Очевидно, що було обрано цей найбільш оптимальний варіант усунення його від посади. Наче б то і не зняли з посади, перемістили по горизонталі. Але дійсно призначення на його місце економіста Андрія Бєлоусова, це ще більший крен в сторону мілітаризації, мобілізації російської економіки на війну. Бо гасло, що було під час Великої Вітчизняної війни, «все для фронта, все для победы», в Росії дедалі популярніше.
Вся російська політика — внутрішня, зовнішня, переведена на рейки війни. Ну і логічно передбачити, що пріоритетом для російської економіки зараз є введення війни. Звичайно, при цьому не можна нехтувати, до певної міри, соціальними витратами чи іншими пріоритетами дій уряду. Але цей процес розпочався давно, й інерція ще буде зберігатися дуже довго. На сьогоднішній день обсяг російських витрат на оборону чи на агресію (якщо правильно казати), вже наближається до 7%. Ми не будемо порівнювати з Україною, тому що в нас ще вище. Але в нас це вимушена міра, і в нас є солідна зовнішня підтримка. Для Росії це десь наближається до тієї критичної межі, яку російська економіка, витримати на якийсь період часу. Тобто в такому форсованому режимі навряд чи машина може працювати дуже довго.
Росіяни офіційно коментують ось ці перестановки і як це може вплинути на економічну складову.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Якщо не помиляюся, Дмитрій Пєсков говорив, що було понад 3% витрат ВВП на озброєння, а є план перейти до 6%, і була проведена паралель з 1980-ми роками, коли Совєтський Союз витрачав на це близько 7%. Ці паралелі абсолютно доречні, і в цих паралелях також необхідно зазначити, що офіційна статистика, ту, яку дає Росія, це дуже високий рівень витрат. Але, якщо я не помиляюся, в минулому році чи не третина російського ВВП бюджету була засекречена, то це також свідчить про те, що до того офіційного бюджету можна сміливо додати в випадку Росії, щонайменше, десь половину цієї суми.
Сергія Суровікіна повертають з Африки
Тобто, фактичні витрати значно вищі, ніж це декларується офіційно. Ну, і 1980-ті роки — це не тільки війна СРСР в Афганістані, це комплекс — «Холодна війна», гонитва озброєнь, тоді були вміло нав’язані адміністрацією Рейгана «космічні війни». Тобто, це, якщо проводити аналогії, десь етап, скажімо, за кілька років до того, як розвалився Радянський Союз через надмірні військові витрати і через пріоритетність військових витрат над іншими розвитками, соціальними витратами.
Щодо прогнозів того, як в цілому ця заміна Шойгу на Андрія Бєлоусова відіб'ється на воєнній діяльності РФ. Ось говорять: що ця цивільна людина знає і розуміє про фронт… Та я був би обережний з прогнозами, оскільки попередник Шойгу — Анатолій Сердюков якраз був тим керівником військового відомства, який запровадив справжні реформи в Збройних Силах Росії. Правда, це робилося під інші завдання, але в будь-якому разі Сердюков якраз згадується як абсолютно цивільний міністр, який зумів запустити процес реформ. Знову ж таки, коли ми говоримо, чи новий міністр має військовий досвід, давайте згадаємо, що в демократичних країнах міністр оборони має бути цивільним, має бути політиком. Тому наразі я не став би робити якісь довгострокові прогнози стосовно, наскільки це добре для нас, що замість Шойгу прийшов Бєлоусов.
На сьогодні, особливо як останні тиждень, чи там останні кілька місяців, Росія інтенсивно перехопила ініціативу (потрібно визнати) на полі бою. Почалася операція на харківському напрямку, тобто в них є бачення того, що ось пішов успіх. Тобто чи цю заслугу віддадуть Шойгу, чи це вже буде заслуга нового міністра — тут важко сказати. Єдине, що треба за цим спостерігати, тому що можлива конкуренція між цими двома керівниками. Ще залишається інтрига стосовно начальника генерального штабу РФ генерала Валерія Герасимова. Недарма ж десь тиждень тому показали кадри, що Сергій Суровікін, який потрапив в опалу після заколоту Пригожина і був «у вигнанні» в Африці, повертається в Росію. Тобто зараз в Росії будуть мабуть доволі серйозні перестановки. Як це відб'ється на здатності Росії вести надалі цю війну — на мій погляд, на даний момент робити довготривалі прогнози було б небезпечно.
І ще хотів би нагадати: у Шойгу дуже була погана репутація серед ура-патріотів, і в самих ЗС РФ. Тобто, Путін каналізував (чи його оточення каналізувало) це невдоволення якраз на те, що багато в чому і, чи мало, не всьому винен саме Шойгу. Дехто, можливо, ще пам’ятає, як його найбільший ворог, хазяїн ЧВК Вагнер Євген Пригожин відкрито виступав проти Шойгу. Тобто, Шойгу відігравав свою роль, відтягував оцей негатив. Тому це було лише питання часу, коли Путін від нього позбудеться. На мій погляд, Путін впевнений, що зараз підуть суцільні перемоги. І навіщо, щоб Шойгу отримав кредит з цих перемог.
Шойгу, я нагадаю, зараз секретар Ради безпеки РФ. Тобто він заходить на посаду, на якій перебував до цього Ніколай Патрушев. Що дуже важливо для Шойгу — в нього будуть практично всі привілеї, які він мав. Тобто це не покарання. Але російські аналітики говорять, що Андрій Бєлоусов характеризується як відносно «чесний жулік» за російськими мірками. І арешт заступника Шойгу — Тимура Іванова — незадовго до цих перепризначень, якраз за величезний корупційний скандал, це, мені здається, ланка одного ланцюжка.
Тобто ймовірно, що перед новим міністром оброни, мабуть, поставлена така задача: він буде виконувати боротьбу з корупцією всередині Міністерства оборони. І тут не факт, що він в якийсь момент не вийде надто близько до того, хто, власне кажучи, цю корупцію міністерстві, якщо не очолював, то санкціонував. Я маю на увазі саме Шойгу. А Шойгу на своєму місці, якщо побачить ознаки того, що цей наступник добирається, якщо не до нього особисто, то дуже близько до тих людей, з якими він працював, то, мабуть, буде намагатися робити якісь превентивні дії. Якщо так і буде, то будь-яке протистояння, ця їхня підкилимна боротьба, звичайно, була б нам тільки на користь.
Повну версію інтерв'ю з Олексієм Мельником слухайте на Radio NV