Уряди по всій Європі гарячково нарощують військові бюджети, укладають нові оборонні угоди і попереджають про посилення загрози з боку путінської Росії. Деякі європейські лідери вважають, що континент вступає в найнебезпечніший період з часів Другої світової війни.
Однак далеко не всі сприймають ці попередження всерйоз. Значна частина європейського суспільства, судячи з усього, залишається байдужою до розмов про можливу російську загрозу. Багато хто все ще сумнівається в тому, що територіальні амбіції Путіна виходять за межі колишньої радянської імперії.
Є й ті, хто і зовсім відкрито ставить під сумнів здатність Москви всерйоз загрожувати Європі. Скептики зазвичай вказують на відсутність у Путіна відчутних успіхів в Україні як на доказ того, що сучасна Росія — «паперовий тигр», якого не варто сприймати занадто серйозно. «Росія не може перемогти навіть Україну», — презирливо заявляють вони. Цей аргумент ґрунтується на глибоко помилковій оцінці ситуації
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
— і ризикує породити небезпечну самозаспокоєність саме в той момент, коли необхідна максимальна мобілізація та розуміння того, що потрібно діяти без зволікання.
Так, російській армії не вдалося досягти жодної з ключових цілей, поставлених на початку вторгнення. Але цей результат пояснюється скоріше силою України, ніж слабкістю Росії. При цьому українці — не надлюди, і їхня здатність стримувати натиск набагато більшого противника не безмежна. Якщо в якийсь момент ця неймовірна стійкість все ж таки дасть тріщину, Європа опиниться віч-на-віч із потужною військовою силою, до протистояння з якою вона абсолютно не готова.
Неважко зрозуміти, чому у багатьох за межами України виникло оманливе самозаспокоєння щодо військового потенціалу Москви. Коли Путін розпочав повномасштабну війну в лютому 2022 року, прогнози про стрімке падіння України звучали практично повсюдно. Але більш ніж чотири роки потому російська армія захопила менше ніж 20 відсотків частини української території і, як і раніше, насилу просувається вперед.
Росія до завершення епохи Путіна залишатиметься ворожою силою
Те, що Україні вдалося зупинити хвилю російського вторгнення, — без перебільшення військове диво, яке ще дтривалий час буде предметом вивчення. Це колективне досягнення суспільства, яке мобілізувалося після 2022 року в небачених раніше масштабах. Кожен зіграв тут свою роль — сотні тисяч українців, що б’ються в лавах ЗСУ, українська оборонна технологічна галузь з її вражаючою винахідливістю та мільйони звичайних людей, які продовжують утримувати країну на плаву в абсолютно екстремальних умовах воєнного часу.
При цьому вкрай важливо розуміти: цей успіх був досягнутий жахливою ціною. Сотні тисяч українців загинули, мільйони були змушені покинути свої домівки. Незліченна кількість сімей виявилася розколотою війною. Десятки міст лежать у руїнах. Вся країна глибоко травмована вторгненням Путіна, і ці емоційні шрами залишаться на десятиліття. Усім, хто схильний легковажно ставитися до російської загрози, варто пам’ятати про цей нестерпний тягар і про ту ціну, яку Україна заплатила, щоб обмежити просування Москви.
За всієї очевидності численних невдач Росії в Україні було б украй необачно недооцінювати нинішній військовий потенціал Москви. Заголовки про «м’ясні штурми», колосальні втрати та майже середньовічну дисципліну створюють образ примітивної варварської орди, однак цей зручний стереотип приховує реальну картину: армія Путіна стрімко змінюється й адаптується до сучасної війни.
Сьогодні російська армія значно більша, ніж була у 2022 році. І, що ще важливіше, вона набагато краще пристосована до вимог сучасної війни. За останні чотири роки Росія фактично перетворилася на одного зі світових лідерів у сфері безпілотних технологій і тепер здатна проводити складні масовані атаки, одночасно застосовуючи сотні ударних дронів, а також крилаті та балістичні ракети.
На цьому тлі європейські оборонні доктрини виглядають помітно застарілими і досі не адаптувалися до реалій дронової війни. Під час численних військових навчань за останній рік українські оператори дронів не раз ставили колег із НАТО в незручне становище, демонструючи вразливості, які альянс поки що так і не зміг повноцінно усунути. Ще менш готові до атак роїв російських дронів найбільші європейські міста та об'єкти критичної цивільної інфраструктури.
Тим часом російська промисловість остаточно переведена на військові рейки і випускає безпілотники та озброєння в рекордних обсягах. Минулого місяця єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс попередив, що Москва вже випереджає Європу з виробництва низки ключових видів озброєнь, включно з артилерійськими снарядами та крилатими ракетами.
Іншими словами, Путін створив надзвичайно потужну та технологічно просунуту військову машину, з якою Європі доведеться мати справу в осяжному майбутньому.
Це зовсім не означає, що Росія вже завтра готова почати наступ у Центральній Європі. Принаймні поки що російське командування повністю поглинуте війною в Україні. Однак якщо європейська підтримка Києва ослабне, а Україна зрештою не вистоїть, Росія майже напевно спробує скористатися своєю серйозною військовою перевагою.
Ба більше, перемога в Україні різко посилила б позиції Путіна — у цьому разі під його контролем фактично опинилися б дві найбільші та найбільш загартовані в боях армії Європи. За таких сприятливих для Кремля обставин було б самообманом вважати, що він не піде далі.
Остаточні політичні цілі Путіна, як і раніше, викликають численні дискусії. Але в одному можна не сумніватися вже зараз: він практично не зацікавлений у мирному співіснуванні з рештою Європи. Навпаки, непохитна позиція Кремля щодо війни проти України і посилення репресій всередині країни ясно свідчать про те, що Москва готується до тривалого конфлікту.
Найімовірніше, Росія аж до завершення епохи Путіна залишатиметься ворожою силою — з експансіоністськими амбіціями та вкрай потужним військовим потенціалом. Європа не має права недооцінювати масштаб виклику, який це створює для її безпеки. І нехай Україна продовжує дивувати світ своєю стійкістю та мужністю — це не повинно вводити в оману та сприйматися як доказ слабкості Росії.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.