«Це гра з від'ємною сумою». Війна в Ірані може тривати аж до осені, і це гарантований програш Трампа — розмова з Семиволосом

І тоді було домовлено, що умовами перемир’я є не лише припинення бомбардувань Ірану, але ще й припинення війни в Лівані. Це стало дуже цікавим каменем спотикання для всіх. Тому що американці стверджували, що вони це не вносили в протокол. Тоді, як посередник, прем'єр-міністр Пакистану, стверджував, що це було.

І це була перша проблема, з якою зіткнулися сторони, тому що без припинення бойових дій Ізраїля в Лівані цей протокол не запрацював би. Нарешті протокол запрацював, і Ізраїль домовився припинити вогонь: теж на короткий термін, але умови були виконані. І тоді американці заблокували Ормузьку протоку.

І тут же треба відзначити, що іранці після завершення бойових дій в Лівані заявили, що готові відкрити Ормузьку протоку, але під контролем Корпусу. А оскільки американці не готові були відкрити протоку і продовжували блокаду іранських портів, то іранці її знову закрили. Ось приблизно історія.

Що це означає? Це означає, що іранці можуть і надалі функціонально забезпечувати контроль над Ормузькою протокою. І використовуватимуть і надалі цей важіль як ключовий в переговорах.

Це означає, що американці зараз опинилися в ситуації, коли їм треба приймати складне рішення, як на мене, стратегічно складне, оскільки повернення до активних бойових дій в умовах, коли незрозуміло, як досягти цілей, створює стратегічну пастку.

Можна сказати, що це буде відбуватися вже в травні з перспективою продовження цієї війни влітку. Або, були деякі американські повідомлення, витоки, що аж до осені. І це гарантований програш Трампа на виборах.

От така дуже складна дилема, в яку потрапили американці, і їм необхідно, звісно, знайти вихід з цієї дилеми, тобто як не починати новий раунд війни, і з іншого боку, як продати своїй аудиторії перемогу. І навколо цього відбуваються ці політичні танці, як з іранського боку, так і з американського боку.

І частково тут не можемо ми не згадати ізраїльтян, які також продовжують подібні танці, [прем'єр] Беньямін Нетаньягу вже заявив в публічному виступі до ізраїльської нації про те, що вони виграли цю війну, досягли всіх цілей. Але останні заяви звучать про те, що Ізраїль може продовжувати бойові дії, і зрозуміло, що це буде корелюватися з рішенням Сполучених Штатів Америки.

Тобто така ситуація. Всі підвисли, всі перебувають в стані стратегічної невизначеності. І кожен наступний крок буде створювати додаткові проблеми і ускладнювати варіанти виходу з цієї ситуації. Тобто можна однозначно сказати, в стратегічних іграх це гра з від'ємною сумою, коли програють обидві сторони.

— Змоделюймо ситуацію, що ці вибори минули, чи це би тоді розв’язало руки американцям для того, щоб діяти рішуче в той чи інший спосіб? Я не говорю про повне повалення режиму. Ці гасла були на початку, ми бачимо, що це не вдається. Я говорю про те, що треба дійти до якоїсь точки, якогось реалістичного завершення, як би це могло виглядати?

— Реалістичне завершення війни… Я маю великі сумніви, що ізраїльтяни і американці готові до наземної операції. Бо наземна операція в будь-якому разі - це навіть не питання того, чи зможуть американці захопити узбережжя чи острови, а це питання утримання цього узбережжя і островів. І там вже більш складна річ, яка супроводжуватиметься втратами. І зрозуміло, що це абсолютно неприйнятно для адміністрації.

Ба більше, є проблема, з якою стикається будь-який окупант. Він заходить на цю територію з тимчасовою метою, а потім довгий час змушений її утримувати. І навколо цієї території виникає ціла мережа опору, яка чим далі, тим більше буде дошкуляти.

Перед вами є класичні приклади американської політики на Близькому Сході у вигляді Афганістану і Іраку, які чітко і зрозуміло показують, що ця стратегія не працює або працює в іншому напрямку. Це стосується і ізраїльської кампанії на окупованих територіях або на територіях, які вони захоплювали.

Тобто тут все більш-менш зрозуміло, що воно так працювати не буде. Довгострокова окупація в плани американців, судячи з усього, не входить.

Який може буде варіант досягнення угоди, який по ідеї може влаштувати обидві сторони? Я думаю, якщо подивитися на це з точки зору раціо, то виглядає так, що для американців дуже важливо, щоб іранці позбулися збагаченого урану, відмовилися від ядерної програми збагачення урану і надали згоду на жорсткий міжнародний контроль. Це, я думаю, ключова вимога, яку можна реалізувати.

Друга вимога щодо іранців. Іранці готові, очевидно, обміняти свій збагачений уран на повне припинення санкцій, виплату компенсацій і гарантій — стовідсоткових гарантій, що американці більше не нападуть на Іран. Приблизно так виглядає угода, яка може бути підписана.

— Ормузька протока, що там зараз відбувається? І наскільки вона впливатиме на потенційний переговорний процес?

— Відомо, що американці блокують іранські судна, іранські порти, а Іран блокує прохід через Ормузьку протоку. Обидві сторони можуть ефективно здійснювати блокаду.

Це подвійна блокада, яка унеможливлює рух будь-якого судна через протоку. І це абсолютно протилежне від того, що ставили перед собою американці або інші представники міжнародної співдружності. Вони всі воліють відкрити Ормузьку протоку. Натомість вона подвійно закрита.

Той факт, що іранці можуть ефективно закривати Ормузьку протоку, свідчить про те, що для них це козир, і вони будуть його використовувати.

— Європейська перспектива цього конфлікту, якою вона є? Ось ця невизначеність, яка є зараз і може продовжуватися щонайменше в найближчі кілька місяців, як вона відбивається на решті світу?

— По-перше, я думаю, ми маємо почати з того, що ті ж самі американці не повідомили своїх союзників про початок операції. Тобто ця операція застала всіх зненацька. І немає ніякої узгодженої заздалегідь позиції щодо цієї операції.

І це викликає, звісно, велике роздратування з боку європейців. І реакція європейців на американську війну в Перській затоці, красномовна. Вони відмовляються брати участь в цій війні.

Єдине, про що можна говорити, це про операцію з розблокування Ормузької протоки. Але там Трамп, в якого сім п’ятниць на тижні, тому дуже важко взагалі з цим знайти якусь модус вівенді. Саме з Трампом.

По всіх інших питаннях виглядає так, що європейці, звісно, будуть намагатися диверсифікувати, наскільки це можливо, джерела надходження газу, нафти до Європи. Але паралельно з цим, звісно, зараз ми бачимо активну співпрацю країн Перської затоки, зокрема Саудівської Аравії, з європейцями.

І готовність, поки що на словах, Саудівської Аравії брати більш активну участь не лише в питаннях транзиту нафти або енергетичних проєктів, але і у виробництві зброї. І це серйозний удар по американських інтересах на Близькому Сході, тому що до цього моменту вони стовідсотково мали контроль над ринком зброї.

— Financial Times моделюють сценарій, за якого Туреччина і Вірменія можуть домовитися, запустити торгівельний маршрут між Європою і Азією, позиціонуючи його як альтернативу Ормузькій протоці. Чи ви б таку перспективу серйозно розглядали?

— Якщо говорити про транспортування нафти з арабських країн, зараз саудити і Емірати вкладають кошти в реконструкцію існуючих газогонів і нафтогонів в Сирії. Єдине, що, звісно, поки є активна присутність Ізраїлю на півдні Сирії, цей маршрут, найімовірніше, не буде працювати. Тим не менше, гроші туди вкладаються.

А це означає, що транспортування з тієї ж Саудівської Аравії може бути здійснено через Саудівську Аравію, Йорданію, Сирію і далі на Туреччину або Середземне море. Тобто подібне щось було.

Так само іракська нафта може [надходити], бо вона транспортується частково в Туреччину через курдські території. Так само можна говорити про газогони, нафтогони між Туреччиною і Іраном.

Тобто навіщо там ще Вірменія, до якого дива?

Звісно, знайдуть інші способи транспортування нафти і газу, але це час.