Це багата країна з величезною кількістю корисних копалин, особливо на Мангишлаку, на Заході Казахстану, країна жила бідно, а величезні багатства вивозилися невеликим колом людей, родичів колишнього президента та людьми з його оточення. Вони купували собі нерухомість, створювали багатомільярдні доларові статки і це не було таємницею, так само як і не таємниця те, що подібне відбувається у Росії. Не було таємницею для народу Казахстану.
А життя ставало дедалі гіршим, рівень життя не зростав, а падав. І першими обурилися гірники Мангишлаку та нафтовики, там уранові копальні, насамперед газ і нафта. Так, піднялася ціна на газ і це був такий спусковий гачок, вони вимагали і відновлення контрольованих цін на газ, і усунення колишнього президента Назарбаєва з усіх постів, проведення вільних виборів і самоврядування. Виборів в акімати, у місцеве самоврядування, та національних виборів, що цілком розумно. Дуже швидко ці хвилювання перекинулися у головне місто Казахстану, його колишню столицю Алмати, а далі вже включилися нові сили, тому що з одного боку президент Токаєв сам хотів позбутися Назарбаєва і він пообіцяв все народу: і знизив ціни, і не придушував обурення. заборонив поліції застосовувати силу проти повсталих; і змістив одразу і Назарбаєва, і весь його клан.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Сам Назарбаєв уже був старою людиною і насправді досить безсилою, а ось два його племінники були досить сильними людьми, один із них мільярдер, інший — заступник голови їхнього КНБ і фактично він контролював КНБ. І довгий час його вважали, цього генерала, племінника Назарбаєва, наступником Назарбаєва. Але оскільки було відомо, що він крайніх ісламістських поглядів та прихильник Талібану, в останній момент Назарбаєва вмовили такого, європейськи орієнтованого, не фундаменталіста Токаєва поставити президентом.
Боротьба цих двох угруповань назвемо її угруповання Самата Абіша, генерала КНБ, племінника Назарбаєва; і його брата Кайрата, мільярдера, вона причаїлася. Вони начебто готували мусульманський переворот, начебто збирали сили, так багато хто каже, але все було стабільно. Народ повстав незалежно від Токаєва, він повстав тому, що нестерпно було жити. А Токаєв уже цим скористався і остаточно скинув цей назарбаєвський клан. Почалося все справді з цін на газ і з того, що крали, грабували, обкрадали народ лідери Казахстану. А потім уже два угруповання і Абіш вирішив виступити раніше, ніж він припускав, начебто він передбачав виступити десь наприкінці весни, готувався справді захоплення влади. Він вирішив виступити зараз, і тут Токаєв переконався, що ніхто не слухає, що його накази не виконуються. Він наказує вийти Національній гвардії, а вона не виходить, КНБ здає зброю якимось повсталим, якимось людям. Абсолютно в країні запанувала анархія і він зрозумів, якщо він намагатиметься. У нього немає сил придушувати цей заколот уже Абіша.
Народ повстав незалежно від Токаєва, він повстав тому, що нестерпно було жити
Введення військ ОДКБ матиме довгострокові наслідки. І для Казахстану, і ширше, для Середньої Азії. Розумієте, що воно вирішить? Швидше за все це реальний абсолютно мусульманський фундаменталістський рух, який схожий на Талібан, може бути навіть з ним пов’язаний; який підтримували ці провідні люди назарбаєвського клану, вони були цим справді захоплені. І вони давно цим були відомі як такі мусульманські, ну майже фанатики. Тому швидше за все в горах між Киргизстаном та Казахстаном, у цьому Заілійському Алатау, розпочнеться партизанська боротьба. Як і Афганістан, я маю на увазі Афганістан 1979 року, переміститься тепер до Середньої Азії і російські війська будуть змушені, якісь їхні прихильники в Казахстані та Киргизстані будуть змушені боротися проти цих мусульманських фундаменталістів.
Казахстан проводив досить незалежну від Москви політику. Вона була деспотична, східна, але вона була спрямована на те, щоб зробити Казахстан такою авторитарною, якщо завгодно, Саудівською Аравією. Тобто країною, яку підтримує Захід, але яка при цьому є внутрішньо авторитарною. Але вона вигідна для Заходу, розробляти її родовища, там були англійські суди для бізнесменів, арбітражні суди в Казахстані. Тобто це була зовсім не Росія. Це був такий вестернізований, якщо завгодно, Сінгапур, авторитарний, але величезний.
Він був послом Казахстану у Сінгапурі. Тож він це все знає чудово. Але, до речі, і Назарбаєв мріяв загалом він теж на себе приміряв його сурдут. Але не вийшло. Він лишився таким радянським партійним діячем до кінця своєї політичної кар'єри. Але Токаєв думав це робити. Але коли він опинився на межі повного політичного фіаско. Тоді він закликав російські війська, знову ж таки називатимемо речі своїми іменами, і тепер уже він усе, тепер він маріонетка Путіна. Так само, як, до речі, Лукашенко. Тобто Токаєв став Лукашенком номер два. Його ненавидить свій народ. Тому що він стріляв у натовп на ураження. Для багатьох він ненависний, тому що він закликав іноземні війська. А росіян у Казахстані не люблять. І крім того, він втратив будь-яку реальну владу. Тепер він буде лише картинкою. Я думаю, що нікуди його не дінуть найближчим часом, він залишиться.
Повну версію інтерв'ю з російським істориком Андрієм Зубовим дивіться у програмі Новий вечір із Дмитром Тузовим на Радіо НВ: