Схоже, Україна знову активізувала удари по об'єктах, пов’язаних із Каспійським трубопровідним консорціумом (КТК), — зокрема, по нафтових танкерах, що завантажуються нафтою КТК у російському порту Новоросійськ. Кілька місяців тому українські безпілотники або ракети, вочевидь, уже вражали причальні споруди КТК і вивели з ладу низку об'єктів. Однак після протестів з боку Казахстану та європейських країн, що отримують нафту КТК, такі атаки, здавалося, припинилися. То що ж змінилося?
Насамперед я вважаю, що ці дії відображають зростання стратегічної самостійності України. Київ створив власний арсенал далекобійних ракет і безпілотників, значною мірою незалежний від західних союзників, і тепер використовує його відповідно до власних інтересів.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Гадаю, до цього західні союзники просили Україну не завдавати надто болісних ударів по Росії та пов’язаних із нею об'єктах, особливо по нафтогазовій інфраструктурі, оскільки такі атаки могли вплинути на світові енергетичні ринки і, відповідно, на економіки західних країн. З огляду на залежність України від Заходу у питаннях фінансування та постачання озброєнь, Київ загалом дотримувався цих обмежень.
Однак зараз Україна значно менше залежить від західних союзників у сфері військових постачань. Ба більше, ролі значною мірою змінилися: Європа і, певною мірою, США тепер самі прагнуть отримати від України технічну допомогу та досвід, набутий у війні з Росією, щоб зміцнити власну оборону.
Щодо Європи, то її безпека сьогодні значною мірою залежить від здатності України стримувати Росію — а можливо, й завдати їй поразки, що тепер уже не видається неможливим. Відтак Європа має менше важелів впливу на Київ, і Україна дедалі частіше діє відповідно до власних інтересів.
Казахстану не варто розраховувати, що він зможе без наслідків допомагати Москві
Показовим, на мою думку, є також те, як на українське мислення вплинула американська війна проти Ірану. У тому конфлікті США поставили власні інтереси на перше місце, завдавши ударів по Ірану, попри ризики для світових енергетичних ринків і цін на нафту, а також усупереч інтересам ключових союзників у Європі та Азії, які є великими імпортерами енергоресурсів.
У Києві з цього зробили висновок: важливо зважати на інтереси союзників і партнерів, але коли йдеться про національну безпеку, держава має насамперед захищати власні інтереси — так само, як США вчинили щодо Ірану.
Відповідно до цієї логіки, якщо удари по Новоросійську та розташованих поруч енергетичних об'єктах завдають шкоди Росії, то їх слід санкціонувати, навіть якщо вони створюють ризики для світових енергетичних ринків і цін.
На мою думку, це також пов’язано зі стійкістю, яку світові нафтові та енергетичні ринки продемонстрували під час останньої іранської кризи. Ціни на нафту не злетіли до 150−200 доларів за барель, як прогнозували деякі аналітики, а такі світові гравці як Китай і США показали здатність пом’якшувати наслідки — наприклад, Китай скорочував споживання та розпродавав нафту зі стратегічних резервів.
Тому Україна, ймовірно, відчула достатню впевненість, щоб посилити тиск на російський енергетичний сектор, нарощуючи удари по експортній нафтовій інфраструктурі та нафтопереробних заводах, усвідомлюючи, що це може й не спричинити глобальної енергетичної кризи, але водночас завдасть цілеспрямованої шкоди Росії та її здатності фінансувати й вести війну проти України.
У залишку, Київ, схоже, дійшов висновку: якщо Захід діє відповідно до власних інтересів, коли вважає загрозу екзистенційною, то й Україна повинна мати таке саме право вибору. А російська війна має для самої України екзистенційний характер — це питання її виживання.
Тому зрештою правила диктує необхідність.
По-друге, стосовно Казахстану Україна, ймовірно, керується тим, що Каспійський трубопровідний консорціум використовує російський порт і сплачує Росії збори за обслуговування, а ці кошти зрештою допомагають фінансувати російську воєнну кампанію проти України.
Також варто звернути увагу на те, що одним із танкерів, уражених минулого тижня, став Nelsa — судно, яке перебуває під санкціями Великої Британії та ЄС і нині зараховується до російського «тіньового флоту».
Це, ймовірно, підкріплює аргумент України про те, що Казахстан робить недостатньо для протидії російським спробам обійти західні санкції; більше того, складається враження, що він отримує з цього вигоду. Надто багато товарів подвійного призначення продовжує надходити з Казахстану до Росії, а згодом виявляється в російських ракетах і бомбах, що падають на Україну.
У цьому сенсі удари можна розглядати як сигнал Астані: їй необхідно визначитися, на чиєму вона боці. І на тлі нинішнього дефіциту нафтопродуктів у Росії Казахстану не варто розраховувати на те, що він зможе без наслідків допомагати Москві.
По-третє, удари по танкерах, що завантажуються на терміналах КТК у Новоросійську, зазвичай стосуються нафти й пального, які прямують до Європи. Однак це відбувається саме тоді, коли Євросоюз обговорює вже 21-й пакет санкцій, ухвалення якого, вочевидь, гальмують такі країни, як Греція, що продовжують брати участь у перевезенні та імпорті російських енергоносіїв.
Послання України до Європи таке: зробіть більше, щоб домогтися ухвалення цього пакета й реально обмежити російський енергетичний експорт, інакше ми візьмемо ситуацію у свої руки та зможемо повністю вивести з ладу ключові російські експортні вузли, як-от Новоросійськ.
Ба більше, Україна, схоже, прагне чітко дати зрозуміти імпортерам російських енергоносіїв і тим, хто сприяє цій торгівлі, що вони більше не можуть почуватися в безпеці: можливості українських далекобійних дронів і ракет фактично не мають колишніх обмежень.
По-четверте, це водночас і сигнал Росії та російському суспільству: їхні порти й енергетична інфраструктура більше не є захищеними об'єктами, а ситуація в міру зростання українських воєнних спроможностей лише погіршуватиметься. Безпечних місць стає дедалі менше, тому, відповідно до цієї логіки, погоджуватися на умови миру варто вже зараз, поки така можливість ще зберігається.
Чи припиняться удари по об'єктах КТК?
Це можливо — якщо європейці нарешті виявлять політичну волю й запровадять справді жорсткіші санкції проти Росії, насамперед проти її енергетичного сектора, а Казахстан нарешті перестане заплющувати очі на порушення санкційного режиму, перекриє канали обходу обмежень і візьме ситуацію під жорсткий контроль.
Переклад NV
Текст публікується з дозволу автора