Це політика катастрофи. До якої кризи рухається світ

Щоб ви собі уявили масштаби змін, коли розмовляю зі своїми знайомими, вони мені розповідають, що в них немає жодного знайомого, який би не відчув зараз на собі тягар цих змін, включно з втратою роботи.

Це швидка контрреволюція, яка дає свої наслідки

Ми також розуміємо, що поки що американське суспільство — чи то демократи, чи те ж громадянське суспільство — поки що не мають дієвих засобів цьому протистояти. Це дійсно дуже швидка контрреволюція, яка дає свої наслідки.

Щодо геополітичних результатів. Насамперед це дуже дивний підхід, це, як вони кажуть: бий своїх, щоб чужі боялися. Тому що головний напрямок адміністрації Трампа зараз — не так проти традиційних ворогів Америки, як проти своїх найближчих союзників. Це Європейський Союз, це Канада, значною мірою Тихоокеанський регіон, включно з Австралією і Японією.

І це викликає величезну тривогу. Тому що це ламає весь порядок встановлених сил і невідомо, що з цього буде. Перед тим була невідомість, а зараз додається хаос. Але ми розуміємо, що зростає рівень незахищеності, рівень небезпеки в цьому світі. І тому я би сказав, що загроза війни, навіть глобальної війни, не зменшується, а наростає.

Чому Трамп вирішив відтермінувати ці торгівельні мита для країн світу? Бо Трамп — це як погода у квітні. Можна чекати всього. Ми розуміємо, що велика шкода вже завдана, питання: чи буде ще більша шкода.

Якщо говорити про довіру в американському суспільству, то є люди, які сліпо вірять Трампу. І що б не говорили, як би не змінювалася ситуація, вони все одно будуть вірити Трампу. Але що ми вже бачимо в усьому світі, а в Америці найбільше: зараз є сильна поляризація, де вимивається центр.

Зараз маємо, по суті, у всіх питаннях чіткий поділ на республіканців і на демократів. Республіканці в більшості, на жаль, підтримують Трампа і майже сліпо йому довіряють. Так само з його виборцями. Очевидно, демократи роблять щось інше, цілком протилежне, але поки що не бачимо цієї позиції.

Якщо я раніше порівнював Трампа із Леніним, зараз порівняю Трампа з Гітлером. Це не той аргумент, що Трамп фашист. Зовсім ні. Просто Трамп хоче робити свою контрреволюцію, хоче рухатися туди, звідки ми вже всі вийшли. Скажімо, Гітлер, який жив у індустріальному суспільстві, розвернувся до аграрного суспільства, баварського суспільства.

Для Трампа дуже важливо розвернутися до індустріального суспільства, повернути в Америку великі фабрики, заводи, виробництво тощо. Це його велика мета, і він про це говорить. Це дуже важливо. Тому що він, в принципі, обіцяє кому? Тим людям, які найбільше постраждали від глобалізму. Умовно кажучи, тим «синім комірцям». Цим робітникам, які працювали на заводах, фабриках, які мали забезпечення, які мали роботу, які зараз живуть у безнадійних містах. І тому вони вірять Трампу, дивляться на нього, як на свою останню надію.

Але шкоди буде набагато більше. Тому що ми зараз бачимо, як тарифи обов’язково вплинуть на ціну. Це неминуче, знаєте. Це політика катастрофи. Причому цілком ймовірно, що це не буде тільки криза для Америки, це буде криза для всього світу щонайменше, як було в 1929—1933 роках.

Звичайно, це сценарій алармістський. Можливо, цього не станеться. Але ви повинні розуміти цей рівень тривоги. Крім того всього, історія показує, що економічні війни дуже часто ведуть до справжніх війн. Коли я це говорю, що зараз зростає небезпека війн, конфліктів, це не пусті слова. Це те, що є реальністю.

Ми маємо спільноту у світі, в Україні вона є, умовно кажучи, це люди, які достатньо молоді, зробили кар'єру, інтегровані в глобальний світ, які читають книжки, які аналізують цей світ, умовно кажучи, цей світ антитрампівський. Трамп цей світ ненавидить. Він вважає, що від цього світу є загроза. А є світ інший, який, скажімо, живе з телевізора, з соціальних мереж, який вірить у будь-які змови, який дійсно бачить, що його становище погіршується.

І між цим двома світами є прірва. Один світ не розуміє іншого. Зокрема, треба розуміти також, що все-таки треба мати критичне ставлення і до Байдена, і до Гарріс, тому що вони другого світу не бачили, з ним не можуть розмовляти; вони його ігнорують, вони його ображають. Зрештою, це позиція більш європейського світу.

І тому ми маємо такий антисистемний бунт величезної групи людей, яка дійсно зазнає величезних втрат, величезної шкоди через глобалізацію. Тільки Трамп пропонує ліки, які ще гірші, ніж хвороба. Оце в цьому найбільша проблема.

З погляду кількості, то ми не знаємо, людей якої категорії більше. Бо, в принципі, теоретично, а навіть практично, бачимо, що постраждають всі. Наскільки це призведе до зміни, до отверезіння цієї частини, яка програє, ми ще цього не знаємо. Але те, що стосується України: Україна в кожному випадку є одним з тих пунктів, який ділить ці дві групи. Це дуже чітко зрозуміло.

Тому що ця група, яка досвідчена, ліберальна, глобальна, вона і проукраїнська, тут немає, про що говорити. Це бачимо майже у всіх країнах, зокрема в Америці. Демократи це показують.

Натомість ця група вважає, що Україні не треба допомагати, тому що треба зосередитися на американській справі. America first. Дуже важливо. І це їхня позиція. Це позиція самовбивча, тому що, що це означає? Я говорю про можливість глобальних конфліктів.

Уявіть собі, що стається зараз, після того, що зробив Трамп, зокрема з тарифними війнами, з відмовою від американської присутності в Європі чи інших країнах. Зараз загроза є не тільки Європі. Зараз загроза є для Японії, Австралії. А це означає, що природно, вони будуть шукати якийсь інший спосіб безпеки. А це означає, найімовірніше, що вони будуть пробувати відновити ядерні програми або заснувати ядерні програми.

І тоді питання буде, чому тоді Японія чи Австралія не можуть мати атомну бомбу? Чому Німеччина не може мати атомну бомбу? Дуже важливо. Вони мають на це можливості — і технічні можливості, і фінансові ресурси.

Це такі випадки, коли зміни в одній країні дестабілізують весь світ, і робить його дедалі більш небезпечним.

Важливо, що Трамп настрашив нарешті Європу. Причому першу Європу — Європу істеблішменту. Вона швидко думає про те, як перетворитися в нову категорію — Європу безпеки.

Чи в стані Європа до народження нової моделі за умови недостатньої підтримки суспільств? Поки що маємо час. Якщо не помиляються, це час до 2027−2028 року — загальноєвропейських виборів. Ми пройшли 2024 рік виборів, які пройшли достатньо добре, скажімо так. І ніде ті проросійські сили до влади не прийшли, на щастя. Маємо ще якийсь час, період передиху.

Але дуже важливо, чи Україна дасть Європі цей час передиху. Україна останні роки давала Європі можливість передихнути і щось робити. Зараз цей час стає все більш критичним. Питання тут дуже важливе: що станеться в Україні? Бо щось станеться в Україні, обов’язково десь буде сильний наслідок для самої Європи.

Тобто зараз питання часу дуже важливе. Питання часу просто ключове. Що залишається зробити? Я цілком не виключаю, що наступні вибори будуть набагато менш успішні для цього естеблішменту. Ми бачимо, як росте ультраправа Альтернатива для Німеччини — зараз займає перше місце. Ми бачимо, що робиться з Конфедерацією в Польщі. Цілком можливо, що це станеться. Хоча, звісно, це все пов’язано з тим, що робиться в Америці. Якщо політика Трампа буде тріщати, якщо демократи припускають можливі вибори наступного року, то, звісно, ці сили повстануть. Але це все гадання на кавовій гущі. Факт того, що Європа ще має час. Питання: як вона може цей час ефективно використати?

Я розмовляв з німцями. Тут, може, є секрет Полішинеля. Чи можуть німці замінити брак ключових американських поставок? В принципі, вони кажуть, що так. Німеччина може постачати Україні Patriot. Тільки питання, чи буде Америка давати згоду. Ключова умова постачання зброї — це згода Америки. Тобто це все система балансів. Система досить крихка, але вона є. Питання, що буде робитися.

Припускаю зараз, в такій ситуації, буде будуватися нова конфігурація. І ця конфігурація буде Лондон, Берлін, Франція, цей трикутник. Хто до нього приєднається? Будемо бачити. Думаю, що зараз це буде головний центр противаги до Трампа і до Росії.

Трамп нищить систему балансів, до побудови якої після завершення Другої світової війни максимально приклалися США. Але хочу звернути вашу увагу, що це позиція Америки, яка почалася, щонайменше, з часів Барака Обами. Вже Обама заявив про те, що він буде зменшувати присутність Америки в Європі. І нагадаю вам, що європейські лідери і публічні спікери написали листа до Обами про те, що зарано ще Америці йти з Європи, тому що Європа залишається далі нестабільним континентом під загрозою. Це було 13 років тому. Цей відхід стався раніше, просто Трамп його прискорив, він його обрубав, він зробив його дуже швидким.

З іншого боку, ми повинні розуміти, що як би ми не ставилися до Трампа, як би ми не критикували Америку, ми не можемо битися без Америки. І Європа не може битися без Америки, тим більше Україна. Тобто ми можемо трактувати Трампа будь-як, але ми не можемо трактувати Трампа як ворога і ображатися на нього. Нам треба далі продовжити з ним розмови.

Тому що, так чи інакше, в цьому світі присутність Америки далі важлива в нашому регіоні. І нагадаю, що і Першу, і Другу війну ми, вільний світ, виграли саме тому, що була американська допомога, вона залишається. Жодна країна не має такого потенціалу, як Америка, щоб дійсно противажати цим силам, новій осі, якою є Китай, Росія, Іран. Тобто, навіть ставлячись дуже критично до Америки і до Трампа, ми мусимо все одно продовжити з ними розмовляти, переконувати їх у важливості Європи і важливості безпеки для України.

Тобто я далі на боці цієї думки, що з Трампом треба розмовляти і що це може мати свої наслідки. Чи вони будуть, час покаже. Але ми не маємо права припиняти своїх спроб.

Повну версію інтерв'ю з Ярославом Грицаком слухайте на Radio NV

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV