надзвичайного стану: 43 із 44 її нардепів під час голосування були, як зазначається на сайті Ради, «відсутні».
На той час частина нардепів ОПЗЖ і справді була відсутня — дехто завчасно втік з країни. Голова ВР Руслан Стефанчук заявляв, що за кордон виїхали близько десяти представників цієї політсили. Та решта тих, що залишились, за кілька хвилин до введення надзвичайного стану палко заперечували таку необхідність. Мовляв, це матиме «негативні явища і наслідки в макроекономічній площині».
Уже вранці наступного дня Росія запустила ракети по всій території України, а парламент на тлі вибухів та наступу російських військ ввів воєнний стан.
Спочатку ОПЗЖ все ще намагалася вести мантру про необхідність «негайних» переговорів з Росією. Юрій Загородній, депутат і член політради цієї політсили, 25 лютого закликав українців вимагати відставки і перевиборів влади, якщо вона не піде на перемовини з Росією «у найближчі години». Наступного дня Бойко виступив із заявою, що позиція політсили не змінилася: «Ми виступаємо за негайні переговори за припинення воєнного конфлікту».
Та вже дуже скоро представникам ОПЗЖ довелось трансформувати власну позицію на більш «патріотичну». У березні Рада нацбезпеки і оборони (РНБО) заборонила партію (таке рішення також було підтверджене судом), а трохи згодом її фракція у парламенті розпалась на дві групи. Останні, за спостереженням аналітиків руху Чесно, почали системно голосувати за всі пропозиції монобільшості у парламенті. В тому числі, спрямовані на євроінтеграцію. Хоча раніше саме проти подібних ініціатив виступала ОПЗЖ. Та й в цілому найрідше з усіх фракцій брала участь у голосуваннях.
Політичне виживання
«Банальне самозбереження», — так у розмові з НВ назвав нинішню діяльність представників колишньої ОПЗЖ Ярослав Железняк, нардеп Голосу. «Щоб їх там половину не посадили за колабораціонізм. Або в половини не відібрали бізнес», — пояснює він.
На можливі провадження щодо опзж-шників ще наприкінці березня натякала тодішня генпрокурорка Ірина Венедіктова. Коментуючи оголошення підозри нардепу цієї фракції Іллі Киві, який втік з країни напередодні російського вторгнення, вона зауважила, що прокурори не будуть без відповідних причин реєструвати провадження на решту депутатів ОПЗЖ.
«Між тим, хочу звернутися до депутатів ОПЗЖ — не варто вважати, що вашою діяльністю ніхто не цікавиться, — додала генпрокурорка. — Ми розслідуємо достатню кількість справ, в рамках яких вивчаються питання прямої чи дотичної участі в підготовці воєнних дій проти України, майнові питання, тощо».
Фракцію ОПЗЖ у ВР остаточно розпустили всередині травня. Та ще у квітні її депутати вирішили розділитися на дві групи. Одна із них назвала себе Платформою за життя і мир (ПЗЖМ) — прибравши із попередньої назви слово «опозиційна» та додавши «мир». До цієї групи увійшли 17 депутатів — переважно соратники звинуваченого у держзраді і згодом обміняного на наших полонених Віктора Медведчука та депутати із сфери впливу Дмитра Фірташа-Сергія Льовочкіна. Очолив її той таки Юрій Бойко.
Інша група назвала себе Відновлення України (ВУ), та згуртувала 12 депутатів, близьких до Вадима Столара та Ігоря Абрамовича — нардепів-бізнесменів, які зараз переховуються, згідно із розслідуванням УП, в Монако.
Железняк із Голосу не бачить, щоб ці дві групи зараз у парламенті «проштовхували» щось своє, чи отримали якусь квоту за постійну підтримку влади в Раді. «Їм просто, я так розумію, сказали: якщо „ні“ [не будете підтримувати], то ми у вас по бєспрєдєлу мандати позабираємо і все. І вони всі сидять, як зайчики, і голосують», — каже нардеп.
На його думку, нардепів з екс-ОПЗЖ не слід вважати у цих умовах «партнерами» сьогоднішньої влади, а радше називати їх «найманцями».
«Ви бачили, як вони голосували за Стамбульську конвенцію [присвячена запобіганню насильству щодо жінок і домашньому насильству]? — говорить він. — Подивіться результати: вони кращі, ніж у партії Голос. Завтра треба буде голосувати за легалізацію марихуани — вони б і за неї проголосували. Це не партнер, це виконавець: скажуть завтра щось інше зробити — вони зроблять».
У президентській політсилі між групами ПЗЖМ і ВУ все ж роблять певну різницю. Впливовий співрозмовник НВ у монобільшості на умовах анонімності сказав, що група Столара-Абрамовича краще підтримує ініціативи СН. Та й в цілому у президентській фракції їх вважають «більш своїми».
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
«ВУ — це ж не канонічна партія. Це люди з куплених Столаром у [колишнього співголови партії ОПЗЖ] Вадима Рабіновича місць. Тому їм байдуже, за що голосувати. Там чисто бізнес-розрахунок, як і завжди. Ігор Абрамович — бізнесмен. Кому треба арешти рахунків і обшуки?», — із посмішкою зауважив цей співрозмовник.
Крім того, до цієї групи входять раніше виключені із СН нардепи — Артем Дмитрук та підозрюваний у вчиненні ДТП Олександр Юрченко.
За словами джерела НВ у СН, із очолюваною Бойком групою зовсім інша ситуація: ці нардепи мріють переобратись до наступного скликання парламенту. «Бойко ходить, фантазує, — зауважив співрозмовник із монобільшості. — Тому вони голосують так собі. Не все і тільки по проханню. Тому, якщо коротко: ПЗЖМ — не наша група, а ВУ — наша».
Нардепи з групи ВУ, яку у СН називають «своєю», почали нещодавно з’являтися в ефірах каналу Рада. На це звернули увагу медіаексперти Детектор медіа. Зокрема, як коментаторів телеканал запрошував Тетяну Плачкову, Валерія Гнатенка та Анатолія Бурміча.
Останній, як зауважили в Детектор медіа, раніше поширював на ТБ кремлівські наративи про зовнішнє управління і «нащадків нацистів, які ненавидять переможців». А коли Росія пішла у наступ на Україну, Бурміч в ефірі медведчуківського UkrLive закликав до капітуляції.
Плачкова ж, зі свого боку, відзначилася тим, що у 2020 році із делегацією ОПЗЖ на чолі з Медведчуком їздила до Москви на зустріч з депутатами та керівництвом держдуми РФ.
Впливове джерело НВ у СН підтвердило редакції, що згадані персонажі з’явились у ефірі телеканалу Ради неспроста.
«Це [співголова ВУ Максим] Єфімов домовився із Кирилом [Тимошенком, заступником керівника ОП]», — пояснив цей представник влади.
Він підтвердив, що до співпраці із СН обидві групи може мотивувати також ймовірність кримінальних проваджень.
«У ВУ кримінальні провадження більше особистісні. У колишнього „слуги“ Юрченка [який увійшов до групи ВУ] підозра [ще від 2020 року]. А у ПЗЖМ менше людей із готовими справами. Там всі справи сирі», — зауважило джерело.
Координує хід подібних розслідувань заступник голови ОП Олег Татаров, сам фігурант справи НАБУ, який, як зауважив співрозмовник НВ, є «надійним ментовським кулаком».
Перевзулись, але не змінились
НВ запитав у Юрія Загороднього, колишнього члена політради ОПЗЖ, що його разом із соратниками змусило змінити позицію і піти на співпрацю з владою. Той відповів, що готовий «відповідати за себе» і похвалився тим, що після 24 лютого для нього закінчилась політика, а він нібито пішов у тероборону.
«Після того, як Путлєр напав на Україну, розв’язав повномасштабну війну проти України і українського народу, всі свідомі громадяни України, незалежно від їхнього статусу, стали на захист своєї рідної Батьківщини, — зауважив Загородній. — І наша робота у ВР якраз спрямована на те, щоб всі спільно (а сьогодні немає розділу ні на владу, ні на опозицію) працювали і приймали такі рішення, щоб якнайшвидше перемога була за Україною».
Водночас зауваження редакції, що ОПЗЖ до цього постійно поширювала проросійські наративи, Загородній заперечив.
«Ви глибоко помиляєтесь, — сказав він. — Візьміть і почитайте ту передвиборчу програму, з якою ми йшли на вибори, і нас підтримував український народ — там немає російських наративів. Це вже називається пропагандою. Я сьогодні про це не хотів би говорити, коли 7 місяців вже йде війна. Ваше запитання якраз спрямоване на розподіл українського суспільства. Навпаки — українське суспільство має бути сьогодні консолідовано в єдиний кулак для того, щоб якнайшвидше перемогти».
Однак, те, що раніше ОПЗЖ просували проросійські наративи, неодноразово фіксували медіа-експерти у професійних моніторингах преси.
«Це інстинкт самозбереження і бажання пересидіти, щоб потім відродитися [у майбутньому] в так званих „мирних“ проектах», — пояснює НВ зміну риторики екс-ОПЗЖ політолог Микола Давидюк.
Він переконаний: майбутні проекти, що утворяться на уламках ОПЗЖ, продовжать бути проросійськими. Однак уже без жодних згадок про Путіна і Медведчука.
Нічого дивного у «провладній» поведінці нардепів ОПЗЖ не побачив Володимир Фесенко, наближений до ОП політолог. Адже таку історію українці уже спостерігали із Партією регіонів у 2005 році - після Помаранчевої революції, та у 2014 — після Революції Гідності.
«Після останньої [нардепи Опозиційного блоку, створеного на основі колишніх „регіоналів“] навіть підтримували майже все, що голосували [у ВР], — сказав політолог. — Так що немає нічого дивного. Це спосіб політичного виживання в умовах політичного середовища, яке різко змінилося і стало ворожнечею. І за цих умов вони адаптуються, проявляючи таку майже абсолютну лояльність новій владі».
Давидюк вважає, що все ж не варто розділяти ПЗМЖ та ВУ на дві різні групи. Адже між ними, на його переконання, немає різниці.
«Це все ОПЗЖ і Партія регіонів. І те, що вони там зараз розділилися, і між ними є ідеологічна різниця, і вони розказують в ресторанах на Лазурці [Лазурному узбережжі Франції], що „оці ідеологічні, а ці - бізнесові“, — ну, це неправда, — зауважує політичний експерт. — Всі жили на російські гроші, всі працювали з Медведчуком. Одні вкладали в будівництво, інші - в інше, але був один общак. Одні тратили на один великий національний канал, інші - на три маленькі канали [на канали із групи Медведчука були накладені санкції ще у 2021 році]. Але всі вони працювали на Путіна і п’ятий відділ ФСБ. Тому зараз різниці між ними немає».
За його словами, ці нардепи розділилися, щоби розмити суспільну увагу, і люди забули про такий бренд, як ОПЗЖ. Адже саме депутати цієї партії в регіонах, які потрапили в окупацію РФ, найчастіше співпрацювали із супротивниками.
«Те, що вони частково допомагають нашій владі, не значить, що вони перестали допомагали російській. Якби вони переживали так сильно за Україну, то сиділи б в Києві», — зауважив Давидюк.
Тим часом у Слузі народу поки не бачать можливості, щоб забрати мандати у обранців із ОПЗЖ. Очільниця СН Олена Шуляк переконана, що «швидкого механізму їх відкликання, який би не протирічив законодавству і Конституції, не існує».