Ми знаємо, що неможливо просто взяти й змусити себе бути щасливими чи радісними. Ці почуття є побічним продуктом інших аспектів нашого життя — гарних стосунків, роботи, що приносить задоволення, можливості реалізовувати творчий потенціал і використовувати свої таланти. Проте деякі люди кажуть, що взагалі ніколи не відчувають щастя. Вони розуміють, що мали б інколи почуватися щасливими, — адже інші, безперечно, почуваються — але у них ці позитивні почуття ніколи не виникають.
Чотири причини ангедонії
Таким людям ставлять клінічний діагноз «ангедонія», тобто відсутність задоволення, проте назва не пояснює походження проблеми. Ось чотири найпоширеніші причини:
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
1. Ваше дитинство проходило в депресивній та/або тривожній атмосфері
Якщо у ваших батьків була схильність до депресії чи тривожності, вони рідко почувалися щасливими й завжди хвилювалися або готувалися до чергових неприємностей, ви, можливо, не лише успадкували їхній темперамент, а й, з високою імовірністю, перейняли їхній погляд на життя і вважаєте його важким, сповненим труднощів і постійно очікуєте біди.
А якщо ваші батьки були непостійними й не могли забезпечити такої стабільності, якої ви потребували, або якщо ви зазнали емоційної чи фізичної травми, ви, ймовірно, засвоїли: щоб вижити, необхідно бути гіперпильними — постійно очікувати удару з-за рогу, ніколи не дозволяти собі розслабитися і завжди бути насторожі. У дорослому віці ця «програма» продовжує працювати у фоновому режимі, через що ви залишаєтеся тривожними, очікуєте найгіршого та почуваєтеся вразливими.
2. Ви запрограмовані на обережність
У відомому вірші Теннісона є такі рядки: «Краще кохати й втратити, ніж ніколи не кохати». Ті, кому важко бути щасливими, навряд чи погодилися б із цим: на їхню думку, краще не кохати чи не бути щасливими, аніж ризикувати втратити кохання чи щастя.
Внутрішній критик убиває радість
Якщо ви завжди очікуєте найгіршого, цілком логічно, що ви обираєте песимістичну позицію в дусі «навіщо взагалі намагатися» і ставитеся з підозрою до всього нового, особливо до того, що здається емоційно ризикованим. Але шлях до щастя часто вимагає саме ризику — наважитися змінити роботу чи зателефонувати тій людині, з якою ви познайомилися в барі. Не дозволяючи собі жити на повну, ви обмінюєте захват на безпеку, але ще важливіше те, що ви ніколи не переконаєтеся на власному досвіді, що ваші побоювання марні й катастрофа, якої ви очікуєте, насправді не настає. Лише вийшовши за межі своєї зони комфорту й переживши цей цілющий досвід, ви зможете відкрити для себе, що життя не таке страшне, як вам завжди здавалося.
3. Ви самокритичні
У вашій голові раз по раз лунає голос — критичний батько чи мати, а може, якийсь авторитетний дорослий, який цькував вас. Цей голос каже вам, що ви нічого не здатні зробити достатньо добре, що завжди можна було б упоратися краще і що ви не заслуговуєте на щастя.
4. Ви надмірно аналізуєте і живете у власних думках
Нарешті, є люди, які живуть лише у своїй голові, і їхній розум постійно працює понаднормово: аналізує, обмірковує все по кілька разів, зациклюється на дрібницях. Ці люди не відчувають не лише радості, а й узагалі майже нічого: їхні думки заглушають емоції, вони наче заніміли від шиї та нижче. Якщо запитати їх, як вони почуваються, вони можуть відповісти, що все гаразд, але насправді вони цього просто не знають.
Чотири способи перепрограмувати ангедонічний мозок, щоб відчувати радість
Суть у тому, що з багатьох вагомих причин ви навчилися не довіряти щастю, не шукати його, не очікувати його або асоціювати його з тривогою та небезпекою. Але налаштування мозку можна змінити. Ось із чого варто почати:
1. Плекайте вподобання, натхнення і захоплення
Засобом проти тривоги є вміння йти назустріч тому, що її викликає, — у нашому випадку назустріч позитивним емоціям. Замість того щоб уникати, надмірно аналізувати чи відсувати позитивні почуття на другий план, наповніть життя «позитивною спонтанністю» — ловіть найменший проблиск приємної емоції — просте вподобання, цікаву ідею або, ще краще, захоплення, яким би маленьким чи, на перший погляд, незначним воно не було. А далі дійте відповідно до цього пориву, уявлення чи відчуття: замовте піцу на обід, у суботу підіть пограйте в гольф замість того, щоб робити прибирання, або зателефонуйте тій людині з бару. Справа не в піці, гольфі чи людині, а в тому, щоб використовувати почуття як підказку щодо ваших потреб. Діючи не так, як ви звикли, ви приглушаєте відчуття, що ось-ось станеться катастрофа.
2. Навчіться зосереджуватися на теперішньому, а не на майбутньому
Життя існує лише в теперішньому, і вам потрібно навчитися проводити менше часу в майбутньому та більше — тут і зараз. Звісно, легше сказати, ніж зробити. Ваша схильність до надмірного аналізу, гіперпильності й обережності навчила вас намагатися контролювати майбутнє. Облиште це. Життя складається з низки теперішніх моментів, і ви можете контролювати лише їх. Що більше ви тренуватимете свій мозок бути тут і зараз, то менше майбутнє терзатиме вас.
На практиці це означає усвідомлювати, коли ви занурюєтеся в нетрі тривоги. Скажіть собі: «Ну ось, знову я за старе». Відновіть рівновагу, зупинивши шалений біг думок і зосередившись на диханні, на тому, що ви бачите й чуєте навколо себе саме зараз: вдумливо приготуйте їжу, прогуляйтеся або відволічіться переглядом фільму. Зробіть щось, що витягне вас із майбутнього й поверне в теперішній момент.
3. Медитація та медикаменти
Дослідження показують, що медитація в тій чи іншій формі може змінити ваш мозок, навіть якщо ви приділяєте їй лише кілька хвилин на день. Існує безліч вебсайтів, які допоможуть вам зробити перші кроки. А медикаменти можуть допомогти сповільнити надмірно активний, тривожний мозок, зменшити шум і зупинити потік думок. Навіть невеликі дози можуть справити відчутний ефект. Порадьтеся зі своїм лікарем щодо можливих варіантів.
4. Дайте відсіч внутрішньому критику
Внутрішній критик убиває радість. Час дати відсіч цьому тирану. Почніть із того, щоб помічати, коли він прокидається й починає вам дорікати, і змінювати історію, яку ви розповідаєте собі: ви зробили все, що могли на той момент, і до того ж здобули новий цінний досвід. Спробуйте ставитися до себе так, як ви в ідеалі ставилися б до улюбленої дитини, яка критикує себе: скажіть їй, що все гаразд, що помилки — це дрібниці і що життя здатне пробачати. Думаючи таким чином, ви відповідно змінюєте ставлення до себе і даєте собі зараз те, чого не отримали в дитинстві.
Тож як відчути щастя? Плекайте свої вподобання, діючи відповідно до них, і вийдіть за межі зони комфорту, щоб з’ясувати: ви можете довіряти своїм емоціям, а світ не такий небезпечний, як ви звикли вважати. Перепрограмуйте свій мозок, змінивши внутрішній діалог і ставлячись до себе тепер так, як до вас не ставилися в дитинстві.
У щасті немає нічого страшного.
Правова інформація. Ця стаття має винятково інформаційний характер і не замінює професійної психологічної консультації. NV не несе відповідальності за будь-які рішення, ухвалені читачем на основі матеріалів сайту.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Роберта Таіббі. Републікацію повної версії тексту заборонено.