Коли я переїхав навчатися до Великої Британії, політика тут здалася мені дуже цікавою. Парламентська система була іншою, тому нові вибори одразу ж призводили до створення нового уряду. Преса була чудовою, але політичною, тож можна було читати газети і бути в курсі як фактів, так і настроїв. А при висвітленні політики уряду журналісти завжди могли процитувати голос опозиції: членів «тіньового кабінету».
Як і багато чого іншого в британському суспільному житті, інститут тіньового уряду був мені незнайомий, але незабаром я почав цінувати його і захоплюватися ним. Звичайно ж, «кабінет», — це збори міністрів уряду, очолюваного у Великій Британії прем'єр-міністром. Партія, що перебуває в опозиції (Лейбористська партія, коли я приїхав до Британії 1991 року), призначала своїх провідних членів, щоб стежити за кожним міністром уряду, зокрема за прем'єр-міністром.
«Shadow» (англійською «тіньовий») означає також «стежити». І тіньові міністри «стежили» за реальними міністрами, тобто відстежували кожен їхній крок, критикували політику і пропонували альтернативи. Важливо, що тіньовий міністр завжди був готовий дати коментар пресі з питань своєї компетенції. Це значно збагачувало суспільне життя. У будь-який момент у журналіста, а отже, й у громадськості, був доступ до альтернативної точки зору, яка була як актуальною експертною, так і політично значущою. Тіньові міністри не завжди ставали справжніми міністрами після наступних виборів, але часто саме так і відбувалося.
Чотири роки тому Дональд Трамп очолив спробу підірвати демократичні вибори і тим самим зруйнувати конституційну систему США. За два тижні цю саму людину буде інавгуровано як президента Сполучених Штатів Америки, цього разу з сентібілліардером як необраним фактичним главою уряду і з антикваліфікованими антипатріотами як кандидатами в члени його кабінету. Що робити?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Люди говорять про опір і опозицію. Яких форм вони мають набувати? Я вже писав про те, що можуть зробити громадяни. Провідні політики опозиційної партії, Демократичної партії в США, несуть особливу відповідальність, а також мають особливі можливості. Одна з них — сформувати тіньовий кабінет. Я хочу приєднатися до голосів тих, хто виступає за це.
Тіньовий кабінет допоміг би встановити новий, кращий ритм американської політики
У Великій Британії тіньовий кабінет представляє «лояльну опозицію». Йдеться про лояльність державі та її главі, монарху. У Сполучених Штатах «лояльна опозиція» була б лояльна до американської Конституції — і справді, це могло б стати основою її діяльності. Ми зіткнулися з незвичайною ситуацією, коли уряд — президент і його кабінет — схоже, байдужі до верховенства закону як такого. Відштовхуючись від принципу, що у нас уряд законів, а не людей, тіньовий кабінет зміцнив би американський образ політики. Було б дуже добре, якби до тіньового кабінету увійшов один або два юристи, які спеціалізуються на конституційному праві.
І тіньовий кабінет нагадав би нам про те, наскільки краще все може бути. Регулярні реакції його членів на дії Маска-Трампа випливали б з іншого розуміння політики і стратегії. Це матеріал, який потрібен пресі, і який потрібен усім нам. У міру того як Трамп і його кабінет проводитимуть свою непередбачувану руйнівну політику, журналісти та інші люди будуть у розгубленості, не знаючи, що сказати. Що гіршою стає ситуація, то складніше придумати альтернативу. Згодом хаос Маска-Трампа може здатися єдино можливою реальністю. Це, звісно, і буде метою нового режиму: переконати нас у тому, що уряд означає лише дисфункціональність, шоу і репресії. У будь-який момент члени тіньового уряду можуть нагадати про те, що уряд міг би робити для людей. Вони потрібні для того, щоб нагадати, що краща Америка завжди можлива.
За часів Маска-Трампа будуть зроблені всі спроби, щоб олігархія, правління небагатьох багатіїв, здавалися нормальними. Вчинки мільярдерів виправдовуватимуться самим фактом того, що вони мільярдери. Їхній власний зліт на вершину американської політики святкуватиметься як успіх кожного. Основна ідея Маска полягає в тому, що ми всі повинні страждати і дякувати йому за наші страждання. Тут також допоможе тіньовий кабінет. Просто через те, що члени тіньового кабінету не є олігархами, вони нагадають нам про розмаїття американців та їхніх поглядів. Їхні пропозиції покажуть, що ми можемо діяти спільно, відстоюючи інтереси народу в широкому розумінні. Олігархія несумісна з демократією, і тіньовий кабінет нагадає нам про різницю.
Трамп і Маск захоплюються іноземними диктаторами і фашистами та наслідують їх. За часів Маска-Трампа нам щодня казатимуть, що авторитаристи кращі за обраних лідерів і що ультраправі партії мають бути при владі всюди. Трамп захоплюється Путіним, Сі і Кім Чен Ином, але і в Китаю, і в Росії є глибокі проблеми, не кажучи вже про Північну Корею. Ультраправі лідери, яких Маск підтримує по всьому світу, мають катастрофічні програми. У Сполучених Штатів немає жодних причин наслідувати приклад іноземних невдах та іноземних фашистів. Тіньовий кабінет нагадає нам про це. Члени тіньового кабінету, просто виконуючи свою роботу, допоможуть нам зрозуміти, що немає нічого неминучого в правлінні дуже багатих і дуже неправих.
Суть у тому, що Америка може бути набагато кращою: не просто кращою, ніж олігархія або диктатура, а кращою, ніж ми можемо собі уявити. Члени тіньового кабінету також представлятимуть цю кращу Америку у своїх власних обличчях. Реальний кабінет Трампа — навіть якщо деякі з його кандидатів поки що не будуть затверджені — буде корумпованим і некомпетентним у воістину історичному масштабі. У нього були компетентні республіканці, з яких можна було вибирати, але він ними знехтував. У демократів є величезна кількість харизматичних талантів, які чекають свого часу. Як члени тіньового кабінету у них була б щоденна платформа для демонстрації своїх можливостей. Вони також могли б нагадати нам, чим має бути кабінет міністрів: формою служіння американському народу.
Тіньовий кабінет міністрів допоміг би встановити новий, кращий ритм американської політики. Тіньові міністри зробили б політику повсякденною реальністю, але в позитивному сенсі. За наявного стану речей ми одержимі виборами, оголошуємо про настання нової ери, а потім чекаємо, що станеться. Цього разу очікування може виявитися фатальним. Навіть у найсприятливіших ситуаціях це не найкращий спосіб діяти. Тіньовий кабінет міністрів змінив би підходи в американській політиці і те, як це відчувається звичайними людьми. Він генерував би не лише критику та попередження, а й нові ідеї та бачення. Це означало б, що кожні майбутні вибори будуть спрямовані на поліпшення ситуації.
Тіньовий кабінет також надасть величезну послугу пресі, як я помітив ще в Британії. Коли уряд робить щось обурливе, він завжди задає тон. Журналістам буде важко бути готовими до кожного шокового моменту. Не вдаючись до допомоги легкодоступної політичної експертизи, журналісти будуть змушені обмежитися згадкою того, що «критики кажуть» або «критики заперечують». Але що, якби у «критиків» були імена та обличчя, досвід, амбіції та політична відповідальність? Члени тіньового кабінету могли б коментувати всі безчинства і свавілля Трампа, не просто висловлюючи обурення або роблячи поспішні застереження, а володіючи конкретними знаннями і правдоподібними альтернативами.
Ба більше — члени тіньового кабінету мають заявити про себе в медіасередовищі. Вони не повинні чекати, поки журналісти запитають їх, вони повинні самі задавати тон дебатам. У них має бути масовий формат, за допомогою якого вони зможуть не тільки бити в дзвони, а й доносити свою позицію і просувати свою політику — наприклад, подкасти. Деякі з них, імовірно, стануть дуже популярними — у демократів є кілька фантастичних комунікаторів, включно з деякими колишніми (в недалекому майбутньому) членами кабінету Байдена, членами Конгресу і губернаторами. Американські праві зараз домінують в інтернеті, почасти через те, як організовано соціальні мережі, почасти завдяки великим подкастам, почасти через явну упередженість Маска у Twitter. Тіньовий кабінет міг би допомогти відновити баланс і запропонувати інший тон: творчі рішення і громадянську солідарність.
Звісно, є кілька відкритих питань. Якби в нас в Америці з’явився такий інститут, як би ми назвали його — «тіньовий кабінет» чи якось інакше? Я використовую термін, знайомий за британським (та іншим парламентським) використанням. Можливо, він звучить надто схоже на «глибинну державу»? Можливо, у вас є кращі ідеї? Хто має входити в тіньовий кабінет і в якій якості? Чи повинен існувати тіньовий президент, чи цю посаду слід залишити осторонь? У Великій Британії лідер головної опозиційної партії стає прем'єр-міністром, якщо його партія перемагає, але у нас немає лідера партії в тому самому сенсі. То хто ж має вирішувати, хто увійде до тіньового кабінету (як би ми його не називали)?
Я порушую ці питання не тому, що наявні проблеми нездоланні — навпаки, вони можуть бути вирішені серйозною групою з кількох демократів за кілька днів. Кандидати на посаду голови Національного комітету Демократичної партії повинні говорити про те, як це можна зробити. Я згадую про ці питання, тому що вважаю, що такий інститут опозиції потрібен американцям і вони заслуговують на нього. За Трампа проголосувала лише меншість. Політика Гарріс, а не Трампа, була більш популярною. Ніхто не голосував за Маска, а тепер він є провідною фігурою в американській політиці.
Ми стоїмо перед моментом, коли багато що зміниться на гірше, причому не тільки в політиці, а й у самій структурі політики. Ми повинні уявити собі кращу Америку. Частину цієї роботи можуть виконати окремі люди з ідеями та активісти з організаціями. Але значну частину цієї роботи мають виконати провідні політики через інститути — старі та нові, запозичені та вдосконалені.
Велика Британія, яка була моєю домівкою протягом кількох років на початку 1990-х років, відтоді пережила кілька важких періодів, особливо після референдуму щодо Brexit 2016 року, що призвів до обтяжливого виходу з Європейського союзу.
Цей референдум був подією, що дуже нагадує перше обрання Дональда Трампа: все відбулося в той самий час, несподівано, під впливом інтернету, за підтримки Росії. Але в Британії, звісно, завжди був свій тіньовий кабінет. У найтемніші й найдурніші часи завжди знаходилася альтернативна команда. Там, у Сполученому Королівстві, ця альтернативна команда, більша частина того, що колись було тіньовим кабінетом, зараз перебуває при владі. Ця система може працювати. Нам потрібно її спробувати.
Переклад NV
Публікується з дозволу автора. Вперше надруковано на snyder.substack.com
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV