Не зовсім. Принаймні, саме таку послідовність я описав у грудні 2024 року, коли робив прогноз на 2025 рік. Коротко викладу логіку процесу і поясню, чому дивитися треба ширше.
Після фактичного провалу «швидкого розв’язання» питання миру за винятково американським сценарієм, питання російсько-української війни, так чи інакше, стали тлом для майбутніх консультацій (і переговорів США-КНР). Обидві держави мають свої інтереси в тому, як війна може завершитися. Але є й спільне — ні Пекіну, ні Вашингтону не вигідна явна перемога РФ (з провалом України), оскільки Кремль спробує претендувати на роль третього світового центру.
При цьому ні Пекіну, ні Вашингтону не вигідна і повна поразка РФ, оскільки КНР побоюється дестабілізації біля своїх кордонів і посилення американського впливу. США, своєю чергою, — дестабілізації Північно-Східної Азії та посилення китайського впливу.
При цьому обидві держави не бажають масштабування війни і переходу її на новий, регіональний або глобальний рівень.
Обидві держави не бажають масштабування війни
А далі все залежить від характеру їхніх відносин.
У разі початку торговельної війни (про що Трамп уже заявив) наступне питання — чи готові країни до загроз збройного протистояння (воювати зараз ні Пекін, ні США не хочуть). У такому разі ймовірний якийсь аналог грузинського сценарію з виробленням довготривалих механізмів припинення вогню.
Якщо брязкання зброєю немає (що ми маємо сьогодні), то інтереси обох держав — у недопущенні погіршення відносин. У такому варіанті російсько-українська війна є надмірним фактором ризику. А отже її треба заморозити. Щоб повернутися (або не повернутися) до цього питання пізніше.
Тепер — дивимося на реальність.
1. США і КНР на порозі торгової війни.
2. Ні Вашингтон, ні Пекін не хочуть погрожувати один одному зброєю.
3. Є активність Вашингтона в роботі на заморожування. Не здивуюся, якщо буде й активність Пекіна в тому ж напрямі.
Чи є це для нас «вироком» і гарантією відновлення війни в майбутньому? Не зовсім. Тому що:
а) Поки що США і КНР лише погрожують один одному торговельною війною. Але буде зустріч Трампа та Сі і будуть великі переговори на початку 2026 року. Тобто, цей сценарій залишається поки що ймовірним, але одним із ймовірних.
б) Навіть у цьому сценарії є цикл, який можна умовно охарактеризувати — здатність України вибудувати партнерства з іншими державами. І здатність цієї партнерської мережі не допустити негативного сценарію. Партнерства якісь є. Місцями внаслідок зусиль української сторони, місцями — як результат інтересів третіх держав за пасивності нашого МЗС і ОП (фактично, партнер як подарунок долі). Але вони є. А значить можна працювати.
Текст опубліковано з дозволу автора