Трибунал для Путіна. Як світ судитиме російського диктатора за війну в Україні і чи має це сенс

З початком повномасштабного вторгнення Кремль запустив цілий злочинний маховик: хаотичні і масовані обстріли цивільних об'єктів, вбивства, тортури, зґвалтування, викрадення і примусова депортація, зокрема дітей. Усі ці дії Росії та її керівництва підпадають під формулювання чотирьох основних міжнародних злочинів: воєнні, проти людяності, геноциду та агресії.

Однак із покаранням за них не усе просто. Якщо перші три вже сьогодні може розслідувати та розглядати МКС, бо там фігуруватимуть конкретні виконавці, то щодо агресії, де головними обвинуваченими мають стати Путін та його оточення, потрібно створювати спеціальний трибунал. Необхідність його появи, на думку Рейнсалу, є «неминучою».

Саме над появою спецтрибуналу впродовж останніх місяців працює Україна. Та лише зараз на міжнародній арені з’явився імпульс щодо його створення. «Ще на початку осені не було такої сильної підтримки на Заході, — зізнався головний естонський дипломат, який активно займається темою засудження росіян та їхнього керівництва. — Але зараз майже 30 країн приєдналися до координаційної групи щодо притягнення до відповідальності [за злочини агресії]. Окрім європейських у ній є Канада, США, а також, наприклад, Гватемала».

Українські представники сьогодні доволі оптимістично оцінюють перспективу появи подібного спеціалізованого судового органу. Андрій Смірнов, заступник керівника Офісу президента (ОП), який опікується юридичними питаннями, розповів NV: на Банковій покладають великі сподівання на координаційну групу — саме остання має прийти до консенсусу щодо того, якою буде модель процесу засудження Путіним. Наразі ж її не знайшли. «У нас є обережний оптимізм в тому, що це станеться до літа цього року», — визнав Смірнов.

Якщо нинішня динаміка дискусії щодо спецтрибуналу зберігатиметься і надалі, то, за переконанням замголови ОП, є «всі шанси до кінця цього року перейти вже до практичної реалізації власне заснування і створення моделі» цього органу.

Три моделі

Борис Бабін, юрист-міжнародник, експредставник президента в Автономній Республіці Крим, пояснив NV: найбільш вдалою для України була б ситуація, коли злочин агресії міг би розглянути МКС. Однак на подібне той не має повноважень. Саме тому сьогодні обговорюються механізми, за допомогою яких можна створити потрібну інституцію. Остання, скоріш за все, отримає право судити господаря Кремля заочно.

За словами Смірнова, «на столі» є три моделі спецтрибуналу. Перша — його заснують за угодою між Україною та Організації об'єднаних націй (ООН) на підставі відповідного рішення Генасамблеї ООН. Друга — багатостороння широка відкрита угода між Україною і іншими країнами. До неї зможуть приєднуватися різні держави, щоб в подальшому визнавати на своїй території юридичну чинність рішень трибуналу. Третя модель — гібридна, яка передбачає його створення в системі національних судів України.

Остання, за словами замголови ОП, зовсім не влаштовує Київ через суперечність Конституції та звуження юридичної оцінки агресивної війни «до рівня якогось міждержавного конфлікту». Тому лише перші дві моделі на Банковій розглядають як робочі.

«Якщо розставляти пріоритети в цих двох версіях, то ми акцентуємо увагу на угоді між ООН та Україною, докладаємо до цього максимальних зусиль, і адвокатуємо цю версію як ключову на всіх рівнях», — пояснив Смірнов.

Юрист Роман Єделєв, вчений секретар Української асоціації міжнародного права, також переконаний, що трибунал на базі угоди України та ООН стане найкращим рішенням. Однак зараз не відомо, чи буде достатньо голосів за це рішення у Генасамблеї ООН.

Юрист звертає увагу NV на те, що у квітні Генасамблея буде голосувати за загальну резолюцію, в якій згадають про необхідність створення міжнародного механізму притягнення до відповідальності за злочин агресії. І саме це голосування покаже, наскільки держави-члени ООН підтримують подібну ідею.

«В Генеральній Асамблеї за наші резолюції голосують 140−142 держави [із 193 учасників], — розповідає Єделєв. — От за створення трибуналу також потрібно, щоб було не менше голосів».

Якщо ж за резолюцію про створення трибуналу проголосує до 90 держав, то це буде з політичної точки зору певним програшом для України, вважає юрист. Адже у такому випадку росіяни будуть говорити, що це ніякий не міжнародний трибунал, і що половина світу його не підтримує.

Глава МЗС Естонії спілкувався з юрисконсультом ООН і зрозумів: зараз немає жодних сумнівів, що Генасамблея має мандат на створення спецтрибуналу. «Однак питання того, яким буде поріг країн-членів ООН при голосуванні в Генеральній Асамблеї, все ще залишається відкритим і обговорюється юристами, — пояснив Рейнсалу. — Але це залежить виключно від політичної волі держав-членів ООН».

Він сподівається, що у найближчому майбутньому спецтрибунал буде створено, а голосування Генасамблеї ООН з цього приводу відбудеться в цьому сезоні.

Покарання без обмежень

«Ми маємо продовжувати наполягати на створенні спецтрибуналу, на застосуванні всіх інших можливих механізмів притягнення Путіна до відповідальності, — вважає Єделєв. — Не потрібно зупинятися на цьому ордері [на арешт від МКС]».

Юрист зауважує: Путін накоїв так багато міжнародних злочинів, що повинен понести відповідальність за кожен із них — і агресію, і воєнні злочини, і злочини проти людяності тощо. Відтак МКС і спецтрибунал можуть працювати паралельно: перший розгляне три види міжнародних злочинів, а останній — злочин агресії.

На думку фахівця, також важливо наполягати на тому, що МКС має розслідувати всі діяння росіян і наскільки вони вчинені під безпосереднім керівництвом Путіна. Адже складність якраз в тому, аби довести: диктатор знав, що якийсь російський «Ваня» в Бучі вбив українця.

«Трибунал значно спрощує цю діяльність, — вважає Єделєв. — Бо він розглядає лише злочин агресії. А агресія очевидна: Путін проводив засідання Радбезу РФ [яке дало старт нападу росіян на Україну], він приймав рішення про застосування Збройних сил РФ проти територіальної цілісності і суверенітету України і виступав з ним. Тобто, там доведення значно простіше, ніж по кожному іншому міжнародному злочину».

Ольга Стефанішина, віце-прем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, зауважила NV, що рішення про створення спецтрибуналу важливо прийняти до завершення війни. «Ключовим є те, щоб коли Україна переможе, то такий трибунал був вже як мінімум створений, і Росія була б притягнута до відповідальності, — каже Стефанішина. — Ми зацікавлені в тому, щоб це сталося якнайшвидше. Бо таке правосуддя зазвичай є тривалим».

Агресія Росії і її вторгнення, яке триває довше року, — найбільш задокументована і історії війна і з точки зору медіа, і з точки зору доказів та інформації. Тому доведення російських злочинів, свідчення про них — усього цього нині більш, ніж достатньо. «Через це нам потрібно, щоб консенсус щодо спецтрибуналу був якнайшвидше», — додала віце-прем'єрка.

Але чи матиме такий трибунал практичний сенс, якщо Путіна не вдасться затримати і його судитимуть заочно? На це питання впевнено відповідає глава МЗС Естонії. На переконання Рейнсалу, навіть такий варіант матиме користь. Адже він, зокрема, створить певне розуміння, що міжнародне співтовариство не повернеться після війни до попереднього контексту міжнародних відносин з Путіним і його режимом.

«Це також дасть сигнал і російському суспільству, і російським провідним гравцям, що Путіна не слід більше розглядати як активного учасника міжнародних відносин, — вважає Рейнсалу. — Тому що він є і залишиться поза законом. Тому що такого роду злочини проти людяності, проти міжнародного права не мають жодних часових обмежень».