Хтось нещодавно порівняв Трампа з Левом Троцьким. Нагадаю, той, хто не знає: Троцький — це був один із більшовицьких лідерів, який хотів зробити пролетарську революцію, так звану Перманентну революцію. У тому сенсі, що Трамп є таким лідером світової контрреволюції, який хоче цілком поміняти всі порядки. Причому дуже важливо — це революція світова.
Тому Трамп не просто бачить себе як лідера Америки, а як лідера цього світу, який диктує закони всім і вся, ні на що не озирається. Це, напевно, найкраще порівняння чи найкраще пояснення того, ким є Трамп. Імператор світу — умовно кажучи, так.
Я оминаю будь-які психологічні моменти, а говорю як історик. Отже, недавно з’явилася дуже цікава статистика, що Трамп збирається збільшити фінансування на оборонну сферу, на армію, до $150 млрд. Уявіть собі, що це більше, ніж усі великі держави світу, включно з Європою, Китаєм та Росією. Тобто він має величезну тверду силу, і ця тверда сила — це є груба сила. Це є армія, це є воєнна сила. І він розуміє, що цією силою він може поламати все. Це, знаєте, як дитина, яка дісталася до іграшки і не може нею набавитися. І це повністю наголос на твердій сили, причому не на силі м’якій, не на переконаннях, не на приємному образі, не на чомусь привабливому, те, що було раніше — американський спосіб життя — а просто груба сила, що дуже важливо. І він цією силою хоче поламати весь світ.
Це закінчиться катастрофою. Для кого — ми не знаємо
Очевидно, також дуже важливо, що він відчуває, і можна вести певні паралелі. Бо багато говорить, що, мовляв, теперішня криза — це криза Вестфальської системи, яка постала, нагадаю вам, у 1648 році: 30 років страшної кровопролитної війни між протестантами і католиками. Але головна ціль цієї системи полягала в тому, що одні держави не можуть втручатися в справи інших. Отже, це не цілком правда, тому що була велика перерва в цій Вестфальській системі, і це було XIX століття, після Наполеонівських війн, коли зібралися три імператори і вирішили між собою поділити Європу: прусський, австрійський і російський.
Отже, приблизно так думає зараз Трамп: світ треба поділити.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Світ треба поділити між одним, двома, трьома імператорами, і кожен із них буде мати свою сферу, і буде регулювати там стосунки. А головним із тих імператорів, перший серед них буде сам Трамп. Оце, можна казати, його візія світу, візія майбутнього. Знову ж таки кажу, опираючись на грубу силу.
Він чітко сказав, що мораль — це я. Я визначаю закони, правила моралі. Зверніть увагу, у його мові немає мови цінностей. Він не говорить про несправедливість, не говорить про порядок, він не говорить про захист скривджених, не говорить про жертву. Його мова — це груба сила, головний аргумент його — сила.
Знову ж таки, звертаючись до світової історії, це, знаєте, те, що писав Фукідід: сильні роблять те, що хочуть, а слабкі роблять те, що їм кажуть. Оце принцип такий саме у Трампа.
Новий принцип дуже короткотривалої дії. Тобто, звичайно, Трамп має великий намір і будує велику імперію, але я наперед можу сказати, що це закінчиться великою кризою, навіть катастрофою. Для кого — ми не знаємо. Чи тільки для Америки, чи для західного світу, чи для Китаю, чи для України, що теж не виключено, але ми розуміємо, що ця криза буде мати світові наслідки.
Я хочу сказати щось, що може бути парадоксальним. На свій спосіб, і в дуже дивний спосіб, політика Трампа може діяти позитивно на Європу. Бо про що йдеться? Трамп заявляє чітко, що має контролювати західну півкулю, питання: хто контролюватиме східну півкулю? І тут є три виразні кандидати. Один уявний, два дуже виразні. Очевидно, перший — це Росія, яка старається, хоча треба одразу сказати, що ніхто із серйозних аналітиків, політиків, дипломатів не вважає Росію більше великою силою. Тому що війна в Україні поставила крапку щодо російських амбіцій, не тільки тому, що Росія, скажемо, такою силою не є, а тому, що вона чотири роки не може справитися з набагато меншою країною. Це не є статус великої держави, Росія це перекреслила. Ніхто серйозно не вважає Росію великою силою, хоча Росія весь час каже, що вона хоче бути таким гравцем.
Справжнім гравцем є Китай. Китай хоче домінувати в цій сфері світу. І дуже важливо, що деякі країни уже переорієнтовуються. Скажімо, така країна, як Греція, яка є членом Європейського Союзу, не бачить себе поза Європейським Союзом, зрештою, і поза НАТО, і вже подумує, як будувати зв’язки з Китаєм чи з Арабськими Еміратами. Тому що очевидно, що центр влади переміщається. І тут ключове питання: чи цим гравцем, головним гравцем стабільності в західній півкулі, у східній півкулі, може бути Європа, Європейський Союз? Європа про цей намір не думала, таких амбіцій не має, тому йшлося тільки про Європейський континент. Але зараз вона вимушена стати тим лідером.
Чому я це все кажу? Бо Трамп поставив питання руба: або Європа стає сильнішою, або вона взагалі перестає існувати. Я думаю, що така постановка питання є дуже корисною для самої України. Тому що Україна не може виграти цю війну і взагалі існувати без сильної Європи.
Я давно казав, що Європа потребувала кризи, щоб собі прийти у відповідну форму, бо в тій конструкції, яка вона є, вона не життєздатна. Очевидно, українська війна поставила Європу перед цією потребою. Як я колись сказав, знаєте, може трошки вульгарно, що Україна — це така собі віагра для старої Європи, але зараз Трамп поставив це питання набагато радикальніше. Або Європа стає дійсно регіональним лідером, або вона перетвориться на невідомо що. Зокрема, можливо, розпадається на старі держави.
Звичайно, цей варіант, який Україні є найменш корисний, але, тим не менш, ми повинні розуміти, що в тій ситуації саме український фактор є також дуже сильним фактором побудови нової спільної Європи.
Показником цього лідерства є, насамперед м’яка сила. Європа далі зберігає свою м’яку силу і свою привабливість. І, очевидно, про це говорять капіталовкладення, кількість туристів, які приїжджають, люди, які хочуть жити на Заході, а не десь в Китаї чи в Росії.
По-друге, дуже важливо: Європа не повинна піддаватися шантажу і далі відстоювати свою гідність. Тобто те, що зараз Європа говорить Трампу, — ми не підкорюємося, маємо свою політику — це дуже важливо.
А третє — це структурні зміни. І це, певно, найважливіше. А це означає, що Європа також повинна стати озброєним континентом. Мати своє військо. Можливо, відновлене НАТО. Але, очевидно, що набагато більше має тратити на воєнну промисловість, набагато більше має переробляти своїх структур, які мають бути готові до війни. Тому що з цією політикою, яку ми зараз маємо, то розуміємо, що вступаємо в період затяжної, перманентної війни, який буде мати свої перемир’я, свої паузи, таке все інше. Але так чи інакше, що зараз не буде жодної безпечної точки в світі, де ми могли би заховатися від воєнної загрози.
Якщо Трамп далі буде погрожувати Європі, то в Європи немає ніякого вибору, як шукати спільного союзника. Цілком не виключаю, що ним буде Китай. Тоді цілком можлива нова конструкція, дивовижно звучить, що це буде компроміс чи союз між Америкою і Росією, з одного боку, а з другого — Європа і Китай. Так чи інакше, дуже важливо і для Європи, і для Трампа відірвати Росію і Китай одне від одного, це елемент великої гри.
Кому краще це вдасться — будемо бачити. Було б ідеально, якби Трамп і Європа діяли заодно, але поки цієї дії ми не бачимо. Я не виключаю, напевно, побачимо в найближчі місяці, що європейські дипломати й політики шукатимуть більших, інтенсивніших контактів із Китаєм і, можливо, з арабським світом.
Ми не можемо тут відривати Україну від Європи і Європу від України, ці часи вже минули. Якою буде Європа — сильною мірою залежить від України. Як довго Україна говорить мовою гідності та свободи — так довго залишаються кращі шанси, що це буде новий виклик для самої Європи.
НАТО, як і ООН, — це продукт після Другої світової війни. Цей продукт не може тривати довго, це логіка історії. Після кожної великої війни створюються якісь певні міжнародні інституції, які дають безпеку, гарантії, але вони тривають два, три, чотири покоління.
Ми бачимо зараз кризу ООН, кризу НАТО, очевидно, нас чекають якісь нові формати. Я не знаю, який формат це буде. Це буде ООН, НАТО або якась інша структура. Можливо, вона не включатиме весь ЄС, а якусь частину. Питання Франції дуже важливе, інших речей, я не знаю. Але дуже важливо, якщо весь світ потребує перезавантаження, переформатування, НАТО в цьому випадку не виняток.
Бачимо, як усе калейдоскопічно міняється. Хто б думав про проблему Гренландії два роки тому чи навіть рік тому? Ми в дуже хаотичній ситуації. Але важливо, якщо ми бачимо десь якусь стійкість, як не дивно, один із елементів цієї стійкості у світі — Україна.
Я відверто боюся, що Трампу можуть зробити імпічмент чи відправити у відставку. Бо якщо зникне Трамп, з’явиться віцепрезидент США Джей Ді Венс. Якщо Трамп може мати якісь певні хитання, непослідовність, хаос, то цей хаос дає поле для маневру. То у випадку Джей Ді Венса цього не буде, він страшніша особа, ніж Трамп у тому сенсі. Він усе більше вважає Європу своїм головним ворогом, вважає, що Європа — це як американські демократи, і він вважає, що з цим треба боротись.
Нам треба якось чудеса дипломатії виявляти. Але я дійсно боюся того, що у випадку, якщо це дійсно деменція у випадку Трампа, що цілком можливо, зважаючи на вік, я думаю, є загроза його наступника, бо треба буде відкривати імпічмент не тільки йому, а і Джей Ді Венсу.
Повне інтерв'ю із Ярославом Грицаком читайте тут та слухайте на Radio NV